середа, 22 травня 2024 р.

24 травня-День слов'янської писемності і культури


З 20 до 27 травня представлено книжкову виставку "Плекати неоціненні скарби".

24 травня відзначається День слов'янської писемності і культури та вшановується пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія, творців слов'янської абетки (азбуки).
Цей день відомий також в інших східноєвропейських країнах: Болгарії, Сербії, Македонії, Чехії, Чорногорії.


Кирило і Мефодій розробили писемність старослов'янської мови, яка був заснований на діалекті жителів сучасних Салонік. Як алфавіт для неї використовувалися кирилиця і глаголиця. Мова існувала в основному для написання книг, в побуті ж її використовували менше.


























Як зазначають сучасні дослідники, українська мова в колі слов’янських мов посідає особливе місце, адже наявність у ній значної кількості фонетичних і морфологічних відмінностей свідчить про самостійний шлях її розвитку як окремої мови впродовж надзвичай­но тривалого часу.
Українською сьогодні розмовляють понад 44 мільйони осіб. За кількістю носіїв вона посідає 15-20-е місце у світі.
Українська мова – надзвичайно багата, її словниковий запас нараховує близько 500 тисяч лексем, та є однією із наймелодійніших мов світу.
Сьогодні, на культурному фронті триває щоденна боротьба з рашистами щодо збереження українських культурних матеріальних та нематеріальних цінностей!

 Є мова-є нація! 

вівторок, 21 травня 2024 р.

Літературна зустріч - співпраця з гімназією №260


21 травня відбулась літературна зустріч-подорож "Читати, щоб подорожувати!"

Це вже друга зустріч з письменником Віктором Полянком для користувачів біблотеки .

На захід були запрошені учні 3-Г класу гімназії №260, серед дітей були присутні 4 діток-переселенців.



Письменник презентував книгу "Приборкання Кичери" через цікаву туристичну бесіду.
Віктор Полянко переможець конкурсу "Дитяча Коронація слова" 2021 року у номінації "Повісті" за рукопис "Приборкання Кичери". Народився в Олександрії Кіровоградської області. Шкільну освіту отримав у Олександрійській гімназії ім. Т.Г. Шевченка та Олександрійському колегіумі; вищу освіту (магістр за спеціальністю «прикладна математика») здобув у Київському національному університеті на факультеті комп’ютерних наук та кібернетики; після цього навчався в аспірантурі Інституту кібернетики ім. В.М. Глушкова, де захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата фізико-математичних наук за спеціальністю «математичне моделювання та обчислювальні методи» . Живе у Києві. Працює науковим співробітником в Інституті кібернетики ім. В.М. Глушкова, провідним інженером-програмістом в Samsung R&D Institute Ukraine (SRK), нині – старший розробник програмного забезпечення в EnvisionTEC.









































Полюбляє мандрівки Україною, фотографію, шахи та їхні різновиди, настільні ігри, прогулянки з дітьми, читання, цікавиться історією, пише художні твори і розповіді про подорожі, веде блоги про свої хобі.






























До участі в конкурсі дитячих творів автора спонукали власні діти. Вони полюбляють разом читати і дивитися добрі історії. А ще мандрують сім’єю невідомою Україною. І автор вирішив написати повість, у якій би поєднувалося це все: подорожі, пригоди, історія, довкілля і стосунки батьків та дітей.
Віктор мандрує з Березняків до Теремків на велосипеді, бо любить велосипедні прогулянки.


























Письменник цікаво розповідав про родинне захоплення туризмом.
Різноманітні туристичні знаряддя стали цікавим доповненням до наших мандрів: компас, ліхтарики, туристичні карти, каремати, газова горілка, туристичний компактний посуд.
Головне у турпоході-знати правила безпеки, з якими письменник ознайомив дітей.
З хорошими книгами можна мандрувати, не виходячи з дому, але лише деякі можуть надихати вирушити в мандри. Саме такою і є книга "Приборкання Кичери".
І не потрібно їхати далеко, щоб відкрити для себе щось нове і вражаюче.
Гарна компанія та цікава книжка стануть надійним провідником!
Знайомтесь з гарною книгою і її унікальним автором!


