До Дня вишиванки

З нагоди 20-ї річниці Дня вишиванки з 11 до 22 травня розгорнуто книжкову виставку-експозицію "В вишиванці - святість предків".

Впродовж цього періоду відбуваються поетичні години "Я душу одягну у вишиванку".

Одним із найулюбленіших неофіційних, але надзвичайно важливих свят є День вишиванки (цього року - 21 травня). Це свято не прив’язане до жодної державної дати, воно народилося як ініціатива студентства і переросло у всесвітній флешмоб. У цей день вулиці міст розквітають візерунками, які є генетичним кодом нації.

День вишиванки — це той особливий момент, коли вся країна наче оживає в яскравих орнаментах, теплих посмішках і відчутті єдності. Це свято, де традиції переплітаються з сучасністю, а кожен, хто вдягає вишиванку, стає частиною великої української історії. 

У 2026 році День вишиванки припадає на 21 травня — третій четвер травня, і це ідеальна нагода показати свою любов до культурної спадщини, зібрати друзів чи родину та відчути гордість за Україну. 

 Це не просто день у календарі, а справжнє свято душі та єдності, 

 яке надихає мільйони. 

До Дня міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття

З 14 до 23 травня розгорнуто інформаційну викладку "Різні, але єдині!"

Цього року 21 травня ми вдруге відзначаємо День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття. Це свято встановлено Указом Президента України від 27 грудня 2024 року і покликано вшанувати унікальний внесок національних меншин (спільнот) і корінних народів у загальноукраїнську культурну скарбницю. Єдність у розмаїтті, яку символізує сьогоднішнє свято, витримала випробування історією та сучасною російською агресією. Саме під час цієї жорстокої війни, коли ворог прагне розділити нас за мовними, етнічними чи релігійними ознаками - ми об’єдналися ще міцніше.

Гаслом Дня міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття в Україні у 2025-2026 роках визначено: «У кожного — свій голос, та серце в нас одне». Цей девіз підкреслює єдність у різноманітті, повагу до унікальності кожної культури та спільну боротьбу за майбутнє.

У нашій країні національні меншини (спільноти) і корінні народи не просто зберігають свої традиції, а й збагачують державу, розвивають культуру, захищають її незалежність. В Україні кожна етнічна група, кожна громада є важливою. Їхні традиції, мистецтво, звичаї, мови й релігійні переконання збагачують наш спільний український простір. І саме завдяки цій різноманітності ми сильніші, мудріші, відкритіші до світу.

Україна - держава для всіх її громадян, незалежно від етнічного походження. Тут шанують і підтримують культурне розмаїття. Ми будуємо Україну, де кожна людина незалежно від походження має право на гідність, безпеку та визнання. І День міжнаціональної злагоди - це нагадування, що тільки разом, у взаємній підтримці, ми можемо здолати будь-які виклики.

Відзначення Дня міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття є частиною європейського поступу України. Сьогодні ми робимо ще один крок на шляху інтеграції до ЄС, де повага до прав меншин і культурної ідентичності - основоположні принципи. Україна послідовно реалізує зобов’язання в межах Угоди про асоціацію з ЄС - зокрема у сферах захисту прав національних меншин, розвитку міжкультурного діалогу та формування згуртованого, відкритого суспільства, що сповідує європейські цінності, такі як єдність у розмаїтті.

Нехай цей день стане нагодою висловити вдячність представникам усіх етносів, які своєю щоденною працею, культурною активністю та громадянською позицією творять сильну, мирну, європейську Україну. 

(За матеріалами https://amcu.gov.ua/news/21-travnia-den-mizhnatsionalnoi-zlahody-i-kulturnoho-rozmaittia)

День міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття - це про нас усіх. Про нашу гідність, стійкість і майбутнє.

До Дня пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

З 11 до 19 представлено книжкову виставку-пам'ять "Історія, що болить".

18 травня 2026 року в Україні - трагічна дата - День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу — 82-і роковини примусової депортації. У цей день вшановують пам'ять сотень тисяч кримських татар, насильно вивезених радянським режимом у 1944 році, а також проводять заходи, що символізують боротьбу за права корінного народу.

18 травня 1944 року розпочалася примусова депортація корінного народу Криму. У товарних вагонах сотні тисяч жінок, дітей і літніх людей вивезли до Центральної Азії та Сибіру. Тисячі загинули в дорозі від голоду та хвороб. Сьогодні, в умовах тимчасової окупації Криму Росією, цей день набуває особливого значення як символ боротьби кримських татар за право жити на своїй землі.

ПАМ’ЯТЬ РОБИТЬ НАС СИЛЬНИМИ!

До Дня пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни

З 8 до 16 травня представлено книжкову виставку - шану "Гуманізм і гідність в найчорніший час".

14 травня ми згадуємо і вшановуємо українців, які проявили людяність і милосердя у дуже складний час – роки Другої світової війни. Тих, хто, ризикуючи життям, рятував євреїв від знищення нацистами.

Таких людей Ізраїль називає «Праведниками народів світу». Понад 2600 українців отримали це почесне звання. Єврейська рада України також відзначає рятівників званнями Праведника України чи Праведника Бабиного Яру.

Історії українців-рятівників збирає і розповідає проєкт Національного музею історії України у Другій світовій війні: is.gd/qqYrYQ

Кілька історій із цього проєкту – у каруселі до памʼятної дати.

За матеріалами https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/traven/14/den-pamyati-ukrayinciv-yaki-ryatuvaly-yevreyiv

"Лялька - мотанка: традиціЇ + сучасний погляд". До Дня вишиванки.

Протягом тижня у бібліотеці проходить виставка "Лялька - мотанка: традиціЇ + сучасний погляд". 

 Автор ідеї Аріна Гедзун, дівчина 10 років, 4-в клас, 260 школа.

 

Працівники бібліотеки також взяли активну участь в створенні ляльок.

Виставку мотанок можна відвідати з 11 травня по по 15 травня, з 14-00 год. по 16-30 год.

Ляльки-мотанки сьогодні часто називають одним із символів української культури — їх дарують військовим, використовують у ритуалах, на майстерках, у медіа та у попкультурі.

У сучасній культурі слово "мотанка" пов'язують зі способом створення ляльки — її нібито не шили, а саме мотали: намотували тканину, нитки чи клапті одягу. Відсутність голки пояснюють настановою "не поранити долю", а сам процес мотання — як безперервний рух енергії.

Цей підхід став основою популярного уявлення про мотанку як оберіг: з визначеним значенням кольорів, набором "типів" (берегиня, крупеничка, нерозлучники тощо) та глибинною символікою.

Традиційна українська лялька виконувала передусім ігрову функцію, а вже за деякий час і оберегову.

Техніка створення народної ляльки була простою через побутові умови, "Голки і ножиці переважно не використовували для виготовлення ляльки, бо її робили з підручних матеріалів за кілька хвилин."

Сучасної популярності мотанка набула в 1990-х, коли суспільство шукало нові культурні символи. Саме тоді сформувався сучасний образ ляльки, який поєднав уривки знань про народні іграшки з різними магічними інтерпретаціями.

Мотанка стала частиною фольклору, образ ляльки зрозумілий, привабливий, символічний. Мотанку стала емоційним образом, який кожен трактує по-своєму.

Сучасна мотанка стала не лише декоративним символом, а й частиною суспільної стійкості, пам'яті та взаємної підтримки.

(https://suspilne.media/culture/1172286-lalka-motanka-ak-vinik-sucasnij-obraz/)