1 жовтня - День захисників і захисниць України

З 25 вересня до 2 жовтня, До свят Покрови пресвятої Богородиці, Дня захисників і захисниць України та Дня українського козацтва представлено книжкову виставку "Україна рідна нам як мати! Захищали й будем захищати!" (А. Бійчук).

Також у цей період відбуваються патріотичні години "Гордість, сила, велич України - ті, хто захищають Україну!"

Щорічно важлива церковна подія Покрова Пресвятої Богородиці співпадало із святкуванням Дня захисників та захисниць України. До переходу ПЦУ і УГКЦ на новий календар, що сталося 1 вересня 2023 року, ці два свята припадали на 14 жовтня. Але за новоюліанським календарем Покрову українці святкують 1 жовтня. Відповідно, змінилася і дата святкування Дня захисників та захисниць України.

Для українців ця дата — можливість вшанувати воїнів будь-якої статі, що захищають незалежність та суверенітет рідної Батьківщини. Цього дня прийнято згадувати не лише героїв сьогодення, які щодня боронять кордони нашої держави від країни-агресора, але й ветеранів Другої світової війни, наших предків козаків, які виборювали право на незалежність.

Дату обрали зовсім не випадково. Споконвіку Пресвята Божа Матір була захисницею воїнів-захисників. Традиція дуже давня і походить ще від часів Київської Русі. Козаки навіть називали Покрову своєю заступницею і завжди молилися Діві Марії перед початком важливих битв. На Січі була побудована церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, де збиралися козаки подякувати захисниці після вдалого походу.

Покрова оберігає і оборонців сьогодення. Разом з усіма українцями воїни просять Пресвяту Богородицю подарувати мир Україні та захистити її кордони від ворогів.

На день Покрова Пресвятої Богородиці святкують не лише День захисників та захисниць України. Це також і День козацтва.

День захисників і захисниць – передусім свято тих, завдяки кому ми втримали незалежність, маємо змогу жити своїм щоденним життям – працювати, творити, виховувати дітей.

Це свято – ще одна можливість подякувати за захист Силам оборони України. Наша подяка – не щось абстрактне і безособове, адже в кожного з нас є рідні, друзі, колеги, котрі служать у Силах оборони.

Ми повинні забезпечувати нашій армії міцний тил – кожен у свій спосіб, але з максимальною самовіддачею, так, щоб це посилювало наших оборонців і наближало перемогу.

Сучасні воїни примножують і розвивають тисячолітні українські військові традиції.

Українська армія береже імена героїв минулих епох – від воїнів-русичів і козаків до січових стрільців і вояків УПА. Тому у війську з’явилися назви легендарних українських полководців та уславлених формацій минулого. Тяглість поколінь знайшла відображення і в елементах одностроїв – головний убір “мазепинка”, нарукавний тризуб. Гасло “Слава Україні! – Героям слава!” стало офіційним вітанням українського війська.

Своїм героїзмом, відвагою та самовідданістю нинішні захисники і захисниці звоювали найвищий рівень довіри в українців серед державних та суспільних інститутів. Про це свідчать дані останніх соціологічних опитувань.

Війна формує та гартує українську націю. Своїм героїзмом ми викликаємо повагу і змінюємо світ. Боремося за свободу та незалежність, національну гідність.

Пропонуємо для ознайомлення такі видання:

ГЕРОЯМ СЛАВА! : Розповіді для дітей про героїв фронту і тилу. - Київ: Мамине сонечко,2016.

Наші воїни повертаються з війни, і розповідають, розповідають, і розповідають, або скупо кидають по слову, або просто мовчать. Але ми хочемо почути їхні розповіді, нам потрібно знати про все: про бойових побратимів; про героїчні вчинки, які самі воїни вважають простою роботою; про помічників, без яких не обійтися; і протнас з вами. Бо ми всі - своїми діями і мріями - наближаємо перемогу!

Лукасевич,А.І. НАШ ЗАХИСНИК. МИ МОЖЕМО ЖИТИ В МИРІ. - Київ: ПП"Агенство по розповсюдженню друку", 2015.

Дитяче видання, присвячене захисникам української землі. Головні герої - славні сини своєї країни, міцні та незламні патріоти з жовто-блакитною бронею, які є непереможним щитом українського народу.

Кралюк, П. М. Козацька міфологія: творці та епігони. – Харків: ЛА «Час читати», 2016. – 394 с.: іл.

Петро Кралюк (нар. 1958 р.) – доктор філософських наук, професор, перший проректор Національного університету «Острозька академія». Є автором численних робіт з історії культури України, зокрема її філософської думки, низки романів і повістей («Шестиднев», «Лицар і смерть», «Діоптра», «Віднайдення раю»).

