Урочистий концерт з нагоди 30 - ої річниці Конституції України

25 червня відбувся урочистий концерт "Свобода, що звучить: у ритмі скрипки".

30-та річниця Конституції України - це не просто свято Основного Закону, а символ нашої незалежності і суверенітету.

Сьогодні, коли наші захисники зі зброєю в руках відстоюють кожен її рядок, ці слова набувають особливого значення.

У святковому концерті взяли участь: родина Галущаків - скрипалька Альбіна Володимирівна, донька Марина (гітара), донька Люба (технічний асистент).

Родина має статус ВПО, родом з сонячного міста Гола Пристань (Херсонська обл.), є друзями і користувачами бібліотеки з 2022 року. Альбіна Володимирівна викладає у дитячій музичній школі №26 ім. О. Г. Холодної.

Сюрпризом для усіх присутніх став дебютний виступ маленької скрипальки, користувача бібліотеки Карпенко Аліни, викладачем якої є Альбіна Володимирівна.

Чудова творча виставка ляльок - мотанок "Лялька - мотанка: український оберіг" прикрасила наш бібліотечний простір, милувала око присутніх і творчо надихала. (Автор Гедзун Аріна, 10 років, користувач бібліотеки; виконавці - Гедзун Аріна, провідний бібліотекар Вознюк Т. М.).

На святковому концерті звучали українські патріотичні мелодії та всесвітньо відомі музичні композиції.

Про концертний виступ:

1. Конституція - це мелодія свободи, що звучить крізь покоління. Сьогодні вона лунає у ритмі скрипки - голосом, що поєднує ніжність і силу.

Перший акорд - це голос захисту. Музика стає щитом, що нагадує: свобода потребує мужності.

Неофіційний, але справжній символ єдності - Гімн оборони України "Браття українці" з репертуару гурту "Шабля".

2. Народна пісня - це коріння нашої Конституції. У ній - простота і мудрість, що живить свободу.

Фантазія на тему українських народних мелодій "Сусідка", обробка Юрія Павленка.

3. Ніжна мелодія, як світлий спогад: свобода, це також краса, що дарує нам гармонію.

Поль Сенневіль "Балада для Аделіни".

І сам дебют! Маленька скрипалька Аліна Карпенко виконує в дуеті твір Якима Якова "Маленькі радості".

4. Наступний твір - пам'ять про тих, хто віддав життя за свободу. Кожна нота - мов свічка...

Ендрю Ллойд Уеббер "Меморі".

5. У нічній тиші народжується роздум: свобода - це не лише боротьба, а й внутрішній світ.

Арно Бабаджанян "Ноктюрн".

6. Таємний сад музики відкриває нам інший вимір - де свобода звучить як ніжність.

Song from a Secret Garden

7. Дощ нагадує нам: навіть у смутку є сила. Свобода витримує бурі і дарує надію.

November Rain з репертуару Девіда Гаррета.

8. Наступний твір - це танець єдності. Конституція, як і музика, веде нас у гармонії.

Євгеній Дога "Вальс"

9. Рушник - дорога життя. Конституція - рушник держави, що береже наш шлях.

Андрій Малишко "Пісня про рушник"

10. Ця пісня - квітка радості. Вона нагадує: свобода - це також любов.

Володимир Івасюк "Червона Рута"

11. Танго - це пристрасть. Свобода дарує нам право відчувати і творити.

Карлос Гардель "Танго" "Аромат жінки".

12. Весела мелодія Карпат - доказ, що свобода живе у танці і сміху.

"Гуцулка Ксеня"

13. Скрипка і гітара зливаються в один голос. Це символ єдності народу й музики свободи.

Василь Зінкевич "Скрипка грає"

14. Фінальний акорд: Україна - це кожен із нас. Конституція живе у серці, що звучить свободою.

"Україна - це ти" з репертуару Тіни Кароль.

                                                

                                                

                                                 

Нехай Основний Закон завжди буде надійним щитом прав і свободи кожної людини, а Україні запанує мир і злагода!

Тридцять років Конституції - це тридцять років звучання свободи. І цей концерт став справжнім свідченням того, що свобода - не лише закон, а й пісня, яку ми співаємо разом.

Щиро дякуємо родині Галущаків - скрипальці Альбіні Володимирівні, донькам Любі і Марині, юній скрипальці Карпенко Аліні та її мамі, Гедзун Аріні, творчій дитині, за насолоду високою магією музики та творчий автентичний простір!

 В нескореній країні свобода звучить по - особливому! 

 Вітаємо з Днем Конституції! 

З нагоди 30-ї річниці Конституції України

З 22 до 29 червня розгорнуто книжкову виставку - привітання "З Днем Конституції, моя країно! Живи щасливо! Живи вільно!".

26 червня впродовж дня відбуваються години правознавства "Шлях української Конституції".

