Національний тиждень безбар'єрності

З 25 до 31 травня представлено книжкову викладку "Простір можливостей для кожного".

З 25 по 31 травня 2026 року в Україні відзначається Національний тиждень безбар’єрності — ініціатива, спрямована на створення культурної атмосфери безбар'єрності та інклюзивності, де кожен може відчути себе рівним серед рівних. Це тиждень, коли ми не лише підвищуємо обізнаність, а й змінюємо ставлення до безперешкодного простору для кожного з нас.

Куратором цього заходу виступило Міністерство культури України.

Безбар’єрність — це більше, ніж просто зручна інфраструктура. Це можливість для кожного з нас мати рівні права, доступ до послуг, а також до інформації. Це про повагу, про вільний доступ до освіти, здоров'я, громадянських прав. Це про те, щоб кожен відчував себе частиною великої, єдиної країни, де немає перешкод на шляху до мрії.

Напрямки безбар'єрності:

Фізична безбар’єрність - це коли ти можеш вийти з дому й не боятись першого бордюру. Коли міський простір — не виклик, а запрошення. Рухатаючись, не думаєшь, що саме зупинить тебе на наступному кроці. Твоє місто має бути для тебе — не лише на словах.

Інформаційна безбар’єрність - це коли ти можеш зрозуміти написане з першого разу. Бо доступна мова — це прояв поваги, а не спрощення.

Суспільно-громадянська безбар’єрність - це коли ти можеш бути частиною суспільства, не підлаштовуючи себе під його уявлення про “норму”, брати участь у суспільному житті на рівних. Твою думка важлива, незалежно від того, чи ти говориш уголос, жестами чи через екран.

Освітня безбар’єрність - це коли можеш навчатися в будь-якому віці. Коли школа, університет, онлайн-курс — відкриті для всіх, хто хоче знати більше, вчитися незалежно від віку, стану здоров’я чи формату навчання. Знання мають бути відкритими для всіх.

Цифрова безбар’єрність - це коли ти можеш бути онлайн на рівних умовах. А не залишатися осторонь через незручний чи непродуманий інтерфейс, бути частиною цифрового світу — не залежно від віку, досвіду чи стану здоров’я.

Економічна безбар’єрність - це коли працюєшь, і тебе оцінюють за справу, а не за вік, стать чи стан здоров’я, бо маєш хист, знання та бажання, а не “відповідний профіль.

Наративи тижня Безбар’єрності - це коли ми можем, а не про наші обмеження. Це шанс на вільне життя, навчання, роботу і самореалізацію для всіх.

Вільний доступ - це шлях до незалежності та самостійності. Коли середовище зручне - відкривається весь світ.

Доступне суспільство - суспільство рівних стартів. Безбар’єрність гарантує можливість кожному реалізувати свій потенціал.

Різноманіття - це ресурс, а не проблема. Кожен має талант, і суспільство має дати простір його реалізації.

Сильна країна - та, де є можливості для кожного. Військові, молодь, особи з інвалідністю, особи похилого віку - усі мають право бути активними.

Детальніше про принципи безбар’єрності можна ознайомитись у Довіднику безбар’єрності за посиланням: https://bf.in.ua/

23 травня - День Героїв в Україні

З 15 до 23 травня представлено книжкову виставку-шану "Герої різних епох"

День Героїв 23 травня оживає як жива нитка, що з’єднує князів Київської Русі з воїнами на передовій сьогодення, нагадуючи: героїзм – це не легенди з книг, а пульс нації, що б’ється в кожному з нас. Це свято вшановує тих, хто віддав життя за незалежність – від січових стрільців і повстанців УПА до хлопців і дівчат, які сьогодні стримують орду на Донбасі та в тилу.

У часи, коли ворог знову проверяє нашу стійкість, День Героїв набуває гостроти меча.

Тепер, коли сонце 23 травня освітлює меморіали від Львова до Харкова, ми не просто згадуємо – ми клянемося продовжувати їхню справу, бо герої не вмирають, доки живе пам’ять.

