Увічнення пам'яті киян-захисників України

З 10 до 20 квітня представлено інформаційну викладку-вшанування "Повернулися світлою пам'яттю".

Ми шануємо пам’ять тих, хто поклав життя за свободу і незалежність нашої держави – загиблих у російсько-українській війні .

Наш спільний обов’язок – віддати нашу шану і увічнити пам’ять про наших полеглих героїв-захисників.

Майже 100 тисяч киян зараз беруть участь у бойових діях проти російських окупантів. І вже багато з них, нажаль, загинуло.

Київ посідає одне з перших місць за кількістю ветеранів у країні. Та є прикладом для інших регіонів з програм соціального захисту громадян відповідної категорії.

Проте різке зростання кількості ветеранів та членів їх сімей вимагає нового підходу в питаннях реінтеграції та соціалізації учасників бойових дій та членів їх сімей - створення єдиної системи ветеранської політики в місті.

За словами столичного мера, Концепція реінтеграції та підтримки киян-ветеранів стане основою для формування нової міської цільової програми підтримки захисників та захисниць України.

Зокрема, Концепція містить такі напрями політики у сфері ветеранської спільноти, які потребують нагального розв’язання:психологічна реабілітація;

фізкультурно-спортивна реабілітація учасників бойових дій, у тому числі осіб з інвалідністю внаслідок війни;

професійна адаптація та працевлаштування;

медичне забезпечення;

популяризація позитивного образу ветерана.

У столиці 15 жовтня 2022 року відкрили та освятили пам’ятний знак на честь киян-добровольців 112 бригади Територіальної оборони Збройних сил України, які поклали своє життя за свободу та незалежність України.

Пам’ятник встановили на території одної з воїнських частин, на місці, де у перші дні повномасштабної російської агресії формувалися роти та батальйони з киян-добровольців для захисту столиці.

Хрест зроблений з каменю, видобутого виключно в Україні. 

В основі пам’ятника — "петлюрівський хрест" — український військовий символ Армії УНР та української визвольної боротьби столітньої давнини. Також у пам’ятнику розміщений нарукавний знак киян-добровольців зі 112 бригади територіальної оборони - на якому зображений лук зі стрілою — стародавній герб київського замку, герб міста Києва, а пізніше герб київської козацької сотні.

112 бригада Територіальної оборони Збройних сил України була сформована у перші дні повномасштабної російської агресії у лютому 2022 року з добровольців-мешканців Києва. Воїни 112 бригади ТРО ЗСУ брали активну участь в оборони столиці від російських окупантів, а пізніше брали участь в боях проти російського окупанта на Сході та Півдні України, зокрема воїни бригади брали активну участь в українському контрнаступі на Харківщині та Донеччині (за матеріалами https://suspilne.media/295656-u-kievi-vidkrili-pamatnik-na-cest-kian-zahisnikiv-ukraini/)

Дякуємо за вашу стійкість і вашу мужність!

Ви - назавжди в наших серцях!

18 квітня–День пам’яток історії та культури

До Дня пам’яток історії та культури з 10 до 19 квітня 2023 в бібліотеці представлено книжкову виставку «Перлини української землі».

Щорічно 18 квітня в Україні відзначають “День пам’яток історії та культури”, встановлений відповідно до Указу Президента України від 23 серпня 1999 № 1062/99.

Світова спільнота в цей день відзначає День пам’ятників та історичних місць. Його девізом є заклик “Збережемо нашу історичну батьківщину”.

Як повідомляє УКРІНФОРМ, цей день у 1982 році було встановлено Асамблеєю Міжнародної ради з питань охорони пам’ятників і визначних місць (ICOMOS), створеної при ЮНЕСКО. Свято відзначається у світі з 18 квітня 1984 року щорічно.

У липні 2000 року Президент України підписав Закон “Про охорону культурної спадщини”, котрий регулює правові, організаційні, соціальні та економічні стосунки у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об’єктів культурної спадщини в громадському житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь. Згідно із Законом, об’єкти культурної спадщини, що перебувають на території України, охороняються державою.

Нині в Україні, за уточненими даними, нараховується 1399 міст і селищ і більше 8 тисяч сіл з цінною історико-архітектурною спадщиною. Її фонд, за підрахунками фахівців, перевищує 70 тисяч об’єктів. Особливо зваженого підходу вимагають сьогодні Київ, Львів, Одеса, Луцьк, Харків, Чернігів. Процеси їх розвитку, реконструкції, забудови, інвестиційна діяльність в історичних ареалах повинні грунтуватися на принципах збереження і оптимального використання об’єктів нерухомої культурної спадщини, охорони історико-архітектурного середовища. У столиці, зокрема, на державному обліку перебуває 675 пам’ятників, із яких 390 – загальнодержавного, тобто національного значення. Два комплекси – собор Святої Софії з прилеглими монастирськими будівлями і Києво-Печерська Лавра занесені ЮНЕСКО до Списку світової спадщини.

