22 січня-День соборності України

З 15 до 23 січня розгорнуто книжкову виставку "Соборна слава, соборна воля!"

19 січня відбулась патріотична година "Народ мій не поставить на коліна! Непереможна Україна і єдина!"

День Соборності України – це свято, яке щорічно святкують 22 січня від 1999 року.

Свято покликане нагадати про єдність і незалежність українського народу.

Цим святом відзначають проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося 1919 року. Також цього дня згадують підписання Четвертого Універсалу Центральної Ради. Це сталося роком раніше – 22 січня 1918 року. Цим документом проголошувалася повна незалежність УНР. Оскільки це свято пов’язане з процесом об’єднання українських земель, заходи, що проводяться 22 січня, покликані привернути увагу саме до незалежності та єдності нашої держави.

Наймасштабнійший з подібних заходів відбувся 1990 року, коли українці вишикувалися "живим ланцюгом" від Києва до Львова та Івано-Франківська. За різними оцінками, участь у цій акції взяли до трьох мільйонів людей.

Безспосередньо свято було встановлено за президентства Леоніда Кучми 1999 року. Деякий час, від 30 грудня 2011 року, указом на той час президента України Віктора Януковича День Соборності на офіційному рівні було скасовано і натомість встановлено "День Соборності та Свободи України". Проте 13 листопада 2014 року Президент Петро Порошенко відновив свято новим указом.

(За матеріалами https://tsn.ua/ukrayina/den-sobornosti-ukrayini-privitannya-u-virshah-i-listivkah-istoriya-svyata-tradiciyi-1949278.html)

Пропонуємо ознайомитись з деякими матеріалами виставки:

Початок ХХ ст. Самостійна Україна. // Лагунова Т. І., Корольков Д. Ю., Мірошникова В. В., Михайленко Л. В. Моя країна – Україна. – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2008. – 208 с.: іл.

Перша світова війна, що почалася 1914 р., зворушила всі українські землі. Коли у лютому 1917 р. у Росії вибухнула революція й цар Микола ІІ зрікся престолу, українці розпочали розбудову власної держави.

У Києві було утворено Українську Центральну Раду на чолі з професором Михайлом Грушевським. Урочисто проголосили про створення Української Народної Республіки (УНР).

У Львові після розпаду Австро-Угорської держави українці теж негайно зорганізували Національну Раду і проголосили незалежність Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).

22 січня 1919 р. обидва уряди проголосили злуку УНР і ЗУНР. Українську державу визнали західні країни, які направили до Києва свої посольства. Українська держава також вислала до столиць європейських та американських держав своїх послів.

Підписання акта злуки УНР і ЗУНР // Сорока Ю. В. 100 важливих подій історії України / Юрій Сорока; худож.-оформлювач О. А. Гугалова-Мєшкова. – Харків: Фоліо, 2019. – 205 с.: іл. – (Справжня історія).

Ця книга є спробою об’єднати під однією обкладинкою найвагоміші моменти нашої історичної спадщини і продемонструвати, що, попри все, Україна пам’ятає своє минуле і має намір, враховуючи свій багатющий історичний досвід, будувати власне щасливе майбутнє.

Після закінчення Першої світової війни Австро-Угорська і Російська імперії перестали існувати. Завдяки цьому Україна отримала шанс на самостійність, спочатку у вигляді двох державних утворень: УНР та ЗУНР.

1 грудня 1918 року у Фастові було укладено договір між Радою ЗУНР та Директорією УНР про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». На зборах 3 січня 1919 року Національна Рада ЗУНР одноголосно ухвалила постанову про союз з УНР.

Невдовзі делегати від ЗУНР виїхали до Києва на урочистий Акт злуки, приурочений до першої річниці проголошення самостійності УНР. 22 січня 1919 року Київ заповнили десятки тисяч жителів столиці і гостей міста. Опівдні над Софійською площею пролунав державний гімн. Міністр закордонних справ ЗУНР Л. Цегельський зачитав ухвалу Національної Ради і передав її голові Директорії В. Винниченку. У відповідь член Директорії Ф. Швець зачитав Універсал уряду УНР.

Західноукраїнська Народна Республіка // Палій Олександр. КОРОТКИЙ КУРС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. – 464 с., іл.

Після поразки у війні Австро-Угорщина розпалася на кілька незалежних держав.

19 жовтня 1918 р. Українська Національна Рада вирішила проголосити Українську Державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини й Закарпаття, виробити демократичну конституцію і обрати президента. Ним став Євген Петрушевич.

22 січня 1919 р. у Києві відбулось урочисте проголошення Акту Злуки ЗУНР і УНР в єдину соборну Українську Народну Республіку. ЗУНР отримала офіційну назву «Західна Область Української Народної Республіки» (ЗОУНР).

Директорія та ЗУНР // Галушко К. УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. – 129 с.: іл.

Яким є витоки та життєвий шлях українства і української національної ідеї? Як ця ідея формувалася, хто її підтримував і захищав? Завдяки чому, попри жорстокі лиховії історії, наш народ вистояв і зберіг почуття гідності, життєву енергію та патріотизм? Саме спробі відповісти на ці запитання, не опускаючись до міфотворення, присвячена книжка відомого київського історика Кирила Галушка.

З п’яти «директорів» у нас на слуху два: Володимир Винниченко і Симон Петлюра. Перший, темпераментний автор Універсалів Центральної Ради, був занадто радикальний і починав схилятися до союзу з більшовиками, не розуміючи декларативної і брехливої суті їхньої національної політики. Петлюра з-поміж радівських діячів виявився найбільш принциповий у питанні стриманих відносин з Росією. У лютому Винниченко, політична лінія якого зазнала очевидної поразки, їде в еміграцію.

Прагнення возз’єднати Україну буде оформлено в січні 1919 року Актом Злуки.

Солдатенко, В. Ф. Проект «Україна». 1917 – 1920 рр. Постаті / В. Ф. Солдатенко. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. – 511 с.

У цій книзі подані короткі матеріали про тих, хто стояв біля витоків відродження нації, розробляв платформу Української революції, керував її втіленням в життя, очолював політично-координаційний центр національної державності, – М. Грушевського, В. Винниченка, М. Міхновського, Д. Дорошенка, П. Христюка, С. Голубовича, М. Порша та багатьох інших. Всі вони залишили достатньо рельєфний слід у житті нації. Їх прізвища фігурували в сотнях і тисячах важливих, іноді – справді доленосних документів, а від позицій, вчинків і дій багато в чому залежав вектор розвитку великого європейського народу на одному з переламних рубежів вітчизняної історії.

 Єдність і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! 

 Будемо з трепетом зберігати цей безцінний скарб! 

 Хай береже нас усіх Господь і слава Йому за цю прекрасну країну - Україну!