Вшанування пам'яті жертв голодоморів

З 20 до 31 березня розгорнуто книжкову виставку-пам'ять "Неоплакані, невідспівані, без труни і молитв, без імені".

Україна втратила внаслідок Голодомору і масових штучних голодів мільйони людських життів. У 2006-му Законом України Голодомор 1932–1933 років визнаний геноцидом Українського народу.

Через дев’ять десятиліть після Голодомору-геноциду проти українців знову застосовують методи геноциду. Майже дев’ять місяців повномасштабної війни засвідчили: здійснюючи вторгнення, Росія має на меті знищити українську націю як таку. Знищити українську ідентичність, культуру, мову. Для цього окупанти вбивають і депортують українців, руйнують міста, спалюють українські книжки.

Та це не перший злочин такого масштабу, який Москва здійснює проти України. У 1932–1933 роках комуністичний тоталітарний режим, попередник путінського рашизму, вчинив в Україні злочин геноциду – Голодомор. Зумисно створений голод убив мільйони українців, а долі тих, хто вижив, скалічив. Пережиті жахіття залишили глибоку травму в кількох поколіннях українців. Унаслідок Голодомору активний, а тим більше масовий спротив радянському режиму було припинено.

У нинішній війні Росія переслідує ту саму мету, що й під час Голодомору 1932–1933 років – геноцид Українського народу. Вона використовує схожі інструменти підкорення та інформаційні технології.

Метою Росії було і є знищення української ідентичності та української нації. І тоді, і нині Росія намагається зламати волю українців до спротиву, кидає проти нас весь свій терористичний арсенал. Сталін у XX столітті та Путін у XXI зробили вибір на користь геноцидів, бо інші методи упокорення українського народу не спрацювали.

Геноциди і Сталіна, і Путіна спрямовані на те, щоб подолати опір українців, провчити непокірних, виховати лояльність та перетворити тих, хто залишиться, на «радянських/російських» людей. Ці злочини проти українців здійснюються за однаковою двоетапною схемою. На першому етапі режим намагається знищити національну ідентичність пригноблюваної групи, а на другому – нав’язати свою ідентичність. Власне, це і було ціллю Сталіна та залишається ціллю Путіна. Цілковите фізичне винищення не є фінальною метою агресора, він прагне до насадження покори з подальшою асиміляцією та русифікацією. Геноциди – це інструмент досягнення мети.

Сталін для організації геноциду вдався до тотальної конфіскації харчів, блокади, посилення терору.

Путін застосовував повномасштабне військове вторгнення. За ним як складові геноцидної політики почалися терор (масові вбивства, умисні напади на укриття, шляхи евакуації та гуманітарні коридори, бомбардування житлових районів, сексуальне насильство), блокада (російські воєнні облоги: умисне та систематичне створення умов, що загрожують життю), депортації (насильницьке переміщення українців, зокрема дітей).

Між інформаційними й пропагандистськими кампаніями періоду Голодомору та нинішньої російської агресії – найбільше спільного. І тоді, і тепер Росія розвернула масштабні дезінформаційні та пропагандистські кампанії для підготовки російської аудиторії до скоєння чи схвалення звірств, а також приховування злочинів. І тоді, й нині Росія розраховує на атмосферу байдужості на заході, силу страху перед своєю міццю та намагається створити паралельну штучну інформаційну реальність, далеку від дійсності.

Сьогодні українці мають власну державу. І завдяки цьому успішно протистоять путінському геноциду.

Наше сьогодення вчить: щоб слугувати запобіжником проти повторення трагедій і злочинів минулого, наша пам’ять має бути живою і чесною, а в ставленні до тих, хто вчиняє злочини проти людства, не повинно бути подвійних підходів. (За матеріалами https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciyni-materialy-do-vshanuvannya-pamyati-zhertv-golodomoru-genocydu-ukrayinskogo-narodu-2022)

Пропонуємо для віртуального ознайомлення такі матеріали:

Кульчицький С. В. Голодомор 1932-1933 рр. як геноцид: труднощі усвідомлення. - Київ: Наш час, 2007. - 424 с.