Києво-Печерська лавра, найзнаменитіша і найпопулярніша визначна пам’ятка Києва, яка є одним з найдавніших монастирів на території Русі. Заснована вона була у 1051 році за заступництвом Великого князя київського Ярослава Мудрого монахом Антонієм Печерським з міста Любеча. На її території, в свою чергу, розташовано кілька десятків унікальних історико-культурних пам’яток.

Пам’ятки історії та культури України за своєю суттю є надзвичайно різноманітними, адже держава практично стала колискою Русі і стиком культур східних і західних слов’ян. Україна вмістила на своїй території масу історичних і архітектурних пам’яток.

Домініканський Собор Львова, приклад архітектури пізнього бароко. Старий замок Кам’янця-Подільського, один з найвідоміших середньовічних пам’яток, перші згадки про нього зустрічаються в XIV столітті. Ужгородський замок - фортеця, заснування якої дослідники відносять до VII століття, і багато іншого.

Сьогодні через дії армії рф в Україні зруйновані численні пам’ятки архітектури. МКІП фіксує воєнні злочинів рф проти культурної спадщини в Україні. Руйнування об’єктів культурної спадщини є воєнним злочином за Гаазькою конвенцією 1954 року. Наразі збір доказів злочинів росіян проти української культурної спадщини триває. Міністерство верифікує доказову базу для подальшого її використання в Міжнародному кримінальному суді в Гаазі.

У ці важкі дні пам’яткоохоронці за допомогою працівників комунальних служб та волонтерів в різних куточках України мобілізувалися для захисту нашого історичного надбання.

(За матеріалами: https://library.gov.ua/den-pam-yatok-istoriyi-ta-kultury/; https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=749; https://mkip.gov.ua/news/7175.html)

Пропонуємо деякі матеріали виставки для ознайомлення:

Ілюстрована історія Києва. – Київ: Фенікс, 2012. – 424 с.: іл.

Київ – одне з найдавніших європейських міст. Вчені Національної академії наук України, які працювали над цією книгою, прагнули донести до сучасного читача основні закономірності розвитку багатовікової історії міста.

Київ народжувався на місці поселень полянського племінного союзу і поступово поширював свій політичний та культурний вплив на величезний простір Східної Європи. Через Київ впродовж багатьох віків здійснювалися економічні й культурні зв’язки двох Європ з різною політичною долею – Східної і Західної.

Тепер, коли на наших очах виникають контури єдиної Європи, внесок Києва і киян у розвиток європейської та світової цивілізації стає предметом загального інтересу. Працюючи над книгою, її автори враховували це.

Авторський колектив використав праці своїх попередників, але подав власний погляд на багатобарвну, героїчну, часом трагічну історію міста-героя Києва – політичного, економічного і духовного центру сучасної незалежної України.

Гузій, Володимир  Опис землі голосіївської (Гео Графія). – Київ: Український пріоритет, 2014. – 400 с. ілюстр.: 48 с. (Серія «Золота очеретина»)

В унікальній краєзнавчій розвідці автор досліджує минуле землі, яку по праву можна назвати сакральним центром Києва. Перед очима вдумливого читача розгортаються події від правічних часів і до наших днів. Володимир Гузій знайомить із тисячами артефактів, зосереджених у цьому районі столиці, про існування більшості яких мешканці й гості Києва навіть не здогадувалися.

Перлини духовності: Твори укр. світської л-ри від часів Київ. Русі до XVII ст.: Навчальний посібник. Кн. 1. / Упоряд., передм. і комент. Різуна В. В. – Київ: Грамота, 2003 – 560 с. (Серія «Шкільна бібліотека»).

До хрестоматії ввійшли літературні твори-провісники історичного становлення духовності українського народу від часів Київської Русі до XVII ст. Твори вивчаються за програмою Міністерства освіти і науки України для середньої загальноосвітньої школи.

Третяк, Анна  Допитливій малечі про цікаві речі. Подорож по Україні. Для дітей мол. та середн. шк. віку / – Київ: Журнал «Радуга», 2016. – 240 с.; іл.

Віковічні гори та швидкоплинні річки, темні печери і широкі степи, розкішні палаци, нездоланні замки …

…

У кожній області є місця, які вражають, захоплюють, причаровують і назавжди залишаються у пам’яті людей, які там побували.

Ця книга створена для тих, хто хоче ближче познайомитися з Україною, торкнутися багатств нашого краю та відвідати його цікаві місцини. Можливо, саме це видання надихне вас на реальні подорожі.

Тараненко, Ірина  Книга-мандрівка. Україна / Ірина Тараненко, Юлія Курова, Марія Воробйова, Марта Лешак. – Київ: КНИГОЛАВ, 2017. – 68 с.

«Книга-мандрівка. Україна» – це 1200 неперсічних фактів про Україну та українців. Ми відшукали не лише найдивовижніше але й найважливіше, що варто знати про Україну: унікальні місця, де слід побувати, культурні здобутки, видатних особистостей та поворотні моменти, що вплинули на хід історії та життя кожного українця. Ця книга створена з відкриттів, і ми сподіваємося, що з нею ви зможете поглянути на Україну по-новому. Це видання – не лише для дорослих, але й для родинного читання з дітьми, для українців і всіх, хто хоче дізнатися більше про нашу країну.

