"Чаклунка – Зима"

Творчі роботи учнів художньої школи №9

29 січня-День пам'яті Героїв Крут

З 22 до 29 січня представлено книжкову виставку-пам'ять "Свобода-більше за життя!"

26 січня відбулась патріотична година "Вони йшли на смерть-три сотні, їх подвиг-то клич Господній!"

 

29 січня минає 106-та річниця бою під Крутами. Саме в цей день 1918 року кілька сотень молодих студентів, гімназистів, військових у нерівних умовах бою протистояли ворогу. Вони були різного походження: діти селян, робітників, священиків; військові, студенти, гімназисти. Хтось мав бойовий вишкіл, а хтось уперше взяв до рук зброю. Але всі вони розуміли головне – Україна потребує їхнього захисту.

 

Завдяки сміливості та мужності їм вдалося завдати більшовикам втрат та затримати їхній наступ.

Ця битва стала легендарною та символізує патріотизм і самопожертву молоді в боротьбі за Українську Незалежність. Подвиг під Крутами — приклад для багатьох наступних поколінь.

Так, під час повномасштабного вторгнення росії молоді люди стали одними з перших, хто взяв до рук зброю, щоб захистити майбутнє рідної країни. Вони вступали до лав ЗСУ, часто не маючи бойового досвіду.

На початку березня 2022 року неподалік місця подвигу Героїв Крут знову відбулися бої захисників України з російськими окупантами. Запеклі бої тривали і в Мощуні, Ірпені, Макарові, де відважні українці, як і 106 років тому, протистояли і продовжують давати відсіч підступному ворогу скрізь, де ступила його нога.

Молодь була і залишається однією з рушійних сил, що наближають перемогу України. Як на фронті, так і в тилу.

Цінуємо подвиг кожного. Вшановуємо пам’ять героїв, загиблих під Крутами. Пам’ятаємо тих, хто віддав своє життя в боротьбі за незалежну Україну. Шануємо наших захисників, хто сьогодні боронить Українську державу.

Пропонуємо для ознайомлення деякі матеріали виставки:

Сорока, Ю. В. Бій під Крутами / Ю. В. Сорока. – Київ: Золоті Ворота, 2013. – 120 с.

29 січня 1918 року поблизу селища Крути на відстані 130 км від Києва відбувся жорстокий, нерівний бій між чотиритисячним військом більшовиків та трьомастами українськими юнкерами, студентами і гімназистами, що обороняли підступи до Києва. Більшість юнаків не мали ніякої військової підготовки, були погано озброєні, але стояли на смерть, захищаючи свободу молодої Української держави. Українці відбили кілька атак, під час яких зазнали значних втрат. У перебігу військових дій цей бій вирішального значення не мав, та у свідомості багатьох особливого значення набув завдяки героїзму української молоді.

Куць, М. М. Крути (поема, поезії, переклади). – Київ: Видавництво Харитоненка, 2004. – 320 с.

До нової книжки поета Миколи Куця увійшла поема «Крути» про героїчну загибель юнаків у бою під Крутами в кінці січня 1918 року.

"Згадати добрим словом і тим доземно вклонитись учасникам бою під Крутами мені кортіло з того часу, як, власне, я вперше почув про цю трагедію. А це, звичайно, сталося після того, як була виборена наша незалежність.Як і переважна більшість пересічних громадян України, я взнав, що десь під Крутами, на Чернігівщині, в січні 1918 року 300 київських неозброєних студентів стали на прю з 6-тисячним озброєним до зубів військом більшовицької Росії під орудою царського полковника Муравйова, і в нерівному бою полягли смертю хоробрих." (Куць Микола Матвійович)

Балада про Крути А. Покришеня // ЧАСО&ПРОСТІР. Антологія сучасної української історичної драми: збірка п’єс / упоряд. Надія Мірошниченко. – Київ: Саміт-книга, 2020. – 512 с.

П’єси антології висвітлюють важливі історичні події – визвольну боротьбу України за незалежність, світові війни і національні катастрофи, а також знакові постаті минулого, які потребують переосмислення. Автори – відомі драматурги різних поколінь, лауреати премій і переможці багатьох конкурсів із постановками в Україні і закордоном. ЧАСО&ПРОСТІР» зацікавить акторів і режисерів, критиків і викладачів, а також усіх шанувальників історичної літератури та новітньої драми.