На підставі багатьох документів і свідчень автор встановлює, що Голодомор 1932-1933 рр. в українському селі являв собою результат замаскованої під хлібозаготівлі каральні акції з вилучення у селян всього наявного у них продовольства. В книзі доведено, що Сталін застосував цю терористичну акцію в ситуації гострої кризи і голоду в багатьох регіонах СРСР, які були наслідком здійснюваної Кремлем прискореної "революції згори".

Голодомор 1932-1933 рр.//Палій Олександр. Короткий курс історії України.-Київ:А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017.-С. 367-374.

Розділ цього видання присвячений стислому викладу причин і наслідків цієї страшної трагедії. Читачі можуть побачити фотосвідчення - діти - жертви трагедії, розкуркулення селян.

Голодомор: геноцид українського народу 1932-1933 рр/Український інститут національної пам'яті. - Київ: Видавництво імені Олени Теліги, 2008. - 25 с.

Брошура у стислій формі розповідає про головні причини найжахливішої за масштабом та перебігом подій трагедії, яку пережив 1932-1933 рр. український народ. Автори розкривають тло трагедії, наголошуючи на її штучності. У центрі авторської уваги пошук відповіді на питання, чому терор голодом був спрямований проти України.. Тут широко використані документальні матеріали, свідчення очевидців.

Мак, Ольга. Каміння під косою: Повість.- Київ: Лелека, 2004. - 144 с.: іл.

У творі відомої письменниці з Канади Ольги Мак (1913-1998) йдеться про Голодомор 1932-1933 рр. в Україні - неймовірну трагедію нашого народу.

Листопад, Антоніна. Біла молитва братика. - Київ: Веселка, 1993. - 24 с.

Прочитайте сповнені щемкого болю й зажури поетичні рядки письменниці з Луганщини Антоніни Листопад і задумайтесь над долею рідної України. Прочитайте і чистим серцем пом'яніть невинно убієнних...

Єднаємося, тому що єдність є запорукою нашої перемоги. Роз’єднаність і непорозуміння стали причиною втрати українцями власної держави у 1920-х, її окупації більшовиками і вчинення злочину геноциду!

Але зараз Україна і світ – інші. Ми маємо власну державу та Збройні сили, підтримку світу, військову, фінансову, дипломатичну допомогу. І найголовніше – згуртованість народу. Тому ми вистоїмо й переможемо!

Cтворення Української Центральної Ради (1917)

З 13 до 20 березня розгорнуто книжкову виставку "УНР: поєднати національне і соціальне визволення".

17 березня 1917 р. у Києві з ініціативи Товариства українських поступовців за участю українських політичних партій, громадських і культурних організацій було утворено Українську Центральну Раду (УЦР) як представницький орган українського народу. УЦР не була парламентом у класичному розумінні, оскільки створювалася, розвивалася і діяла в початковий бурхливий період Української революції 1917 – 1921 років. Але вона формувалася в демократичний спосіб і ній були представлені й національні меншини тогочасної України.

Головою Української Центральної Ради
було обрано видатного історика
та громадсько-політичного діяча
Михайла Сергійовича Грушевського.

Українська Центральна Рада, відображаючи тогочасні настрої переважної більшості українського народу, намагалися поєднати його національне і соціальне визволення, що знайшло своє поетичне відображення в наступних рядках П. Тичини:

Ой, що в Софійському

заграли дзвони, затремтіли,

Не білі голуби-янголи в небі полетіли.

Ой, там збиралися під прапори,

під соняшні ще й сині. Віднині

Не буде більше пана у вільній Україні!

Провідну роль у Центральній Раді відігравали дві ліві партії: Українська соціал-демократична робітнича партія і Українська партія соціалістів-революціонерів та ліберально демократична Українська партія соціалістів-федералістів. 