четвер, 16 травня 2024 р.

18 травня-День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу (1944)

 
З 13 до 20 травня розгорнуто книжкову виставку-пам'ять "Пам'ятаємо історію-повертаємо територію!"

Починаючи з 1994 року, в Україні 18 травня є Днем скорботи і пам’яті жертв депортації кримських татар, а з 2016 року – День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу, згідно з постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року «Про визнання геноциду кримськотатарського народу».

З 18 травня 1944 року приблизно 200 тис. кримських татар депортували з рідного півострова, а за кілька днів увесь народ був позбавлений батьківщини.

Нелюдський акт депортації призвів до незліченних жертв. Протягом кількох днів цілий народ було позбавлено Батьківщини. В ешелонах смерті, у місцях спецпоселень загинули тисячі безневинних людей. Було знищено цілі родини.

Протягом 12 років кримські татари мали статус «спецпереселенців», що накладав багато обмежень. Їм було заборонено перетинати кордон поселення без письмової згоди спецкомендатури, а тих, хто відвідував родичів у сусідньому селищі, засуджували до 25 років. За офіційними даними, від голоду та хвороб майже половина кримських татар загинула в дорозі чи в місцях вигнання.

Радянський тоталітарний режим прагнув знищити всі сліди присутності кримських татар ‒ понад 40 років у переписах населення СРСР згадки про кримських татар були заборонені. Під час каральних операцій на півострові знищено культурні та історичні пам’ятки, змінено історичні назви місцевостей, заселено вихідців із росії та інших республік. Російська окупація призвела до великого занепаду культурного життя на півострові, знищено багато історичних та архівних документів. Лише після розпаду Радянського Союзу кримські татари почали повертатися додому – до рідного Криму.

Із 2015 року українська держава визнає депортацію 1944 року геноцидом кримськотатарського народу.

Сьогодні кримськотатарський народ знову не може почуватися вдома на своїй рідній землі. З початком окупації росією Кримського півострова у 2014 році історія повторюється. Тисячі кримських татар змушені були знову покинути рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада кидає за грати, катує, проводить репресивну політику залякування, безслідного зникнення кримських татар, порушення громадянських, політичних і культурних прав.

Нині, з початком повномасштабної агресії росії проти України, виникають нові виклики. Це стосується і новоокупованих територій у Херсонській та Запорізькій областях, куди після початку тимчасової окупації Криму переселилися багато кримських татар.

Біль кримськотатарського народу – наш спільний біль. Ми ніколи не забудемо і не пробачимо злочини радянського режиму. Віримо, що історичну справедливість буде відновлено, що Україна буде вільною і киримли будуть повноправно господарювати на своїй історичній території. Віримо – жахливі воєнні злочини, вчинені в нашій країні терористичними військами російської федерації, матимуть покарання. Україна має величезний запит на справедливе правосуддя.
Пам'ятаємо історію-повертаємо територію!

середа, 15 травня 2024 р.

16 травня-День вишиванки

З 9 до 17 травня представлено книжкову виставку-експозицію "У рідній вишиванці до висот іди!"
16 травня 2024 року в Україні - День вишиванки. Це особлива подія для українського народу.


День вишиванки – справжнє народне свято, яке покликане зберегти споконвічні народні традиції створення та вшанування етнічного вишитого українського одягу. Ідеєю свята є збереження українських цінностей та їх популяризація серед молоді та населення загалом.
Вишиванка – це не лише особливий елемент святкового національного одягу, але й важлива частина культури українського народу. Крізь віки український народ проніс любов до вишиванки та зберіг особливості її створення. Кожен регіон України має свої унікальні та оригінальні мотиви та орнаменти на одязі.

 

Цікаві факти про День вишиванки.

Історія традиції вишивати сорочки різнокольоровими нитками та візерунками налічує вже багато століть.