Снігопад кулями насипаний у травні 1918-го під Крутами, де юнаки встали проти більшовицької навали, задав тон усій історії боротьби. День Героїв, що припадає на 23 травня, витканий з таких епізодів – тих, де звичайні люди ставали легендами. Це не просто дата в календарі, а серцебиття нації, що пульсує від княжої доби до боїв за Маріуполь. Свято охоплює борців усіх часів: лицарів Київської Русі, гетьманських козаків, гайдамаків, січових стрільців, армію УНР, УПА, Небесну Сотню та сучасних воїнів ЗСУ.

Його корені сягають підпілля Організації українських націоналістів, де героїзм вважався не винятком, а обов’язком. Уявіть: у Кракові, навесні 1941-го, під градом репресій, делегати II Великого Збору ОУН ухвалили постанову про щорічне вшанування. Чому саме 23 травня? Бо ця дата – суміш трагедій: тут переплітаються смерті лідерів визвольного руху, що стали іскрою для нового покоління.

Квітень 1941-го в Кракові став поворотним: ОУН, об’єднавши ветеранів УВО та молодь 30-х, проголосила День Героїв одним з трьох ключових свят – поряд із Соборністю 22 січня та Днем боротьби 31 серпня. Це не випадковий вибір. Свято мало мобілізувати націю, нагадуючи про “кров героїв як основу революції”. У перші роки святкували таємно: хвилина мовчання, наказ Провідника, присяга новачків у кімнатах, прикрашених портретами та прапорами.

Масові заходи біля могил полеглих супроводжувалися гімнами “Ще не вмерла Україна” та “Зродились ми великої години”. Дзвони церков о 20:30, смолоскипи, почесна варта з юнаків і дівчат – все це створювало атмосферу непереможності. Навіть у діаспорі, після 1945-го, традиція жила: видання як “Зов Крови” 1947-го чи “Пробоєм” 1948-го кликали до спадкоємства, згадуючи Ольгу Бесараб чи Клима Савура.

Після 1991-го свято вирвалося на волю. З 1992-го – перші публічні марші в Галичині, а з 2014-го – по всій Україні.

За всю історію незалежності станом на травень 2026 року, звання Герой України було присвоєно понад 1240 особам. 

Основна частина нагороджень (понад 790) відбулася за час великої війни, після 24 лютого 2022 року, причому більшість із них — посмертно. 

Загальна кількість: 1241 особа (станом на 30 квітня 2026).

1196 чоловіків, 45 жінок.

Понад 637 осіб отримали звання посмертно. 

(https://uk.wikipedia.org/; https://news.liga.net/ua/society/news/za-chas-velykoi-viyny-790-ukraintsiv-udostoilys-zvannia-heroia-bilshist-posmertno)

До Дня вишиванки

З нагоди 20-ї річниці Дня вишиванки з 11 до 22 травня розгорнуто книжкову виставку-експозицію "В вишиванці - святість предків".

Впродовж цього періоду відбуваються поетичні години "Я душу одягну у вишиванку".

Одним із найулюбленіших неофіційних, але надзвичайно важливих свят є День вишиванки (цього року - 21 травня). Це свято не прив’язане до жодної державної дати, воно народилося як ініціатива студентства і переросло у всесвітній флешмоб. У цей день вулиці міст розквітають візерунками, які є генетичним кодом нації.

День вишиванки — це той особливий момент, коли вся країна наче оживає в яскравих орнаментах, теплих посмішках і відчутті єдності. Це свято, де традиції переплітаються з сучасністю, а кожен, хто вдягає вишиванку, стає частиною великої української історії. 

У 2026 році День вишиванки припадає на 21 травня — третій четвер травня, і це ідеальна нагода показати свою любов до культурної спадщини, зібрати друзів чи родину та відчути гордість за Україну. 

 Це не просто день у календарі, а справжнє свято душі та єдності, 

 яке надихає мільйони. 

До Дня міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття

З 14 до 23 травня розгорнуто інформаційну викладку "Різні, але єдині!"