Ці партії ще з початків свого існування сповідували ідею автономії України у складі федеративної демократичної російської республіки та невмолима логіка розвитку національно-визвольного руху змусила ці партії наприкінці 1917 р. стати на самостійницькі позиції.

Будинок Української Центральної Ради

При всіх помилках і недопрацюваннях УЦР, зумовлених як внутрішніми , так і зовнішніми чинниками, її головним здобутком стало проголошення ІІІ Універсалом в листопаді 1917 р. Української Народної Республіки та її державне усамостійнення IV Універсалом у січні 1918 р.

Найважливішим законодавчим актом УЦР стало схвалення у квітні 1918 р. Конституції УНР (Статуту про державний устрій, права і вільності УНР), яка стверджувала республіканську форму державного правління з парламентарним режимом. Цим актом УЦР засвідчила прагнення європеїзувати українське суспільно-політичне та соціально-економічне життя. 

(За матеріалами https://nubip.edu.ua/node/88639#:~:text=17%20березня%201917%20р.,як%20представницький%20орган%20українського%20народу.)

Пропонуємо для віртуального ознайомлення матеріали книжкової виставки:

Революція, проголошення УНР//Моя країна-Україна/Сокол А. В., Конечна О. М.-Чернігів: РВК "Деснянська правда", 2004.-С.13.

В доступній формі дитині розповідається про перший український уряд, його завдання та значення .

Солдатенко В. Ф. Проект "Україна". 1917-1920 рр. Постаті/В. Ф. Солдатенко.-Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013.-511 с.

У книзі подані короткі матеріали про тих, хто стояв біля витоків відродження нації, розробляв платформу Української революції, керував її втіленням в життя, очолював політично-координаційний центр національної державності-М. Грушевського, В. Винниченка, М. Міхновського, Д. Дорошенка, П. Христюка, С. Голубовича, М. Порша та багатьох інших. Всі вони залишили достатньо рельєфний слід у житті нації. Їх прізвища фігурували в сотнях і тисячах важливих, іноді-справді доленосних документів, вчинків і дій багато в чому залежав вектор розвитку великого європейського народу на одному з переламних рубежів вітчизняної історії.

Великий українець: Матеріали з життя та діяльності М. С. Грушевського/ Упоряд., підгот. текстів та фотоматеріалів, комент., прим. А. П. Демиденка.-Київ, Веселка, 1992.-551 с.:іл.

Вперше під "дахом" однієї книжки зібрано такий многогранний і цінний матеріал про життя та діяльність Михайла Грушевського. "Хто такі українці і чого вони хочуть", "Звідки пішло українство і д о чого воно йде", "Вільна Україна", "Якої ми хочемо автономії і федерації", "На порозі нової України"-ці та інші праці великого українця про українську державність і сьогодні актуальні.

Український національно-визвольний рух і державотворчі процеси у 1917-1921 рр.//Історія української державності/Малик Я., Вол Б., Чуприна В.-Львів: Світ, 1995.-С.78-148.

Подаються відомості про створення та діяльність Центральної Ради, проголошення автономії України, державотворча діяльність цього періоду.

Михайло Грушевський//100 видатних українців.-Київ: Видавництво Арій, 2006.-С.294-299.

Розповідь про трагічне життя видатного вченого та історика, лицаря української визвольної боротьби М. С. Грушевського. Своєю натхненною працею та патріотичними ідеями він навіки вписаний до вічної книги пам'яті українського народу.

Символом діяльності УЦР 

стали наступні поетичні рядки, 

написані навесні 1917 р. одним з її засновників 

Миколою Вороним:

За Україну

З огнем завзяття

Рушаймо, браття,

Всі вперед!

Слушний час

Кличе нас,

Ну-ж бо враз

Сповнять святий наказ!

За Україну, за її долю,

За честь і волю, за народ.

Ганебні пута

Ми вже порвали

І зруйнували

Царський трон!

З-під ярем

І з тюрем,

Де був гніт,

Ми йдем на вольний світ!