Вогонь переплавляє залізо в крицю, а боротьба перетворює народ у націю. Цвіту українського народу, хто віддав своє життя в боротьбі за кращу долю України і сплять у знаних і безіменних могилах, тим, хто в умовах радянської влади був викреслений з історії, героям, що загинули в буремні часи 1918 року, присвячується!

Бій під Крутами (1918 р.) // Сорока, Ю. В. 100 важливих подій історії України / Юрій Сорока; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2019. – 205 с.: іл. – (Справжня історія).

У січні 1918 року більшовицькі війська розпочали наступ на УНР. Україна виявилася неспроможною чинити опір, тож 28 січня корпуси під командуванням Муравйова і Березіна зустрілися на залізничній станції Бахмач, відтіснивши війська УНР до станції Крути. Під орудою більшовиків перебувало близько 4000 бійців, українська армія змогла виставити близько 500. Стати на захист столиці спромоглися лише гімназисти та студенти.

Студентський курінь, який прийняв бій під Крутами, було створено 5 січня 1918 року. Підрозділ нараховував дві сотні добровольців, а керівництво загоном здійснював А. Омельченко. Добровольці пройшли тижневий вишкіл, тож про адекватну військову підготовку не було й мови. Згодом загін очолив А. Гончаренко, і його було передислоковано під Бахмач, де курінь разом з чотирма сотнями курсантів юнкерської школи ім. Б. Хмельницького мав стати на захист Києва.

Війна з більшовицькою Росією // Палій, Олександр. КОРОТКИЙ КУРС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. – 464 с., іл.

Назустріч більшовикам, що наступали на Україну, вирушив загін з шестисот бійців, до якого входив добровольчий Студентський курінь зі студентів Університету ім. Святого Володимира (нині КНУ ім. Т. Шевченка), Українського народного університету, а також із учнів київських гімназій.

Бій під станцією Крути відбувся 29 січня 1918 р. Під час бою загинуло близько 300 українців та кілька сотень більшовиків. Студенти оборонялися, поки в них були набої. 35 потрапили в полон і були страчені. Як свідчили очевидці, під час страти більшовиками студенти співали гімн «Ще не вмерла Україна». Бій під Крутами дав можливість українським військам придушити Січневий заколот у Києві, який у розпал наступу на Київ почали в столиці більшовицькі агенти.

Подвиг крутянців, як і всіх героїв Української революції 1917–1921 років, сьогодні став прикладом для захисників України в російсько-українській війні, як успішно боротися проти численного ворога.

Слава Героям! Слава Україні!

27 січня-Міжнародний день пам'яті жертв Голокосту

З 22 до 29 січня розгорнуто книжкову виставку-пам'ять "Вічний урок людству"

27 січня в Україні і світі відзначають Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту.

Цей День проголошений резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 року, співавторами якої виступили 100 держав, в пам’ять про жертв нацистського терору під час Другої світової війни, повідомляє Укрінформ.

Україна на державному рівні приєдналася до відзначення цієї міжнародної дати у 2012 році (Постанова ВРУ від 5 липня 2011), хоч і була однією з шести країн-ініціаторів прийняття цього документа.

Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма.

Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності, сексуальної орієнтації або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих.

Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними.

Світова спільнота цього дня не тільки згадує жертв людиноненависницької політики, але й засвідчує прагнення до боротьби з антисемітизмом, расизмом та всіма іншими формами нетерпимості, які можуть призвести до цілеспрямованого насилля стосовно окремої групи людей.

Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр. Нацисти розстріляли в урочищі близько ста тисяч людей, переважна більшість з яких були євреями. До нього приводили на страту як військових, так і цивільних.

Мільйони людей різних народів світу загинули через тоталітарний режим однієї країни.

На жаль, сьогодні, у самому центрі Європи відбувається геноцид українського народу. Весь світ побачив звірства російської армії в Україні.

Загарбники катують, гвалтують і вбивають мирних жителів України. Знищують усе, що несе в собі ознаки українського. Реальний нацизм ХХІ століття, власне ім’я якого – рашизм. Буча, Бородянка, Мотижин, Гостомель, Ізюм…

Рашисти, як і нацисти майже століття тому, чинять найстрашніші злочини проти людяності.

Пам’ятаючи про жертв Голокосту, робімо все, аби зупинити російську навалу. Єднаємо зусилля всього вільного світу для досягнення цієї спільної мети. Це буде гідним вшануванням невинно убитих, як тоді, у часи Голокосту, так і в наші часи, в Україні!

Вічна пам’ять!

22 січня-День соборності України

З 15 до 23 січня розгорнуто книжкову виставку "Соборна слава, соборна воля!"

