З 1 до 10 квітня розгорнуто книжкову виставку "Конституція Пилипа Орлика: в чому унікальність?"
5 квітня минає 316 років відтоді, як у 1710 році вперше було представлено Конституцію Пилипа Орлика.
5 квітня 1710 р. на зборах козацького містечка Тягина (нині Бендери) на березі річки Дністер була прийнята перша Конституція Пилипа Орлика, і тим започаткований процес творення Конституції в Україні.
Унікальність Конституції Пилипа Орлика в тому, що цей документ вперше в світі встановлює поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, а також запроваджує принцип делегування прав. Він складається з преамбули і шістнадцяти розділів, у яких закріплюється розподіл влади та описуються механізми управління державою. Законодавча влада надається Генеральній Раді, яка повинна була стати парламентом і працювати сесійно тричі на рік. Виконавча влада розподілялась між гетьманом і Радою генеральної старшини. Всі спірні питання належали до відання Генерального суду.
| Титульна сторінка конституції староукраїнською мовою (Оригінал зберігається в Російському державному архіві давніх актів) |
На жаль, Конституції Пилипа Орлика так і не судилось стати повноцінним державним документом. Вона приймалась в умовах фактичного розгрому українських та шведських військ. А сам гетьман перебував у вигнанні і так ніколи й не повернувся на Батьківщину.
Оригінал першої сторінки Конституції зберігається в Національному архіві Швеції. Тут же зберігається і латиномовна копія Конституції XVIII століття. Остання сторінка україномовного документу із оригінальним підписом Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького – у Російському державному архіві давніх актів.
| Особиста печатка з гербом “Новина” гетьмана Пилипа Орлика (Державний архів Швеції) |
Пилип Орлик є автором першої в історії людства конституції демократичного суспільства. А сам документ безумовно став видатною пам’яткою історико-правової думки не лише України, а й всього світу. Адже перші Конституції в Європі і США з’явилися лише сімдесят років потому.
(https://uain.press/articles/konstytutsiya-pylypa-orlyka-pam-yatka-pravovoyi-dumky-1023776)
| Гетьман України Пилип Орлик – фрагмент розпису сходинок на хори Михайлівського Золотоверхого собору в Києві |
«Конституція Орлика – це один із якорів української ідентичності. Для українців 21-го сторіччя цей документ є одночасно і дороговказом, адже в ньому є багато положень, які є актуальними і до цього часу. Виклики для влади і для суспільства часом є аналогічними, які були на початку 18-го століття, – історик, голова Українського інституту національної пам'яті, Олександр Алфьоров. – Ця Конституція промовляє нам, що ворогом України є Московська держава, яка нападає, пригнічує, обкрадає Україну і обмежує її права. Не дивлячись на те, що цьому документу понад 300 років, він нас подумки змушує замислитись, що ті старі виклики нікуди не щезли й сьогодні».
| Пам’ятник Пилипу Орлику в Києві |
В історії української правової думки вагомими стали зусилля Пилипа Орлика. Ця конституція була пройнята демократичним духом і визначала прогресивний історичний парламентський напрямок розвитку державних реформ. Конституція Пилипа Орлика зображає не тільки спробу правового регулювання державної традиції українського народу, але й видозміни владних відносин.
Попри те, що вона так і не була втілена в життя, вона, однак, являє собою найвидатнішу історичну державнополітичну пам’ятку. «Пакти і Конституція прав і вольностей Войська Запорозького» має посісти гідне місце в історіографії і, здається, і до сьогодні зберігає актуальність для незалежної самостійної України. Аналіз документа доводить, що в нормах цього правового акта вже містилися елементи теорії природного права, а головне – положення теорії поділу влади в організації державного управління за трьома напрямами, які функціонують самостійно, – законодавчий, виконавчий, судовий. У Конституції Пилипа Орлика 1710 р. втілено юридичні напрямки багатьох явищ, а саме: суверенітету українського народу, поділу влади, парламентаризму тощо. Отже, запит до історичного досвіду цього документа – це передусім звернення до державних ідей, які становлять правову основу для загальнонаціональної ідеї політичного характеру, що висвітлює сутність настрою українського народу.



