"Домедична допомога постраждалим під час надзвичайних ситуацій в умовах воєнного стану"

З 13 до 18 березня представлено інформаційну викладку "Домедична допомога постраждалим під час надзвичайних ситуацій в умовах воєнного стану".

В умовах воєнного стану варто бути готовим до всього, навіть якщо ви цивільна особа. Прості речі рятують життя. А чітке розуміння алгоритму дій допоможе взяти себе в руки в екстреній ситуації та надати першу допомогу постраждалому.

Потрібно знати:різницю між домедичною допомогою та тактичною медициною;

першу домедичну допомогу у випадках серцево-легеневої реанімації, зупинки кровотечі, допомоги при інсульті, переохолодженні, опіках, удавленні, втраті свідомості тощо;

першу домедичну допомогу у випадку кровотечі із застосуванням підручних засобів;

алгоритми тактичної медицини в основних випадках на полі бою: кровотечі, непрохідності дихальних шляхів та пневмотораксі;

поведінку та пріоритезацію допомоги у трьох різних зонах на полі бою;

мінімізацію особистих ризиків після надання допомоги.

Домедична допомога — це найпростіші невідкладні медичні дії, що виконуються безпосередньо на місці пригоди терміново після травми. Зазвичай, вона надається не медичними працівниками, а особами, що на момент пригоди знаходяться поруч, безпосередньо на місці пригоди або поблизу від постраждалого. В цьому контексті ми говоримо про серцево-легеневу реанімацію, зупинку кровотечі, допомогу при інсульті, переохолодженні, опіках, удавленні, втраті свідомості тощо.

                       

 

Основи тактичної медицини

Тактична медицина – це надання медичної допомоги власне під час військових дій, враховуючи загрозу бойових дій чи обстрілу. Тактична медицина враховує той факт, що місце і обставини, в яких надається допомога під час бойових дій, принципово відмінні від лікарень, салону карети швидкої допомоги або, навіть, тротуару серед міста.

Основними причинами смерті 80-90% поранених на полі бою є: масивні крововтрати - 60%

непрохідність дихальних шляхів - 34%

пневмоторакс (скупчення повітря та підвищення тиску в легенях) - 6%.

Проте, якщо як мінімум 60% особового складу батальйону вміє надавати першу допомогу, шанси поранених вижити різко зростають.

Усі військові проходять відповідні навчання, проте якщо вас мобілізують в терміновому порядку, або ви опинитесь у ситуації, яка вимагатиме негайних дій, не факт, що у вас буде достатньо часу для проходження повного курсу тактичної медицини. Тому варто ознайомитись з основними принципами допомоги заздалегідь, щоб мати базове розуміння алгоритму дій.

                      

 

Також критично важливо розуміти пріоритети надання допомоги у різних типах ситуацій. Виділяють три “зони”, в яких тактика та пріоритезація надання допомоги пораненим у військово-польових умовах суттєво відрізняється.«Червона зона» - зона обстрілу.

«Жовта зона» - зона тактичного укриття.

«Зелена зона» – мобільні польові госпіталі, військові чи цивільні шпиталі, спеціалізовані клініки.

Важливо наголосити, що при роботі з кровотечами необхідно користуватись гумовими рукавичками, щоб мінімізувати ризики для власної безпеки. Після надання допомоги не менш важливим є правильне зняття рукавичок.

Сподіваємось, ця підбірка як мінімум допоможе вам освоїти основи домедичної допомоги та тактичної медицини, а як максимум - врятувати чиєсь життя.

(за матеріалами https://medialt.clinic/blog/vazhlive-pitannya/domedichna-dopomoga-v-umovakh-bojovikh-dij-osnovni-protokoli)

Слава Україні! Героям Слава!

14 березня-День українського добровольця

Щороку 14 березня в Україні відзначається День українського добровольця. Пам'ятна дата встановлена Верховною Радою України у 2017 році, щоб вшанувати мужність та героїзм захисників незалежності, суверенітету й територіальної цілісності нашої держави.

До цієї дати представлено інформаційну викладку "Готовність добровільно захищати Україну-запорука нашої перемоги" (07.03.2023-15.03.2023)

Дата 14 березня була обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.