Історико-культурні заповідники / За редакцією Вечерського В. В.; Відповідальний за випуск Сердюк О. М. – Київ: Науково-дослідний інститут пам’яткоохоронних досліджень, 2011. – 292 с.; іл. 

Видання розраховане на істориків архітектури та урбаністики, мистецтвознавців, культурологів, істориків, археологів, краєзнавців, бібліотечних і музейних працівників, працівників органів охорони культурної спадщини, органів містобудування та архітектури, органів місцевого самоврядування, студентів та викладачів навчальних закладів, активістів Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а також всіх, хто цікавиться історією та культурною спадщиною України.

8 квітня-Міжнародний день ромів

З 3 до 10 квітня розгорнуто інформаційну викладку "Волелюбний, співучий народ"

8 квітня відзначається Міжнародний день ромів.

День ромів – це не лише свято ромської спільноти. Це свято для шанувальників ромської культури, для всіх тих, кому не байдужий ромський народ.

Точкою відліку міжнародного ромського руху вважається подія, що відбулась 8 квітня 1971 року. В цей день в одному з передмість Лондона зібралися юристи, дипломати, письменники, науковці, лідери ромських громад з метою заснувати Міжнародну ромську організацію і розпочати спільні дії із захисту прав ромів. Делегатами першого Всесвітнього Ромського конгресу були представники з 14 країн світу. На Конгресі були прийняті рішення про Національний Прапор – синьо-зелене полотнище з червоною чакрою (колесом) посередині (кольори прапора символізують небо і землю, а червоне колесо – кочове життя), Герб та Гімн ромського народу, написаний на основі народної пісні «Джелем, джелем».

Рішення делегатів ромського конгресу, прийняте 50 років тому, це не лише доленосна подія для ромів, які привселюдно заявили про утвердження себе як окремого етносу. Це рішення також стало нагодою для осмислення світовими державами, у тому числі й Україною, необхідності забезпечення інтеграції ромів до своїх суспільств як повноправних громадян.

За даними Всеукраїнського перепису населення, чисельність ромської спільноти в Україні становить 47,6 тис. осіб (0,1 відсоток населення країни). На території Донецької області місцями їх компактного проживання є міста Бахмут, Вугледар, Маріуполь, Торецьк, Слов’янськ та Слов’янський район, де існують та активно діють громадські організації ромської етнонаціональної спільноти.

Уряд України та міжнародні неурядові організації докладають значних зусиль до розвінчання стереотипів по відношенню до ромів та популяризації ромського мистецтва, музики та літератури. Зокрема протягом останніх років у нашій державі було опубліковано кілька десятків оригінальних книжок ромською мовою, авторства Матео Максимова (Франція), Броніслави Вайс (Польща), Катаріни Тайкон (Швеція) та українських ромських авторів – Міхи Козимиренка, Миколи Їльїна і Рані Романі (Раїса Набаранчук). Досить часто ромські мотиви також зустрічаються у класичних творах української літератури, зокрема у творчості видатних українських поетів та письменників: Степана Руданського, Михайла Старицького, Миколи Гоголя, Івана Франка, Сидора Воробкевича, Ольги Кобилянської, Олеся Гончара та інших.

У 2022 році Міжнародний день ромів відзначався в умовах коли наша держава Україна, де проживає велика кількість різних етнічних спільнот, в тому числі й ромська, перебуває у жахливій ситуації гарячої фази неспровокованої війни, розв’язаної російським агресором.

Як і всі громадяни України, роми потерпають від жахів війни, російська армія бомбить мирні українські міста по всій території нашої країни, руйнує цивільні об’єкти та багатоквартирні будинки, лікарні й пологові будинки, дитячі садки й школи. Гинуть тисячі мирних жителів, у тому числі діти. Міжнародними гуманітарними організаціями зафіксовані численні випадки воєнних злочинів та злочинів проти людяності, скоєних російськими нелюдями.

"У ромів є неписаний закон – не воювати.

Але ми не загарбники, а захищаємо свою країну!".

Як закарпатські роми воюють на фронті.

В умовах військової агресії Російської Федерації проти України роми на рівні з усіма громадянами, що мають різне етнічне походження, протистоять агресору, беруть участь у русі опору. Роми проходять військову службу в лавах Територіальної оборони та Збройних сил України, є учасниками мирних протестів в тимчасово окупованих містах (зокрема, м. Херсон та м. Нова Каховка), беруть участь в партизанських діях щодо захоплення ворожої техніки (м. Каховка).

Громадські об’єднання, що представляють ромську етнічну спільноту, сьогодні займаються волонтерською діяльністю, організують притулки для переселенців, доставляють гуманітарну допомогу із заходу України, інших країн до центральних і східних регіонів для вразливих соціальних груп, в тому числі для ромів.

Громадські активісти ромських організацій в Україні ведуть активну просвітницьку діяльність, надають правдиву інформацію міжнародним ромським організаціям, міжнародній ромській спільноті про трагедію українського народу і трагедію ромів, як його невід’ємної частини, що спровокована невиправданою агресією Російської Федерації, про героїчний спротив українського народу і про нашу Велику Перемогу – яка обов’язково настане, бо ми єдині у своїй любові до України незалежно від національності.