У книзі «Козацька міфологія України: творці та епігони» розглянуто феномен українського козацтва, його еволюцію, показано, як формувалися міфічні уявлення про козаків, починаючи з кінця XVI століття й завершуючи днем сьогоднішнім. Значну увагу приділено козацькій міфології часів Гетьманщини.

Віримо, що нинішні захисники та захисниці здобудуть перемогу!

З нагоди Величних Свят висловлюємо шану та подяку 

чоловікам і жінкам, які беруть участь у захисті 

територіальної цілісності та недоторканості України. 

Щиро бажаємо нашим захисникам і захисницям сили, витримки, мужності, міцного здоров’я, Перемоги.

 Слава Захисникам України!

 Слава Україні!

30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек

З 20 до 30 вересня запрошуємо ознайомитись з книжковою виставкою "Скарбниця пам'яті, мудрості, часу".

Також у ці дні відбуваються Дні відкритих дверей "Бібліотечний простір - для тебе!" (огляди творчих робіт користувачів, вікторини).

Бібліотека — це одне з найдавніших культурних надбань людства, суть якого є незмінною протягом всієї історії. Бібліотеки й дотепер залишаються особливим місцем, де люди мимоволі стишують голос, і чутно лише шурхіт сторінок, а повітря неповторно пахне типографською фарбою, клеєм і трохи пилом — адже книги можуть зберігатися століттями і дарувати свою мудрість не одному поколінню читачів. Любов до книги властива нашому народу здавна, а важливість бібліотек для національної освіти, науки та культури є очевидною для держави. Тому в Україні встановлено особливе свято — Всеукраїнський день бібліотек, який ми щороку відзначаємо 30 вересня.

З моменту здобуття Україною незалежності змінилася й роль бібліотек в суспільному житті — від суто просвітницької та ідеологічної до культурологічної, інформаційно-комунікативної та наукової. Останнім часом вітчизняні бібліотеки переживають досить непростий період трансформації та пристосування до умов цифрового світу.

Всеукраїнський день бібліотек з’явився в нашому календарі в 1998 році — тоді в травні Президент підписав указ про встановлення цієї події. Її було засновано на підтримку ініціативи працівників бібліотечної сфери, а також як знак визнання незамінної ролі бібліотек у розвитку української науки, культури та освіти. Окрім цього, 30 вересня стало професійним святом для всіх бібліотекарів України.

Пропонуємо віртуальний перегляд деяких видань з нашого фонду:

Адлер М., Як прочитати книгу. Класичний посібник із розумного читання/ Мортімер Дж. Адлер, Чарльз Ван Дорен; пер. з англ. І. Дубей, В. Зайця.-Київ: Вид. група КМ-БУКС, 2018.-456 с.

Найкращий та найпопулярніший у світі посібник із розуміння прочитаного тексту для вибагливих читачів. Ця книга вперше вийшла 1940 року і відтоді видавалась понад півмільйонним накладом різними мовами світу. Ви дізнаєтесь про різні рівні читання та як на них перейти-від початкового читання до систематичного поверхового читання та ознайомчого читання, і так аж до швидкочитання. Ця книга містить опис різних читацьких технік, що найкраще підходять для читання окремих жанрів-практичних книг, художньої літератури, п`єс, поезії, історичних праць, книг із точних та природничих наук, філософії та соціальних наук.

Огієнко І., Історія українського друкарства/Іван Огієнко.-Либідь, 1994.-448 с. ("Пам`ятки історичної думки України")

Видана у 1925 р. (у Львові) монументальна праця визначного діяча українського відродження Івана Огієнка більше як шість десятиліть зберігалася в бібліотечних спецсховах і тому практично була недоступною навіть для фахівців.

У книзі переконливо і аргументовано простежується не лише розвиток специфічної друкарської галузі в Україні від початків її заснування, а й доля самої української культури, непроста, часто трагічна історія українського друкованого слова, яке в умовах заборон, обмежень усе ж пробивалося до читача, будило його думку, піднімало народ з колін.

Князі України.-Київ:Казка, 2006.-64 с.:іл.

Книга містить адаптовані для юних читачів легенди та перекази про видатних князів Русі-України. Завдяки цікавому викладу, оригінальним ілюстраціям читач дізнається про зведення Софійського собору та бібліотеку Ярослава Мудрого.

Порхун І., 27 причин читати книгу.-Київ:ПП "Агентство по розповсюдженню друку", 2016.-88 с.: іл.