Цього року 21 травня ми вдруге відзначаємо День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття. Це свято встановлено Указом Президента України від 27 грудня 2024 року і покликано вшанувати унікальний внесок національних меншин (спільнот) і корінних народів у загальноукраїнську культурну скарбницю. Єдність у розмаїтті, яку символізує сьогоднішнє свято, витримала випробування історією та сучасною російською агресією. Саме під час цієї жорстокої війни, коли ворог прагне розділити нас за мовними, етнічними чи релігійними ознаками - ми об’єдналися ще міцніше.

Гаслом Дня міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття в Україні у 2025-2026 роках визначено: «У кожного — свій голос, та серце в нас одне». Цей девіз підкреслює єдність у різноманітті, повагу до унікальності кожної культури та спільну боротьбу за майбутнє.

У нашій країні національні меншини (спільноти) і корінні народи не просто зберігають свої традиції, а й збагачують державу, розвивають культуру, захищають її незалежність. В Україні кожна етнічна група, кожна громада є важливою. Їхні традиції, мистецтво, звичаї, мови й релігійні переконання збагачують наш спільний український простір. І саме завдяки цій різноманітності ми сильніші, мудріші, відкритіші до світу.

Україна - держава для всіх її громадян, незалежно від етнічного походження. Тут шанують і підтримують культурне розмаїття. Ми будуємо Україну, де кожна людина незалежно від походження має право на гідність, безпеку та визнання. І День міжнаціональної злагоди - це нагадування, що тільки разом, у взаємній підтримці, ми можемо здолати будь-які виклики.

Відзначення Дня міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття є частиною європейського поступу України. Сьогодні ми робимо ще один крок на шляху інтеграції до ЄС, де повага до прав меншин і культурної ідентичності - основоположні принципи. Україна послідовно реалізує зобов’язання в межах Угоди про асоціацію з ЄС - зокрема у сферах захисту прав національних меншин, розвитку міжкультурного діалогу та формування згуртованого, відкритого суспільства, що сповідує європейські цінності, такі як єдність у розмаїтті.

Нехай цей день стане нагодою висловити вдячність представникам усіх етносів, які своєю щоденною працею, культурною активністю та громадянською позицією творять сильну, мирну, європейську Україну. 

(За матеріалами https://amcu.gov.ua/news/21-travnia-den-mizhnatsionalnoi-zlahody-i-kulturnoho-rozmaittia)

День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття - це про нас усіх. Про нашу гідність, стійкість і майбутнє.

До Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

З 11 до 19 представлено книжкову виставку-пам'ять "Історія, що болить".

18 травня 2026 року в Україні - трагічна дата - День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу — 82-і роковини примусової депортації. У цей день вшановують пам'ять сотень тисяч кримських татар, насильно вивезених радянським режимом у 1944 році, а також проводять заходи, що символізують боротьбу за права корінного народу.

18 травня 1944 року розпочалася примусова депортація корінного народу Криму. У товарних вагонах сотні тисяч жінок, дітей і літніх людей вивезли до Центральної Азії та Сибіру. Тисячі загинули в дорозі від голоду та хвороб. Сьогодні, в умовах тимчасової окупації Криму Росією, цей день набуває особливого значення як символ боротьби кримських татар за право жити на своїй землі.

ПАМ’ЯТЬ РОБИТЬ НАС СИЛЬНИМИ!

До Дня пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни

З 8 до 16 травня представлено книжкову виставку - шану "Гуманізм і гідність в найчорніший час".

14 травня ми згадуємо і вшановуємо українців, які проявили людяність і милосердя у дуже складний час – роки Другої світової війни. Тих, хто, ризикуючи життям, рятував євреїв від знищення нацистами.

Таких людей Ізраїль називає «Праведниками народів світу». Понад 2600 українців отримали це почесне звання. Єврейська рада України також відзначає рятівників званнями Праведника України чи Праведника Бабиного Яру.

Історії українців-рятівників збирає і розповідає проєкт Національного музею історії України у Другій світовій війні: is.gd/qqYrYQ

Кілька історій із цього проєкту – у каруселі до памʼятної дати.

За матеріалами https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/traven/14/den-pamyati-ukrayinciv-yaki-ryatuvaly-yevreyiv