Перша українська Конституція

З 1 до 8 квітня увазі користувачів бібліотеки запропоновано матеріали інформаційної викладки "Чому Конституція Пилипа Орлика є актуальною і в наш час?"

313 РОКІВ ТОМУ СХВАЛИЛИ КОНСТИТУЦІЮ ПИЛИПА ОРЛИКА

5 квітня 2023 року виповнюється 313 років з часу ухвалення «Правового укладу та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорізького». Автором є гетьман Пилип Орлик. Цей документ увійшов в історію як перша Конституція України, яка задовго до класичної американської проголосила пріоритет демократичних принципів.

Перша політична українська еміграція

«...полковники-мазепинці — се не убогі егоїсти, а рицарі смерті, що віддали за свою ідею, за світлий ідеал національної незалежності — віддали і вигідне своє життя, і спокій, і душу всю», — так писав про перших українських політичних емігрантів письменник, історик, громадський діяч, жертва комуністичного терору Гнат Хоткевич.

1709 рік. Воєнно-політичний виступ гетьмана Івана Мазепи зазнав поразки. Після трагічної для України Полтавської битви (її ще у вітчизняній історіографії називають «Полтавською катастрофою»), Московське царство трансформується у Російську імперію, а Гетьманщина остаточно потрапляє під вплив московського царя Петра I, про якого Тарас Шевченко відгукнувся: «це той перший, що розпинав нашу Україну». Після Полтавської катастрофи шведи й п’ять тисяч козаків-союзників відступили до підвладної Османській імперії Молдавії. Разом із королем Карлом ХІІ та гетьманом Іваном Мазепою в місті Бендери опинилися: генеральний писар Пилип Орлик, племінник Мазепи Андрій Войнаровський, військовий обозний Іван Ломиковський, прилуцький полковник Дмитро Горленко, 500 козаків з Гетьманщини й понад 4 тисячі запорожців на чолі з кошовим отаманом Запорізької Січі Костем Гордієнком. Він до 1728 року обирався кошовим отаманом Олешківської Січі, послідовно відстоював незалежність України.

До першої хвилі політичної еміграції потрапили 50 старшин, серед них і представники козацьких старшинських родів Полтавщини. Це родини Мировичів (зокрема й генеральний бунчужний Федір Мирович) та Горленків. Постійно з дипломатичною місією в Європі перебували Дмитро Горленко та брати Мировичі — Федір та Іван. Це Генеральний осавул Григорій Герцик, Атанас, Іван і Ганна — діти полтавського полковника Павла Герцика. Ганна стала дружиною Пилипа Орлика, розділила з ним всі складнощі життя в еміграції, була надійним помічником у політичних справах. Її брати належали до уряду Пилипа Орлика, виконували дипломатичні доручення гетьмана. За свідченням Пилипа Орлика, всі вони допомагали у розробленні Конституції 1710 року.

Єдина надія цих українських патріотів тепер полягала в тому, щоб за підтримки Швеції і Туреччини вирвати Україну з-під московського ярма. Так в умовах еміграції зародився український визвольний рух, охрещений його ворогами іменем «мазепинства», а його прихильників названо «мазепинцями». Та «мазепинство» стало символом нескореності й самобутності, символом боротьби проти російського імперіалізму, за визволення України. А історики нарекли першу українську політичну еміграцію «Мазепинською».

Одна із перших на планеті Конституцій

Після смерті 70-річного гетьмана Івана Мазепи козаки висунули на посаду Гетьмана генерального писаря війська довірену особу та найближчого друга покійного — Пилипа Орлика. Збори козацтва відбулися 310 років тому, 5 квітня 1710 року біля містечка Тягина на правому березі річки Дністер (турецька назва — Бендери, нині територія Молдови).

У день виборів Орлик виголосив Угоду-договір, яка чітко розписувала права та обов’язки гетьмана, старшини, простого козацтва. Від усієї старшини та козацтва Конституцію підписав кошовий отаман Кость Гордієнко. Шведський король Карл XII, який був присутній на зборах, гарантував дотримання цих статей як «захисник України». Державний документ мав назву «Правовий уклад та Конституції відносно прав і вольностей Війська Запорізького» і складався з преамбули і шістнадцяти розділів. Стаття 6 встановлювала поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, чому приділяли велику увагу, обговорюючи це з представниками української козацької старшини, — так писав у своєму щоденнику Пилип Орлик. Також задекларовано непорушність державної самостійності Української держави. Згадка про Україну як державу з’являється вже у статті другій, де описано її кордони: «Як кожна держава складається і стверджується непорушною цілістю кордонів, так і вітчизна наша, щоб у своїх кордонах, стверджених пактами від Речі Посполитої і від Московської держави була». Кордоном із поляками проголошено річку Случ. «Одначе про точний кордон із Московщиною не згадано, бо це питання ставало проблематичним через Слобожанщину, яка мала переважно українське населення, але перебувала піл московською юрисдикцією. У статті третій гетьмана уповноважено вести переговори про союз із Кримським ханством, «оскільки нам завжди потрібна сусідська приязнь кримчан». Ця заява означала: якщо Україна бажає триматися осторонь від Москви, такий союз мусить бути не принагідним, а постійним», — наголошують автори наукового сайту «Ім’я Івана Мазепи».