У книзі розповідається, чому читання й на сьогодні є популярним заняттям. Розкрито таємниці привернення уваги школярів до мистецтва прочитання текстів. Наведено переваги сучасних умов для самостійного читання книжок порівняно з тими, що були колись.

Цуріка Л., Історія дитячої книги зі стародавніх часів до сьогодення. Для дітей шк. віку/Людмила Цуріка.-Київ: АВІАЗ, 2013.-72 с.: іл.

Це видання розповідає про зародження дитячої книги у 18 столітті; розвиток дитячої літератури у 19 столітті; літературу для дітей у 20 столітті (радянський період); розвиток дитячої літератури у 21 столітті.

Дитяча книга-це беззвучний наставник покоління, предмет історії, культури. Відомо, що все найважливіше в людину вкладається ще в її дитинстві. Дуже важливо читати в ранньому віці "потрібні книжки", видавати так само, як для дорослих, тільки краще. Книга має навчати, залучати, захоплювати, бути красивою.

ВСЕУКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ БІБЛІОТЕК В ІСТОРІЇ

1037 - Князь Ярослав Мудрий заснував першу державну бібліотеку на території Софійського собору.

1866 - Почала працювати Київська міська публічна бібліотека. За роки свого існування заклад змінив кілька назв, а з 2016 року носить ім’я Національної бібліотеки України імені Ярослава Мудрого.

1918 - В Україні засновано Національну бібліотеку Української держави, яка зараз відома як Національна бібліотека України імені Вернадського.

1935 - В Харкові відкрився Державний бібліотечний інститут.

1995 - Засновано Українську бібліотечну асоціацію (УБА), метою якої є розвиток бібліотечної справи, забезпечення якісного обслуговування читачів та захист інтересів своїх членів.

1998 - Згідно з указом Президента України, щорічне святкування Всеукраїнського дня бібліотек встановлено на 30 вересня.

Вшанування пам'яті трагедії Бабиного Яру

До 82-ї річниці трагедії розгорнуто книжкову виставку-пам'ять "Бабин Яр: аномалія людяності" (20.09.-30.09), також впродовж цього періоду відбуваються години пам'яті "Пам'ять про Бабин Яр залишається живою".

Бабин Яр - одне з всесвітньо відомих місць трагедій, які стали символом Голокосту, урочище на північно-західній околиці Києва. За два дні 29 та 30 вересня 1941-го року, по офіційним історичними свідченням, там розстріляли майже 34 тисячі євреїв. З інших джерел лише за 5 днів нацисти розстріляли там майже 150 тисяч українських євреїв. Це були не лише жителі Києва, а і біженці з окупованих українських регіонів, що прибули до міста у надії на порятунок.

Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися і пізніше, аж до звільнення Києва від окупації. Цей злочин тривав майже 103 тижні щовівторка і щоп’ятниці, як годинник.

Під час німецької окупації Києва у 1941—1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами за етнічною ознакою — євреїв та циган, мирного населення і радянських військовополонених, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, психічнохворих, «саботажників» і порушників комендантської години та тих, хто чимось не догодив владі "вищої раси", яка будувала свій "арійський мир".

Ось декілька встановлених фактів: зокрема, 10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року — трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка (за деякими даними частина з футболістів були членами НКВД, що і стало причиною розстрілу), що дало привід для створення після війни легенди про так званий «матч смерті». У 1941—1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.

У 1946 році на Нюрнберзькому процесі, згідно з висновками спеціальної державної комісії для розслідування нацистських злочинів під час окупації Києва, наводилася лише приблизна оцінка - близько 100 тисяч осіб. У різних публікаціях даються різні цифри загальної кількості знищених у Бабиному Яру — приблизно від 70 тисяч до 200 тисяч осіб.

Криваві події в Бабиному Яру стали однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни.

«Пам’ять про ці масові вбивства мала убезпечити світ від будь-яких проявів національної та расової ворожнечі. Чи могли б ми подумати, що в сучасному світі, на території вільної незалежної країни, ці жахи знову повторяться? Буча, Ірпінь, Мотижин, Макарів, Бородянка та ще багато українських міст зазнали злочинів рашистів. Закатовані в підвалах, розстріляні в спини, вбиті в автівках, застрелені на подвір’ях. На жаль, знову на нашій землі вбивають ні в чому невинних людей», – прокоментував Олексій Кулеба.

Сьогодні громадяни України стали жертвами хворого уявлення “наддержави” про світовий порядок.

Пропонуємо ознайомитись з матеріали книжкової виставки:

БоровикМ. Друга світова війна та нацистська окупація у спогадах киян/ Микола Боровик, Наталія Дробкова, Тетяна Пастушенко.-Київ: Саміт-книга, 2020.-352 с.