19 січня відбулась патріотична година "Народ мій не поставить на коліна! Непереможна Україна і єдина!"

День Соборності України – це свято, яке щорічно святкують 22 січня від 1999 року.

Свято покликане нагадати про єдність і незалежність українського народу.

Цим святом відзначають проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося 1919 року. Також цього дня згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше – 22 січня 1918 року. Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР. Оскільки це свято пов’язане з процесом об’єднання українських земель, заходи, що проводяться 22 січня, покликані привернути увагу саме до незалежності та єдності нашої держави.

Наймасштабнійший з подібних заходів відбувся 1990 року, коли українці вишикувалися "живим ланцюгом" від Києва до Львова та Івано-Франківська. За різними оцінками, участь у цій акції взяли до трьох мільйонів людей.

Безспосередньо свято було встановлено за президентства Леоніда Кучми 1999 року. Деякий час, від 30 грудня 2011 року, указом на той час президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено "День Соборності та Свободи України". Проте 13 листопада 2014 року Президент Петро Порошенко відновив свято новим указом.

(За матеріалами https://tsn.ua/ukrayina/den-sobornosti-ukrayini-privitannya-u-virshah-i-listivkah-istoriya-svyata-tradiciyi-1949278.html)

Пропонуємо ознайомитись з деякими матеріалами виставки:

Початок ХХ ст. Самостійна Україна. // Лагунова Т. І., Корольков Д. Ю., Мірошникова В. В., Михайленко Л. В. Моя країна – Україна. – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2008. – 208 с.: іл.

Перша світова війна, що почалася 1914 р., зворушила всі українські землі. Коли у лютому 1917 р. у Росії вибухнула революція й цар Микола ІІ зрікся престолу, українці розпочали розбудову власної держави.

У Києві було утворено Українську Центральну Раду на чолі з професором Михайлом Грушевським. Урочисто проголосили про створення Української Народної Республіки (УНР).

У Львові після розпаду Австро-Угорської держави українці теж негайно зорганізували Національну Раду і проголосили незалежність Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

22 січня 1919 р. обидва уряди проголосили злуку УНР і ЗУНР. Українську державу визнали західні країни, які направили до Києва свої посольства. Українська держава також вислала до столиць європейських та американських держав своїх послів.

Підписання акта злуки УНР і ЗУНР // Сорока Ю. В. 100 важливих подій історії України / Юрій Сорока; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2019. – 205 с.: іл. – (Справжня історія).

Ця книга є спробою об’єднати під однією обкладинкою найвагоміші моменти нашої історичної спадщини і продемонструвати, що, попри все, Україна пам’ятає своє минуле і має намір, враховуючи свій багатющий історичний досвід, будувати власне щасливе майбутнє.

Після закінчення Першої світової війни Австро-Угорська і Російська імперії перестали існувати. Завдяки цьому Україна отримала шанс на самостійність, спочатку у вигляді двох державних утворень: УНР та ЗУНР.

1 грудня 1918 року у Фастові було укладено договір між Радою ЗУНР та Директорією УНР про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». На зборах 3 січня 1919 року Національна Рада ЗУНР одноголосно ухвалила постанову про союз з УНР.

Невдовзі делегати від ЗУНР виїхали до Києва на урочистий Акт злуки, приурочений до першої річниці проголошення самостійності УНР. 22 січня 1919 року Київ заповнили десятки тисяч жителів столиці і гостей міста. Опівдні над Софійською площею пролунав державний гімн. Міністр закордонних справ ЗУНР Л. Цегельський зачитав ухвалу Національної Ради і передав її голові Директорії В. Винниченку. У відповідь член Директорії Ф. Швець зачитав Універсал уряду УНР.

Західноукраїнська Народна Республіка // Палій Олександр. КОРОТКИЙ КУРС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. – 464 с., іл.

Після поразки у війні Австро-Угорщина розпалася на кілька незалежних держав.

19 жовтня 1918 р. Українська Національна Рада вирішила проголосити Українську Державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини й Закарпаття, виробити демократичну конституцію і обрати президента. Ним став Євген Петрушевич.

22 січня 1919 р. у Києві відбулось урочисте проголошення Акту Злуки ЗУНР і УНР в єдину соборну Українську Народну Республіку. ЗУНР отримала офіційну назву «Західна Область Української Народної Республіки» (ЗОУНР).

Директорія та ЗУНР // Галушко К. УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. – 129 с.: іл.

