6 березня відбувся літературно-мультимедійний перегляд "Високим іменем Тараса: історія нашої ідентичності" з нагоди 65-річниці заснування Національної премії України імені Тараса Шевченка. Присутні переглянули документальний фільм з історії Національної Шевченківської премії.
Витоки та заснування
Національна премія України імені Тараса Шевченка є державною нагородою, що присуджується за найвидатніші твори літератури, мистецтва, публіцистики та журналістики, які становлять вершину духовного надбання українського народу. Її історія розпочалася у 1961 році, під час радянської «відлиги». Саме цього року відзначали сторіччя від дня смерті великого українського поета, що стало знаковою подією для заснування нагороди.
Перші кроки та лауреати
20 травня 1961 року була прийнята постанова Ради Міністрів УРСР «Про встановлення щорічних Республіканських премій імені Тараса Шевченка». Головою урядового комітету із присудження премії став відомий драматург Олександр Корнійчук. 9 березня 1962 року першими лауреатами премії були названі Олесь Гончар і Павло Тичина (література) та Платон Майборода (музика). Постать Олеся Гончара – письменника, чий життєвий і творчий шлях тісно пов’язаний із Херсонщиною, – посідає особливе місце в культурній історії краю.
Статус премії та її розвиток
23 квітня 1969 року премія отримала статус Державної премії Української РСР імені Т. Г. Шевченка. 27 вересня 1999 року Указом Президента України її перейменовано в Національну премію України імені Тараса Шевченка. Спочатку премія присуджувалась у 3-х номінаціях, але з роками їх кількість зростала. Починаючи з 2026 року, Національна премія присуджується у 13 номінаціях.
Присвоєння та вручення
Особи, удостоєні Національної премії, отримують звання лауреата, Диплом, Почесний знак та грошову винагороду. Як правило, щорічно Президент України вручає Національну премію 9 березня під час урочистого святкування дня народження Тараса Григоровича Шевченка.
Національна премія України імені Тараса Шевченка є найвищою державною нагородою у сфері культури та мистецтва. Її засновано у 1961 році з нагоди 100-річчя з дня смерті Тараса Шевченка, а перших лауреатів відзначили у березні 1962 року. Цю премію можна отримати лише раз у житті.
Її вручає президент України 9 березня, спираючись на висновки спеціального комітету, до дня народження Тараса Шевченка. У 2026 році відзначатимуть 65-річчя премії.
Публіцистика і журналістика
Криштопа Олег — документальний роман “Радіо “Афродіта”; Лубківська Мирослава (Мирослава Барчук) — авторський документальний цикл “Остання війна” (“Анатомія рашизму” 1 серія, “Какая разніца” 2 серії, “СВО “Війна і мир”” 2 серії).
Музичне мистецтво
Пирожок Мар’ян, Драчук Олександр, Турканик Маркіян (виконавці гурту “Пиріг і Батіг”) — музичний альбом “Замордовані. Подзвін перший”; Скрипник Олексій (композитор) — хоровий концерт “Катарсис” для мішаного хору acappella на канонічні тексти, Симфонія №3 “Галина” для скрипки і симфонічного оркестру.
Концертно-виконавське мистецтво
Репецька Леся (Леся Тельнюк), Батьковська Галина (Галина Тельнюк) — концертно-виконавська діяльність проєкту “ТЕЛЬНЮК: Сестри” протягом 2020-2025 років; Ткач Юлія (диригентка, художня керівниця Академічного хору ім. П. Майбороди Українського радіо) — медіапроєкт “За крок до Перемоги”, мистецькі цикли “Постаті”, “Зустріч епох”, концертні програми та фондові записи 2020-2025 років.
Театральне мистецтво
Дмітрієва Оксана (режисерка) — вистави “Вертеп”, “Жираф Монс” Харківського державного академічного театру ляльок ім. В.А. Афанасьєва, “Буря” Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, “Медея” Івано-Франківського національного академічного театру імені Івана Франка; Кашліков Кирило (режисер-постановник), Дробна Олена (художниця-постановнця), Сілантьєва Олена (виконавиця ролі Кейтлін Карні), Кобзар Олександр (виконавець ролі Квіна Карні), Боклан Станіслав (виконавець ролі Малдуна) — вистава “Поромник” за п’єсою драматурга Джеза Баттерворта Національного академічного драматичного театру імені Лесі Українки.
Кіномистецтво
Остріков Павло (автор сценарію, режисер) — фільм “Ти – Космос”; Томенко Тарас (режисер, співавтор сценарію) — повнометражний ігровий фільм “Будинок “Слово”. Нескінчений роман”.
Візуальні мистецтва
Білик Назар — “Меморіал українським розвідникам”, серії скульптур “Збурений простір”, “Сплав”; Тітов Микита — серія плакатів “Позивний Україна”; Турянська Олена — проєкт “АГАПЕ. Абсолютна любов”.
Фотомистецтво
Гром Олена — фотопрєкт “Вкрадена весна”; Чекменьов Олександр — фотокнига “Обличчя війни” (Faces of War).
Декоративно-прикладне мистецтво
Боньковський Олег (майстер художнього металу) — мистецька серія “Хресна дорога України”; Мацієвський Ігор (майстер художнього скла) — мистецький проєкт “Народжені у вогні” (серія художніх робіт українського скла); Федірко Анатолій (художник) — серія вітражів для Головної Синагоги Буковини ім. родини Майбергів, м. Чернівці.
Дизайн
Корнієнко Владислав, Павелець Ілля, Грабко Іван — культурно-мистецький публічний простір Національного цирку України “ММ”; Стасенко Володимир — проєкт “ЛЮДИНА. Ідентифікація війною”.
Творче кураторство культурно-мистецьких проєктів
Величко Вікторія, Мельник Ольга, Оксаметний Ігор (куратори проєкту) — мистецький проєкт “ФУТУРОМАРЕННЯ”; Гаук Тетяна, Грозовська Олена, Кулівник Михайло, Лісова Катерина (куратори виставки), Подольцева Дар’я (дизайнерка виставки) — виставковий проєкт “Алла Горська. Боривітер”; Конєва Марина, Комаров Олександр, Кочубінська Тетяна, Тимінько Максим, Стебур Антоніна (куратори проєкту) — міжнародний мистецький проєкт “Відчуття безпеки”. Сахарук Валерій (куратор) — культурно-мистецький проєкт “30х30. Сучасне українське мистецтво”.
(Джерело: https://renews.com.ua/kultura/shevchenkivska-premiia-2026-roky-ogolosili-ychasnikiv-tretogo-tyry-konkyrsy-novini-kyltyri/)
"Душа людини, яка повертається з війни, дуже оголена. Насамперед, кожен, хто був на війні і брав участь у боях, має бути згаданий, а ті, хто загинув — увічнені. Хоч вічність — відносне поняття. 
Я їх опишу такими, якими вони були, принаймні в моєму сприйнятті. Це все одно якась частина об’єктивності, бо коли ти з людьми поруч живеш і спиш, то ти їх знаєш. Ще більше ти з ними ріднишся, коли доводиться виносити звідти їхні тіла. Це рідня, і тому, якщо Бог дасть мені тривале життя, я обов’язково про все це напишу."