Ця книга про Київ і киян, в якій публікуються усні автобіографічні історії жителів міста, які були свідками Другої світової війни. Спогади записали студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках усноісторичного проєкту "Україна в роки Другої світової війни: повсякденний досвід виживання".

Зубанич Ф. Посеред крику біди: Книга-колаж про українських "Праведників народів світу"/Федір Зубанич.-Київ: Веселка, 2004.-174 с.: іл.

На численних фактах і документах Федір Зубанич показав, як у роки воєнного лихоліття українці ціною власного життя рятували євреїв від неминучої смерті, яку їм готували нацисти. Таких рятівників Держава Ізраїль назвала "Праведниками народів світу". Книжку видано за підтримки Єврейського Агентства "Сохнут-Україна".

Київ під окупацією. Винищення населення//Ілюстрована історія Києва.-:Фенікс, 2012.-С.258-265.

На сторінках видання розповідається про вступ нацистських військ до Києва, підриви і підпали нашого міста, створення поліційних установ, окупаційний режим та винищення населення, передусім євреїв, у Бабиному Яру.

Кузнецов А. Бабин Яр/Анатолій Кузнецов.-Київ: "САМІТ-КНИГА", 2009.-352 с.

Автор книги народився та виріс у Києві, на Куренівці, неподалік від великого яру, назва якого свого часу була відома тільки місцевим мешканцям: Бабин Яр. Перед війною це було місце дитячих забав. більш як 2 роки воно було забороненою зоною, з дротом під високим струмом, з табором, на заслонах якого було написано, що по кожному, хто наблизиться, буде відкрито вогонь. Далі відразу, в один день, Бабин Яр став відомим усьому світу. Кожного дня тут розстрілювали євреїв, росіян, українців...

Про цю книгу краще за все сказати словами самого автора: "Я пишу так, начебто присягаюся за юридичне свідчення на найвищому чесному суді і відповідаю за кожне слово. У цій книзі оповіджено тільки правду - ТАК ЯК ЦЕ БУЛО".

Павличко Д. БАБИН ЯР. Реквієм/ Дмитро Павличко. Твори. Т2.: Поезія , 1989-2000.-Київ: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2010.-С.162-165.

Потужна енергетика поезії Дмитра Павличка увібрала рясні громовиці двадцятого століття, трагізм і велич української історії, пекучі проблеми загальнолюдського, національного та індивідуального буття. Зокрема, поезія, присвячена трагедії Бабиного Яру. Душа поета болить за людські долі, людські трагедії.

"...Великий Боже, ми з Твоєї згоди

Проходимо дорогу в Бабин Яр,

Де смертю Ти поєднуєш народи,

Щоб зберегти життя й свободи дар.

Втиши плачі і зойки в тьмі глибокій,

Серця розбиті ласкою вгорни!

Даруй святому праху вічний спокій,

Благословенні, непробудні сни!..."

(Дмитро Павличко, 1990 уривок з поезії "Бабин Яр")

Вічна пам’ять жертвам 

трагедії Бабиного Яру.

27 вересня - Всесвітній день туризму

З 20 до 28 вересня розгорнуто книжкову виставку-подорож "Живи активно і позитивно!"

Любов до подорожей властива людській природі — вони допомагають нам відволіктися від буденності, очистити свідомість та знайти душевний спокій. Крім того, де ще можна дізнатися стільки нового, як у мандрівках досі незнаними місцями, знайомлячись з іншими людьми та культурами? Недарма існує думка, що найкращий спосіб витратити вільний час і гроші — це поїхати в туристичну подорож. Важливу роль туризму визнають уряди країн та міжнародні організації, зокрема, ООН — під її егідою працює Всесвітня туристична організація, яка заснувала щорічне свято — Всесвітній день туризму. Його відзначають щороку 27 вересня, а українці цього дня мають ще й національне свято — День туризму в Україні.

В Україні День туризму було встановлено 1998 року указом Президента на підтримку ініціативи Державного комітету України з туризму. Відзначати його вирішили разом зі Всесвітнім днем туризму, тобто 27 вересня кожного року.

Ця подія покликана покращити знання людей про економічну, соціальну та культурну цінність туризму. Звісно, значення туристичної галузі в економічному розвитку країн для всіх є очевидним, проте мало хто задумується, що переваги від туризму виходять за рамки створення мільйонів робочих місць та мільярдів доларів прибутку.

Важливо розуміти, що завдяки цій індустрії значно підвищуються інвестиції в інфраструктуру країн, які приймають гостей, адже для привабливості туристичного напрямку необхідно мати сучасні дороги, аеропорти, парки, лікарні, заклади громадського харчування.