Зазвичай це мистецтво виконували дівчата, готуючи собі придане на майбутнє весілля. Кількість зібраних вишиванок часто слугувала показником матеріального добробуту нареченої.

Наприклад, якщо у дівчини було від 30 до 40 сорочок, то вона вважалася представницею скромної сім'ї, тоді як та, у кого їх було від 100 й більше, вважалася дуже заможною нареченою.

У кожному куточку України вишиванка не лише є символом національної гордості, але й відображає унікальність та культурну спадщину різних регіонів. Кожен регіон має свої традиційні візерунки, які відрізняються застиглим в часі стилем та колірною гамою.

Наприклад, Борщівська вишиванка з Тернопільської області легко впізнавана за своїм переважаючим чорним кольором. За легендою, під час татарського набігу у цьому районі загинули всі чоловіки, тому жінки обіцяли вишивати лише чорні сорочки протягом семи поколінь.

Буковинська вишиванка завжди оздоблена яскравими квітами, що відображають барвистість цього регіону. Космацька вишиванка відрізняється використанням помаранчевих та жовтих кольорів, які символізують сиру козацьку силу та енергію.

У Полтаві та її околицях велику популярність має вишивання білим по білому, що створює елегантний та витончений вигляд вишиванки.

Історичні дослідження свідчать, що вишиванку почали створювати ще до VI століття, але зразки вишивки з того часу не збереглися. За легендою, чумаки довіряли прання вишитої сорочки лише одній дівчині, щоб підтвердити вірність своєї коханої.

Перша школа вишивки з'явилася ще в XI столітті, заснована сестрою Володимира Мономаха - Анною. Тут вчилися мистецтва гаптування золотом і сріблом.

Найбільша кількість людей, які одягли вишиванки, була зареєстрована у 2011 році у місті Рівному, що увійшло до Книги рекордів України. На День Незалежності до центрального майдану міста прийшло 6570 людей у вишиванках.

Візерунки вишивки не обмежуються лише сорочками; їх можна побачити на автомобілях та навіть на тілах у вигляді татуювань. А у вишиванки часом одягають навіть домашніх улюбленців - котиків та собачок.

Величезну колекцію старовинних вишиванок зібрали наші співвітчизники у Канаді. Український національний музей там нараховує понад 150 експонатів традиційного українського вишитого одягу з кінця XIX - початку XX століття.

(В читальному залі бібліотеки до кінця травня можна переглянути творчі роботи учнів худож. школи №9, викладач Капустенко Т.І.)


 

Зараз День вишиванки має особливий сенс – українці змушені відстоювати свою національну автентичність і боротися за неї, віддаючи свої життя на страшній війні.

        

Зі святом, з Днем вишиванки! Українські традиції – одні з найкрасивіших у світі. 
Одягаймо свої вишиванки та нехай весь світ побачить,
як прекрасна наша Україна і її символи!

понеділок, 13 травня 2024 р.

14 травня-День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни


14 травня 2021 року Україна вперше відзначала День пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Пам'ятну дату в 2021 році запровадила Верховна Рада України своєю постановою "Про вшанування пам’яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни"

До цієї дати З 7 до 15 травня представлено книжкову виставку-пам'ять "Людяність у пеклі війни"

Цього дня ми вшановуємо українців, які, ризикуючи власним життям і долями своїх рідних та близьких, рятували євреїв від знищення нацистами у часи Другої світової війни.


Як зазначається в заяві Міністерства закордонних справ, Україна посідає четверте місце за кількістю Праведників народів світу (після Польщі, Нідерландів та Франції).

За інформацією ізраїльського Національного меморіалу Катастрофи та Героїзму «Яд Вашем», Праведниками народів світу заведено вважати осіб, які за своєю національністю не були євреями, але з ризиком для свого життя рятували євреїв у роки Другої світової війни.

Загалом цього почесного звання удостоєні понад дві тисячі шістсот сімдесят українців.