Оскільки запорожці становили на зборах в Бендерах переважну більшість, їхні інтереси добре представлено у статті 4. У ній описане їхнє занепокоєння — московську присутність у пониззі Дніпра. Протягом останніх десятиліть XVII ст. московські царі побудували уздовж Дніпра низку укріплень, що давало змогу московитам втручатися у внутрішні справи Запорізької Січі. Тому запорожці наполягали, що коли під час майбутнього походу «Запорізьке військо не очистить тих грунтів своїх і Дніпра од московського насильства», гетьман повинен спробувати переконати шведського короля, якщо той підписуватиме мирну угоду з царем, домогтися виведення російських військ із цих земель. У наступній статті під контроль запорожців передбачалось передати Терехтемирів — місто, що віддавна слугувало їм за шпиталь і місце для старих і недужих.

У документі від гетьманів вимагалося, щоб вони радилися з генеральною старшиною та полковниками щодо всіх важливих питань, особливо тих, що стосувалися закордонних справ. Крім того, кожен полк мав обирати «по одній значній старовинній, добророзумній та заслуженій особі». Передбачалося, що ці представники братимуть участь у дорадчих зібраннях, які проводитимуться тричі на рік. У політичному сенсі стаття 6 була найважливішою в конституції, оскільки дозволяла старшині контролювати гетьманів, подібно до того, як польська шляхта контролювала своїх королів. Також заборонялося гетьманам карати тих, хто ображав честь козацького старшини: ці справи мав розглядати спеціальний трибунал старшини (стаття 7). В усіх справах, що стосувалися Війська, проглядається розмежування громадського і приватного секторів: гетьман мав використовувати чиновників Війська, а не своїх особистих слуг (стаття 8). Запроваджувалася посада генерального підскарбія, на яку могла бути обрана лише «людина значна й заслужена, маєтна і добросовісна» (стаття 9). Гетьмана позбавлено доступу до державних коштів; він мав жити тільки з власних земель, спеціально виділених для його посади. Кожен полк також повинен був обирати двох підскарбіїв з аналогічними обов’язками.

Автори наукового інтернет-порталу «Ім’я Івана Мазепи» зазначають: «У статті першій стверджується, що православ’я має бути панівною релігією. Бажання порвати з Москвою підкреслювалося рекомендацією: аби піднести престиж Київського митрополита й усунути московський вплив, українці мають знову прийняти владу Константинопольського патріарха, оскільки «звитяжний народ козацький був просвічений у столиці апостольській константинопольській». Вочевидь, недавнє (1680 р.) підпорядкування Київського митрополита Московському патріархові ще мучило українців, особливо духовенство, з яким Орлик підтримував добрі стосунки. Впродовж усієї своєї діяльності у вигнанні Орлик підтримуватиме також тісні зв’язки з Константинопольським патріархом, який кілька разів приходитиме на допомогу мазепинцям». Отож, як бачимо, у документі чимало уваги також приділяли становленню і розвитку української православної церкви: «Докладаючи всіх сил, нехай недремно піклується про те, щоб лише єдина православна віра східного обряду під послухом найсвятішого апостольського Константинопольського престолу навічно була утверджена і поширювалася для примноження Божої хвали розбудовою церков і вдосконаленням синів руських у вільних мистецтвах і щоб воно буяло і квітло, мов троянда поміж терням, між чужинецькими релігіями сусідніх держав».

Закріплювався статус міст, зберігалися їх права та привілеї, тобто самоврядування згідно з Магдебурзьким правом: «міста України нехай непорушно і недоторкано зберігають всі свої права і привілеї, слушно їм надані». Конституція мала соціальне спрямування: стаття 10 застерігає старшину, щоб вона не використовувала своїх посад задля визиску козаків, селян і ремісників. Заборонялася практика купівлі посад, оскільки «всілякі утиски та здирства бідним людям походять здебільшого від владолюбних накупнів». Щоб запобігти такій практиці, гетьман зобов’язувався стежити за тим, аби всі посади, особливо полковницькі, були виборними. Турботу про нижні верстви суспільства висловлено в статтях 11, 12, 14 і 15. Ними полегшувався податковий тягар для найбідніших селян. Передбачалися скасування гетьманськими компанійськими та сердюцькими полками податків з селян та обов’язок гетьмана пильнувати, щоб з ярмаркових торговців не збирали таких високих податків, «через які неможливо взагалі убогій людині вільно з’явитись на ярмарок». Родини козаків, що перебували в поході, також вдови й сироти звільнялися від сплати податків та виконання різноманітних повинностей.