30-річчя Конституції України — це не лише історичний ювілей Основного Закону, ухваленого 28 червня 1996 року, а й символ нашої незламності. У часи повномасштабної війни кожна стаття цього документа про суверенітет та незалежність відстоюється нашими Захисниками та Захисницями зі зброєю в руках.

Конституція України залишається фундаментом нашої державності, гарантією прав і свобод громадян та дороговказом для розвитку демократичного суспільства навіть у найскладніші часи.

 Вітаємо з Днем Конституції України! 

 Цінуйте та підтримуйте нашу Батьківщину! 

До Дня кримськотатарського прапора

З 19 до 27 червня представлено книжкову виставку-пам'ять "Історія гідності і боротьби".

26 червня – День кримськотатарського прапора.

Це неофіційне свято, що відзначається за рішенням органів самоврядування кримськотатарського народу з 2010 року, символізує єдність, наступність поколінь кримських татар та їхню боротьбу за свободу і право на самовизначення.

Прапор кримських татар є національною символікою. Це полотно небесного (блакитного) кольору, у лівому верхньому куті із золотим знаком влади – тамгою. Колір позначає чисте небо, мир, а однотонне тло – єдність народу.

Кримськотатарський народ є найбільшим корінним народом Криму і Української держави загалом, оскільки сформувався на території, яка сьогодні перебуває у міжнародно визнаних кордонах України, і не має державності поза її межами.

Тарак-тамга (крим. taraq tamğa, укр. герб-гребінь) – родовий знак правлячої династії Кримського ханства Ґереїв (Ґіреїв) і національний герб кримськотатарського народу у ХХ і ХХІ століттях. У часи Кримського ханства зображувався на печатках та монетах. Вже перший хан династії Хаджи Ґерей використовував тарак-тамгу.

Мави Кок-байрак (укр. блакитний прапор) – національний прапор кримськотатарського народу. Мави Кок – блакитний колір у тюркських народів – синонім чистоти і свободи. Він асоціюється з небом і морем. А також є одним із символів стародавнього тюркського вірування – тенгріанства.

Кримське ханство з’явилося на карті Східної Європи у 1441 році, виокремившись із Золотої Орди і ставши її спадкоємцем. Згодом стало васалом Османської імперії, на початку ХVІ століття наростило силу та почало здійснювати масштабні воєнні кампанії. Воєнні підрозділи мали свої знамена, які відрізнялися формою та кольором. Показово, що таких прапорів блакитного кольору майже не зустрічається. Можливо тому, що цей колір вважався священним і не призначався для війни.

Кримські татари втратили державність у 1783 році, коли територія Кримського ханства була анексована Російською імперією. Національне відродження кримськотатарського народу розпочалося після Лютневої революції 1917 року. Як і на материковій частині України, активізація національного життя в Криму відбувалася під гаслами демократії та самовизначення. Кримськотатарські суспільно-політичні сили та органи національного самоврядування почали використовувати блакитний прапор як національний. У грудні 1917 року перший Курултай кримських татар, що зібрався у Бахчисараї, проходив під блакитним стягом. Хоча в цей час у національній конституції– Кримськотатарських основних законах (ухвалені 26 грудня 1917 р.) – його статус формально визначено не було. «У ханському палаці, в урочистій обстановці 9 грудня 1917 року відбулося відкриття національних установчих зборів, – зазначає дослідник Андрій Іванець у книзі «Перший Курултай», – Кримськотатарські солдати та учні медресе і мектебів утворили живий ланцюг, за яким стояв кількатисячний натовп, очікуючи прибуття делегатів. Над входом у палац майоріли блакитний і червоний прапори».

На початку 1919 року кримськотатарське Парламентське бюро затвердило «Положення про культурно-національну автономію мусульман Криму». Саме в цьому документі національним гербом визнавали зображення тарак-тамги, а прапором – полотнище сіро-блакитного кольору із зображенням національного гербу у верхньому куті біля древка. Це перше документальне свідчення про статус національного герба і прапора кримських татар у їхньому сучасному вигляді.

Після встановлення комуністичного режиму в Криму національний прапор вимушено перестали використовувати на публічних заходах.

Другий Курултай кримськотатарського народу, який проходив у Сімферополі, 30 червня 1991 року ухвалив постанову «Про національний прапор і національний гімн кримськотатарського народу», якою відновив блакитний стяг із золотою тамгою у верхньому лівому куті в якості національного прапора. Його пропорції у співвідношенні ширини до довжини складають 1:2.

Нині цей стяг є символом боротьби за права корінного народу Криму, символом звільнення півострова від російської окупації та одним із символів відновлення територіальної цілісності України. 

(За матеріалами https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/cherven/26/den-krymskotatarskogo-prapora).

Вулиця Композитора Бориса Лятошинського. Краєзнавчий нарис. Відеопрезентація.