Звання Праведника народів світу надається за дотриманням певних умов:
 - особу, яка може отримати почесну відзнаку, рекомендують лише єврейські організації; 
- особа не має бути етнічним євреєм, яка сповідує християнство;
- допомога, яка надавалась євреям, мала бути безкорисною, тривалою та вагомою;
- особа, яка переховувала євреїв, піддавалась реальній небезпеці для свого життя або життя своєї родини;
- порятунок мав бути усвідомленою дією.

Люди, яких визнали Праведниками народів світу, отримують іменну медаль, почесний сертифікат і право вписати своє ім’я на Стіні Честі в Саду Праведників у Єрусалимі. Згідно із законом, Праведники народів світу отримують почесне громадянство Ізраїлю, а у випадку їхньої смерті – пам’ятне громадянство.

У цей день висловлюємо слова співчуття рідним і близьким усіх невинно загиблих. Схиляємо голову перед тими, хто, ризикуючи власним життям, рятував в’язнів нацистських концтаборів та дякуємо всім тим, хто захищає людське життя сьогодні. Миру усім нам, наснаги та сил.

пʼятниця, 10 травня 2024 р.

12 травня-День Матері (співпраця з худ.школою №9)

До Дня Матері у бібліотеці спільно з художньою школою № 9 відбулись вернісаж творчих робіт "Мамі щиро уклонюся..." та голосні читання "Усміхайтесь радо з нами, бо сьогодні свято Мами!" (М. Пономаренко)
   


В Україні День Матері відзначається в другу неділю травня відповідно до Указу Президента України від 10 травня 1999 року № 489/99.

Історія свята така: у 1908 році молода американка Анна Джервіс з Філадельфії виступила з ініціативою вшановування матерів у пам’ять про свою матір, яка передчасно померла. Анна писала листи до державних установ, законодавчих органів, видатних осіб із пропозицією один день у році присвятити вшануванню матерів. Її старання увінчалися успіхом - в 1910 році штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Хоча по суті це - свято вічності: з покоління в покоління для кожного мама - найголовніша людина для своїх дітей.

День матері - це одне з самих зворушливих свят, тому що кожен з нас з дитинства і до своїх останніх днів несе в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї мами, яка все зрозуміє, простить, завжди пожаліє і буде самовіддано любити незважаючи ні на що.


До свята у читальному залі бібліотеки розгорнуто книжкову виставку-привітання "Найдорожчі-наші Мами"
 

Щастя й краса материнства в усі століття оспівувалися кращими художниками і поетами. І невипадково - від того, наскільки шанована в державі жінка, яка виховує дітей, можна визначити ступінь культури й благополуччя суспільства. Щасливі діти ростуть в дружній родині й під опікою щасливої матері.

До Дня Матері викладач худ.школи №9 Капустенко Тетяна Іванівна запропонувала учням привітати матерів зі святом у бібліотеці, діти одночасно презентували свої роботи - портрети любих матусь. 
До кінця травня в читальному залі бібліотеки можна оглянути виставку портретів самих красивих мам у світі. Чудові прикраси для мам теж зроблені руками учнів Капустенко Т.І.
Діти вітали матусь самими добрими словами, бажали щастя, здоров'я та миру.




 

 
Маленьким користувачам нашої бібліотеки  дуже подобається вірш Олександра Дерманського, присвячений мамі. Кожна дитина отримала текст вірша, щоб в неділю, в День Матері, ще раз прочитати його для мами.
Теплий віршик для мами

Мамо, добре, що ти є –
Ніжне сонечко моє!
Від твоєї теплоти
Так і хочеться рости….
Найгарнішу, найдобрішу –
Я люблю тебе найбільше!
І коли дорослим стану,
Теж любить не перестану!
Бо ріднішої, ніж ти,
В цілім світі не знайти!
Добре, мамо, що ти є –
Тепле сонечко моє!
                            Сашко Дерманський

                                                           


В цей день ми від усієї душі вітаємо дорогих мам з їх святом!

Хай світлом і добром відгукуються в душах дітей ваші нескінченні турботи, терпіння, любов і відданість!