Пам’ятник Пилипу Орлику
у Києві в урядовому кварталі
поруч із офісом УІНП

Конституція Пилипа Орлика — це підсумок розвитку державної правової думки в Україні: від часів древньої Української держави — Київської Русі («Руська правда»), Литовсько-руського князівства (Литовські статути) до поч. XVIII ст. Чинності не набула, оскільки написана в умовах вигнання. Але передувала конституціям Сполучених Штатів Америки, Франції і Польщі і є юридичною вершиною українського державотворення ранньомодерної (козацької) доби. Сам же гетьман Пилип Орлик своєю невтомною боротьбою, волею, інтелектом, умінням і досвідом відстоював незалежність України і здобув повагу в Європі як визнаний лідер першої української політичної еміграції.

Латиномовний варіант зберігається в окремому сейфі держархіву Швеції. Фахівці підтримують постійний режим вологи, температури та інші умови, необхідні для збереження унікального документа. Україномовний оригінал фахівці відшукали у 2008 році в Російському державному архіві давніх актів. Комплекс документів включає оригінальний текст, складений староукраїнською мовою, а також оригінальний підтверджувальний диплом Карла ХII на обрання Пилипа Орлика гетьманом. Справжність підтверджується власноручним підписом гетьмана та печаткою Війська Запорозького на рожевому воску з червоною стрічкою, а також підписом шведського короля Карла ХII на дипломі.

Увічнення пам’яті

У 1993 році студія «Київнаукфільм» (1993 сценарист і режисер Л.Анічкін) створила документальний фільм «Невідома Україна. «Пилип Орлик. Пакти і Конституції».

У 2018 році державна мультимедійна платформа «UATV» створила короткометражний документальний фільм «Пилип Орлик» з циклу «Пишемо історію».

24 червня 2011 року у Києві відкрили пам’ятник Пилипу Орлику. Він є композицією, що складається з двох елементів: пам’ятника і козацької атрибутики. Біля постаменту встановлена бандура, на постаменті — козацькі шаблі і надірваний прапор, котрий майорить на вітрі. Пам’ятник встановлено на перетині вулиць Пилипа Орлика та Липської в урядовій частині Києві. Як пояснив один з авторів пам’ятника, народний художник України скульптор Анатолій Кущ, «немає волі без того, щоб її захищати». Пилип Орлик зображений у багатому вбранні XVIII століття, ліва рука спирається на тумбу з паперами і булавою, а в правій руці — перо. За словами Куща, одяг і атрибути історично ідентичні. На постаменті пам’ятника також встановлено родовий герб гетьмана. Культурна композиція виконана з бронзи і граніту. Вона розташована таким чином, що між пам’ятником та прапором є прохід, котрим починається сквер.

Памя’тник
Конституції Пилипа Орлика
у молдовському місті Бендери

Пам’ятники Конституції Пилипа Орлика відкрили на честь її 300-річчя за кордоном. 9 квітня 2010 року в Бендерах (Молдова) пам’ятку спорудили у вигляді книги, де викарбували інформацію про історію написання знакового документа та його повну назву українською і латинською мовами.

За ініціативою Посольства України в Швеції 29 червня 2011 року пам’ятний знак встановили в шведському місті Крістіанстад. Розмістили поруч з помешканням, де Орлик проживав у 1716-1719 рр., а на самому будинку відкрили меморіальну дошку. Авторами є українські скульптори О. Сидорук та Б. Крилов, а фінансово підтримали проект народний артист України Богдан Бенюк і меценат Іван Омелянюк.

Пам'ятний знак
Конституції Орлика
в місті Крістіанстад на півдні Швеції
 | Джерело: світлина музею Поле Полтавської битви

«Значним кроком з нівеляції імперських ідеологічних впливів стало створення у 1994 році, після відновлення незалежності України, в музеї «Поле Полтавської битви» окремої зали про історію Української держави другої половини ХVІІ — початку ХVІІІ століття. Як відомо, він був відкритий у сталінські часи — у 1950 році. Тож не дивно, що його колекція на той час поповнювалася артефактами, які зазвичай відображали російську імперську та радянську оцінки Полтавської баталії як «побєди руского оружия» і московського царя Петра І», — розповідає регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар, — Значна частина картин у музеї та різноманітних артефактів тепер присвячена гетьманам Іванові Мазепі та Пилипу Орлику. Отже, тематико-експозиційний план музею поповнився українською складовою». Пустовгар нагадав, що експозицію про ранньомодерну українську державу Гетьманщину суттєво також оновили й доповнили у період правління президента Віктора Ющенка та головування у Полтавській ОДА Валерія Асадчева. Зокрема, реконструювали експозицію у 2009 році, у рамках виконання Указу Віктора Ющенка «Про відзначення 300-річчя подій, пов’язаних з воєнно-політичним виступом гетьмана Івана Мазепи та укладення україно-шведського союзу». (За матеріалами https://poltava.to/project/6102/)

Що дала нам Конституція Пилипа Орлика

Традицію мислення, очікувань від влади, вимог від влади, — погоджуються між собою історики.

Повноваження гетьмана обмежили — він більше не міг розпоряджатися скарбницею та вершити правосуддя. Натомість мав захищати цілісність держави та розширяти кордони.

Тобто вже на той час постає питання про те, що держава має бути не лише на лівому березі, а влада гетьмана має поширитися й на Правобережжі, як це початково і було за часів Богдана Хмельницького.