Яким є витоки та життєвий шлях українства і української національної ідеї? Як ця ідея формувалася, хто її підтримував і захищав? Завдяки чому, попри жорстокі лиховії історії, наш народ вистояв і зберіг почуття гідності, життєву енергію та патріотизм? Саме спробі відповісти на ці запитання, не опускаючись до міфотворення, присвячена книжка відомого київського історика Кирила Галушка.

З п’яти «директорів» у нас на слуху два: Володимир Винниченко і Симон Петлюра. Перший, темпераментний автор Універсалів Центральної Ради, був занадто радикальний і починав схилятися до союзу з більшовиками, не розуміючи декларативної і брехливої суті їхньої національної політики. Петлюра з-поміж радівських діячів виявився найбільш принциповий у питанні стриманих відносин з Росією. У лютому Винниченко, політична лінія якого зазнала очевидної поразки, їде в еміграцію.

Прагнення возз’єднати Україну буде оформлено в січні 1919 року Актом Злуки.

Солдатенко, В. Ф. Проект «Україна». 1917 – 1920 рр. Постаті / В. Ф. Солдатенко. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. – 511 с.

У цій книзі подані короткі матеріали про тих, хто стояв біля витоків відродження нації, розробляв платформу Української революції, керував її втіленням в життя, очолював політично-координаційний центр національної державності, – М. Грушевського, В. Винниченка, М. Міхновського, Д. Дорошенка, П. Христюка, С. Голубовича, М. Порша та багатьох інших. Всі вони залишили достатньо рельєфний слід у житті нації. Їх прізвища фігурували в сотнях і тисячах важливих, іноді – справді доленосних документів, а від позицій, вчинків і дій багато в чому залежав вектор розвитку великого європейського народу на одному з переламних рубежів вітчизняної історії.

 Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! 

 Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб! 

 Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну - Україну! 

6 січня - Водохреща. Свято Богоявлення Господнього

З 1 до 8 січня розгорнуто книжкову виставку-привітання "З Хрещенням Господнім, люди, хай Добрий Янгол з нами буде!"

6 січня Україна вперше зустрічатиме Хрещення Господнє за новим календарем. Свято, також відоме як Йордана або Водохреще, має безліч обрядів, пов'язаних із водою. Найголовніший із них - освячення води.

"Хрещення Христа".
Фреска П'єтро Перуджіно.

Свято Водохреща має й іншу назву — Богоявлення. Може виникнути закономірне запитання: чому Богоявленням названий не день народження Ісуса Христа, а саме цей день. Відповідь проста: справжній день не той, у який Христос народився, а той, у який він хрестився й освятив воду.

Свято Йордан (Водохреще) присвячене Хрещенню Ісуса Христа в річці Йордан Іоанном Хрестителем. Ця важлива подія описана у трьох Євангеліях Нового Завіту (від Матвія, Марка і Луки). Вважається, що це сталося в Аль-Махтасі (також званому Віфанією), який сьогодні знаходиться в Йорданії.

Після досягнення 30-річчя Ісус Христос прийшов до річки Йордан, де Іоанн Предтеча хрестив грішників, і разом з усіма прийняв хрещення. Коли він вийшов на берег із води, голос Бога-Отця з неба назвав його Сином. Тоді на нього зійшов Святий Дух, і Ісус втілився як одна з іпостасей Триєдиного Бога. Саме тому 6 січня відзначають не лише Хрещення Господнє, а й інше свято – Богоявлення.

Церковні служби, на яких освячують воду, починають проводити у храмах 5 січня, у Водохрещенський святвечір. Також воду святять на саме Водохреще, 6 січня 2024 року.

Якщо говорити про традиційне освячення води в річках та озерах, його зазвичай проводять на свято Йордану. Люди можуть набирати воду з освячених ополонок, а також у них купатися.

Цікаво, що обряди купання в ополонках мають дохристиянське походження. Митрополит Іларіон Огієнко (1882-1972) стверджував, що колись християнство боролося з таким "поклонінням" воді, але врешті-решт освятило його.

І в минулом, і сьогодні християни дуже шанують йорданську воду, вважають її святою та дуже сильною. Воду зберігають цілий рік. Навіть зараз багато хто вірить, що вона має цілющу силу для душі і тіла людини.

Оскільки воду на Водохреще зазвичай освячують із використанням срібних чаш та хрестів, вона може довго зберігатися, не псується та не пахне. Віруючі використовують її для пиття, дають домашнім тваринам, вмиваються, а також розбризкують у будинку, щоб захиститися від злих сил та нещасть.