Новий виток розвитку добровольчому руху надав Закон України «Про основи національного спротиву», ухвалений 16 липня 2021 року. Відповідно до цього закону добровольче формування територіальної громади – це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

Після того, як Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2021 року № 1449 затвердив Положення про добровольчі формування територіальних громад, в Україні почали створюватися перші добровольчі об’єднання для територіальної оборони. Розгорнулася ціла мережа таких формувань. Їхня діяльність здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.

24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомасштабне військове вторгнення на територію України. Країна-агресор із перших днів завдає ударів по цивільному населенню та інфраструктурі.

Відповіддю на вторгнення став, зокрема, масштабний добровольчий рух. З перших годин вторгнення сотні тисяч українців добровільно стали на захист Батьківщини, вступаючи до лав Збройних Сил України та територіальної оборони. Десятки тисяч для цього повернулися з-за кордону. Серед тих, хто добровільно взяв у руки зброю, – відомі спортсмени, зірки, люди різних професій.

До українських добровольців, які зголосилися захищати свою державу, доєдналися іноземці. Українська держава закликала їх спільно боротися за мир і демократію у Європі та всьому світі.

Україна переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – повномасштабну збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність. Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західноукраїнської Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю.

(За матеріалами https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/14-bereznya-vidznachayemo-den-ukrayinskogo-dobrovolcya)

Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра. Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги!

На вшанування Тараса Григоровича Шевченка

10 березня відбулись голосні читання «Тарас Шевченко – батько України».

Духовним Батьком України є талановитий Тарас Григорович Шевченко.

Із Шевченковим словом український народ нездоланний. Саме воно допомагає осягнути невмирущі батьківські Заповіти .

Поет – не просто професія, а великий талант і дар Божий.

Шевченківське віще слово – це найвища академія для нас, де сконцентровано все – наша мова, історія, звичаї та традиції, наша етика та естетика, національна філософія, основи українознавства та державотворення, наше минуле, сучасне і майбутнє.

«Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине …

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Без золота, без каменю,

Без хитрої мови,

А голосна та правдива,

Як Господа слово»

(Уривок з вірша «До Основ’яненка»)

На вшанування Тараса Григоровича Шевченка

Поетичні читання «Ти нам залишив прагнення високі …» (М. Палієнко)   09.03.2023.

 

До Дня Державного гімну України

День Державного гімну України, що відзначається 10 березня, був затверджений у 2021 році 7 грудня Кабінетом Міністрів України.

До цієї дати розгорнуто книжкову виставку-символ "Державний Гімн-духовна ланка, що об'єднує покоління" (З 1 до 11 березня).

Твір композитора Михайла Вербицього та поета Павла Чубинського “Ще не вмерла України…” став державним символом нашої країни. Дата відзначення Дня Державного гімну України обрана відповідно до події, коли вперше прозвучав цей твір на концерті, присвяченому Дню памяті Тараса Шевченка. Концерт відбувався у Пшемислі (Польща), а композиція на тому концерті звучала, як заключна.

1862 – павло Чубинський написав текст майбутнього гімну

15 січня 1992 року – Верховна Рада України затвердила музичну редакцію Державного Гімну

6 березня 2003 року – парламент України ухвалив Закон «Про Державний Гімн України» зі словами першого куплету і приспіву пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна»

Державний гімн звучить на офіційних урядових заходах і церемоніях, а також на спортивних змаганнях та інших публічних зборах. Діти співають гімн України, переховуючись у бомбосховищах, під час ракетних обстрілів ворогом, захисники співають державний гімн на передовій.

День Державного гімну – важливий день для українців, оскільки він символізує єдність, силу та стійкість країни. День Державного гімну – це нагадування про важливість національної ідентичності та єдності, а також свято унікальної культури та традицій України.

Саме так сьогодні звучить душа українського народу, що бореться за свою незалежність, волю та майбутнє!

Саме так звучить єдність та незламність української нації!