Також було зазначено, що влада поділяється на три гілки — законодавчу, виконавчу і судову. Сьогодні це видається абсолютно звичним, але саме Конституція Пилипа Орлика вперше визначила такий розподіл, і для тодішньої Європи це було досить революційним рішенням.

Конституція по суті визначала, що генеральна старшина — це уряд.

Там є людина, яка відповідає за фінанси, за забезпечення країни продуктами, забезпечення війська постачанням набоїв, гармат.

Це звичайна наша сьогоднішня ситуація, коли ми маємо Кабмін, але на той час це було щось зовсім нове.

Також запроваджувалася єдина релігія — православна. Сучасній Конституції це суперечить, оскільки церква відокремлена від держави. Проте місток із сучасністю все ж таки є і полягає у тому, що як у 18 столітті, так і сьогодні українська церква має підпорядковуватися Константинополю.

Є в Пилипа Орлика і про братерство з кримськими татарами, а також про те, що соціальний захист дітей та вдів загиблих козаків забезпечує держава. Ще один пункт стосується більших повноважень для міст, що є прототипом децентралізації.

Не оминули тоді увагою і хабарників. У конституції Пилипа Орлика описується поняття корупція.

Також говориться, хто такі накупні, тобто люди, які за хабарі отримали посади та самі беруть гроші за незаконні вчинки. Ціла стаття присвячується й боротьбі з корупцією.

Та найголовніше, що цей документ вперше описав Україну, як повноцінну державу – частину Заходу, а не «русского мира». І вже за це ми маємо бути довічно вдячними його автору.

4 квітня-День створення НАТО

З 1 до 8 квітня представлено інформаційну викладку "НАТО-безпека для усіх".

North Atlantic Treaty Organization, NATO або НАТО - Організація Північноатлантичного договору, Північноатлантичний Альянс, був заснований 4 квітня 1949 року у США з метою захисту миру і стабільності. Основною загрозою на той момент для Європи і решти цивілізованого світу був Радянський Союз.

СРСР, "колишній" друг і союзник фашистської ідеології, не приховуючи декларував і всіма своїми діями підкреслював своє бажання поширити свою диктатуру "пролетаріату" по всій земній кулі, посіїти хаос та розруху, замінити природні культурні традиції атеїстичною псевдо універсальною "централізованною" комуністичною однополярною ідеологією, созвавая партійних кумирів і підміняючи свободу демократичних принципів своєрідною "нової" формою контролю народних мас, де прості інтереси звичайної людини і громадянина поставлені непереборно нижче, ніж примхи бояр з КПРС.

Уміло обдурюючи власний народ, СРСР активно готувався до ядерного безумства і решта світу була змушена реагувати, щоб не допустити того, що намагався зробити найближчий колишній друг Радянського Союзу - фашистська Німеччина. Гулаги і концтабори, трітейскі "суди" та культивація загальних доносів, за яким будь-якого радянського громадянина могли згноїти у в’язниці або відправити в психіатричний будинок - сумна перспектива для будь-якої розсудливої людини і дикість для всього цивілізованого співтовариства.

 

З розпадом Радянського Союзу, ураженням його в ході "холодної" війни, загроза не зникла. Декларативна і публічна відмова від своєї "диктатури пролітаріата" правонаступником цього режиму демонстративно модифікувалась, глибоко приховавши найгостріші і неприйнятні моменти, а агресія і жага до поширення свого впливу лише зросла. Терор і насильство, брехня і наклеп, активна корупція, гради і артилерія за спинами цивільного населення - улюблене знаряддя більшовицької політичної машини для досягнення своїх злочинних амбіцій - продовжувало свою роботу. Підтримка антилюдських режимів своєрідним синдикатом і генератором зла триває.

Колективна безпека різко обмежує шанси на кривавий реванш примари фашистського більшовизму. Саме консолідація зусиль країн НАТО - найбільш ефективний механізм, як показала історія, в боротьбі з цим божевіллям. Він дозволяє навіть країнам, які не мають широких ресурсних можливостей мати надійну парасольку безпеки (за матеріалами https://www.dilovamova.com/index.php?page=10&holiday=742&year=2023)

 Разом - ми сила! 

 З Днем народження НАТО! 

2 квітня-Міжнародний день дитячої книги

З 1 до 8 квітня розгорнуто книжкову виставку-рекомендацію "Книжковий світ-то особливий світ, почати можеш будь-коли політ!" та книжкову виставку-подорож "Добрий Чарівник" (Г. К. Андерсен).

Щороку 2 квітня, у день народження великого датського письменника й казкаря Ганса Крістіана Андерсена по всьому світі святкують Міжнародний день дитячої книги.

Міжнародний день дитячої книги почали відзначати ще у 1967 році згідно з рішенням Міжнародної ради дитячої книги – організації, котра вже більше п’ятдесяти років займається дитячою літературою. Основною метою проведення цього свята було привернення уваги до дитячої книги й популяризування читання серед дітей.