З нагоди сторіччя пам'яті Симона Петлюри

З 16 до 26 червня розгорнуто книжкову виставку "В минулому треба шукати вказівок для майбутнього" (Симон Петлюра)

Впродовж цього періоду відбуваються години спілкування "Хто він, Симон Петлюра?"

Наприкінці травня Україна вшановувала пам’ять Симона Петлюри – 25 травня виповнилося 100 років з часу загибелі від рук московського агента.

Симон Петлюра є символом українського національно-визвольного руху. Як очільник української держави, організатор українських збройних сил часів Української революції, Головний отаман військ і флоту УНР він здійснив винятковий внесок в українське державотворення початку XX століття та опір російській агресії періоду Української революції 1917-1921 років.

Саме у протистоянні із більшовицькою Росією Симон Петлюра став для українства уособленням ідеї свободи, а для ворогів – бандитом, ім’ям якого назвали цілі поколінні послідовників. Петлюрівці, як і мазепинці, і бандерівці, вселяли у росіян страх і ненависть, адже волелюбність, завзятість і незламність в українцях пробудили якраз такі потужні особистості, як Мазепа, Петлюра, Бандера.

У наукових виданнях, підручниках і словниках СРСР «петлюрівщина» визначалася як «контрреволюційний буржуазно-націоналістичний рух на Україні періоду іноземної воєнної інтервенції і громадянської війни, очолюваний одним із ватажків дрібнобуржуазної націоналістичної партії українських соціал-демократів Петлюрою». 

Участь у «петлюрівщині», тобто в боротьбі за незалежну Україну, ще довго залишалася приводом для звинувачень в СРСР. Петлюрівців зображували винятково в негативних контекстах, їм надавали непривабливі епітети та неприємну зовнішність. Образ петлюрівців як шкідників, зрадників і противників нової совєтської влади швидко ввійшов у совєтський побут.

Упродовж життя Симон Петлюра боровся за українську незалежність не лише зброєю, а й словом: як журналіст, арткритик, редактор провідних українських журналів. У найсуворіші часи російської цензури організовував нелегальні друкарні. Навіть на еміграції лідер УНР продовжив видавничу справу – заснував журнали «Табор», «Тризуб», інші, які перетворювали слово на зброю в боротьбі за вільну Україну.

У 1921 році Симон Петлюра вимушено покинув терени України. Проте не відмовився від політичної боротьба за незалежність УНР. Совєтські ж спецслужби не полишали Петлюру в спокої, узяли собі за мету знеславити і зганьбити ім’я Симона Петлюри та його прихильників.

Вбивство Симона Петлюри справило неабияке враження на українську еміграцію. Член уряду УНР, дипломат Олександр Шульгин згадував, що подія об’єднала до того розрізнені кола української еміграції. Симон Петлюра своїм життям і своєю смертю засвідчив, що тільки в єдності українці здатні вистояти та перемогти.

Минуло 100 років від дня смерті Симона Петлюри, але він лишається символ боротьби за вільну Україну. На його честь в населених пунктах називають об’єкти топоніміки, зводять пам’ятники, пишуть мурали. А головне – пам’ять про Симона Петлюри увічнена в сучасному українському війську. Вояки Армії УНР і сам Головний отаман носили на однострої нарукавний тризуб. Продовжуючи петлюрівські традиції, тризуб став частиною військової айдентики Сил оборони України. З 2017 року він став частиною однострою українських воїнів. 152-га окрема єгерська бригада здобула почесне найменування – імені Симона Петлюри. Військовослужбовці бригади захищають нашу країну на різних напрямках російсько-українського фронту.

(За матеріалами https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/zhurnalistam/informaciyni-materialy-do-100-richchya-vid-dnya-zagybeli-symona-petlyury)

"Українським дітям - українську книгу!"

19 червня відбулась літературна бесіда - порада "Українським дітям - українську книгу!"

Благодійна акція «Українським дітям — українську книгу» спрямована на безкоштовне забезпечення дітей, які постраждали від війни або опинилися за кордоном, якісною художньою та навчальною літературою рідною мовою. Проведення бесіди на цю тему з дітьми (у садочку, школі чи бібліотеці) допомагає виховувати патріотизм, любов до рідного слова та повагу до книги як до скарбу.

Саме про такі важливі речі ми спілкувались з маленькими користувачами бібліотеки. А ще діти розповідали про свої улюблені книжки українських авторів.

Розповдали дітям, що через війну багато українських хлопчиків та дівчаток змушені були поїхати з рідних домівок. Щоб вони не сумували, дорослі започаткували акцію «Українським дітям — українську книгу».

Заохочення дарувати бібліотеці вже прочитатані книги має велике значення, бо домомагає спрямовати на безкоштовне забезпечення дітей, які постраждали від війни або опинилися за кордоном, якісну художньою та навчальною літературою рідною мовою.

Українська книга — це наш місток до дому, символ нашої сили та культури!