Слід зазначити, що дитяча література з’явилась не так вже й давно. До середини 18 століття дітям доводилось читати практично те ж саме, що читали їхні батьки. Надзвичайною популярністю у ті часи користувалися книги Даніеля Дефо «Робінзон Крузо», Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера» і східні казки, такі як «Аладдін» чи «Алі-Баба і сорок розбійників». Виключно дитяча література з’явилася аж через століття, з появою братів Грімм. Їхні твори про Сплячу красуню та Білосніжку не могли не привернути дитячої уваги.

Проте саме Гансу Крістіану Андерсену вдалося змінити ставлення до дитячих творів, а також значно збагатити й розвинути цей вид художньої літератури. Він є автором всесвітньо відомих казок для дітей та дорослих. Серед його найвідоміших дитячих творів: «Дюймовочка», «Гидке каченя», «Принцеса на горошині» та багато інших, не менш захопливих казкових книг.

Твори Андерсена перекладені більш ніж на 150 мов світу! Чимало з них стали сценаріями до мультиплікаційних фільмів та театральних вистав. Тому не дивно, що Міжнародний день дитячої книги відзначають саме в день народження цієї видатної особистості.

Кожна дитяча книга ― це крихітний Всесвіт, маленьке життя. Часом цікава історія може так захопити, що ти ніби з головою занурюєшся у незвіданий простір художнього світу! Серед дитячої літератури існує чимало хороших творів. Але які дитячі книги здатні привернути увагу вже з перших сторінок? 

 Ми обрали п’ять найцікавіших.

1. Ганс Крістіан Андерсен. «Снігова королева»

Майже 200 років ця дивовижна казка зігріває мільйони дитячих сердець. Зворушлива історія про маленьку дівчинку Герду, яка вирушає на пошуки свого названого брата – це надзвичайно мудра й повчальна казка про відданість, вірність та любов.

2. Джоан Роулінг. Серія книг про Гаррі Поттера

Серія із семи книг про хлопчика-чарівника на ім’я Гаррі Поттер сколихнула увесь світ дитячої літератури. Це найвідоміша сучасна казка, котра зуміла відволікти дітей від телевізорів та гаджетів та повернути любов до читання. Усі сім книг переповнені чарівними пригодами Гаррі Поттера, які поступово стають все цікавішими, але, разом з тим, і небезпечнішими.

3. Льюіс Керролл. «Аліса в країні Див»     

Цю книгу англійського письменника давно вважають класикою дитячої літератури. Вона розповідає про неймовірні пригоди дівчинки Аліси, котра потрапляє в уявний чарівний світ, де живуть незвичайні істоти. Білий кролик, Чеширський кіт, Капелюшник та багато інших стали культовими персонажами, яких неможливо забути.

4. Астрід Ліндгрен. «Пеппі Довгапанчоха»

Хто ж з нас не знає цієї дівчинки ― рудоволосої бунтарки, фантазерки й жартівниці? Пеппі ― дівчинка, яка має свою власну мавпочку й коня, живе без батьків, сама у своєму будинку і у світі цікавих подій та пригод. Вона ніколи не сидить на місці! Через свою непосидючість, активність та багату уяву Пеппі постійно потрапляє в кумедні ситуації та пригоди.

5. Роальд Дал. «Чарлі і шоколадна фабрика»   

Це повість британського письменника, головним героєм якої є чемний та вихований хлопчик Чарлі Бакет. Він мешкає неподалік найбільшої шоколадної фабрики у світі разом зі своїми батьками та дідусями й бабусями. Все своє життя хлопчик мріє побувати на шоколадній фабриці, і одного дня йому випадає така можливість.

Найпопулярніші дитячі письменники в Україні та світі

Імена цих письменників навіки вписані до історії світової культури як тих, хто приніс щось нове в дитячу літературу. Крім творів вищевказаних казкарів, рекомендуємо вам також почитати своїм дітям наступні шедеври дитячої літератури: Алан Мілн «Вінні Пух і всі-всі-всі»;

Доктор Сьюз (Теодор Сьюз Гейзел) «Про Грінча, який украв Різдво!»;

Туве Янссон «Країна Мумі-тролів»;

Всеволод Нестайко «Тореодори з Васюківки»;

Микола Носов «Пригоди Незнайка та його друзів»;

Наталя Забіла «Ясоччина книжка» та ще багато інших.

Чому читати корисно

Психологи стверджують, що читання ― це невід’ємний процес на усіх етапах формування особистості. Неабияку користь приносить читання в підлітковому віці, адже читаючі підлітки розвивають не лише пам’ять, а й емоційну складову інтелекту. 

Читаючи, діти вчаться любити, прощати, оцінювати вчинки та аналізувати дії. Книги допомагають батькам виростити й виховати повноцінну, гармонійну особистість. До того ж читання робить гострішим зір, допомагає сконцентруватись, зберігає фізичне здоров’я (виступає як фітнес для мозку), допомагає приємно проводити вільний час. (за матеріалами https://www.tviysvit.com.ua/mizhnarodnyi-den-dytiachoi-knyhy/)

Дитячі твори ― це дивовижний та безмежний чарівний світ, який діти відкривають для себе саме завдяки книзі!

Тож у Міжнародний день дитячої книги бажаємо, 

аби на ваших книжкових полицях 

завжди було багато цікавих книг!