24 травня-День слов`янської писемності і культури, День Рівноапостольних Кирила і Мефодія

З 18 до 25 травня представлено віртуальну книжкову виставку-екскурс "Повертаючись до спільних витоків".

Щорічно 24 травня всі слов’янські країни вшановують пам’ять святих рівноапостольних Кирила і Мефодія. За різними історичними джерелами видатні візантійські просвітителі Кирило і Мефодій дали поштовх для розвитку східнослов’янської писемності, перекладаючи церковнослов’янською мовою богослужебні книги та Євангеліє, відкриваючи при церквах школи. Вони також упорядкували слов’янський алфавіт, заклали основу для подальшого удосконалення кирилиці, якою як національним алфавітом сьогодні користуються понад 250 млн. людей і яка стала третім офіційним алфавітом Європейського Союзу після латини і грецького письма.

Здобутки рівноапостольних Кирила і Мефодія стали тим культурним підґрунтям, з якого поширилося християнство.

Вшанування пам’яті засновників слов’янської писемності й літератури має давню традицію: у Чехії свято на честь Кирила й Мефодія почали відзначати в 1349 році, у Болгарії – в 1851.

В Україні ім'я Кирила і Мефодія мала перша українська політична організація в Києві – Кирило-Мефодіївське братство (1845–1846), а відзначають свято на державному рівні з 2004 року.

Наш спільний обов’язок не лише дбати про історико-культурну спадщину, а й забезпечувати розвиток сучасної креативної української культури.

Утверджуймо імідж високоосвіченої української нації та плекаймо неоціненний скарб – нашу мову. Адже лише любов до власної історії, примноження культурної спадщини свого народу є основами морального та духовного розвитку суспільства.

Золоте слово: Хрестоматія літератури України-Русі епохи Середньовіччя ІХ-ХV століть. Книга 1/Упоряд. Василь Яременко, Оксана Сліпушко.-Київ: Видавництво "АКОНІТ".-2002.-784 с.

У виданні представлена література раннього Середньовіччя, билини в українській літературній традиції, література високого середньовіччя, апіографічні твори.

Тріада слов`янської поезії/Пер. В. В. Стрілка.-Київ: Книга, 2008.-246 с.:іл.

У книзі білоруського перекладача Валерія Стрілка представлені окремі твори українських класиків в перекладах білоруською і російською, твори білоруських класиків в перекладах українською і російською та твори російських класиків - українською й білоруською мовами.

Від Володимира Мономаха до Романа Галицького: Київський літопис 1113-1119.-Київ: Веселка, 2015.-506 с.: іл.

Київський літопис є частиною "Літопису руського" ("Повість врем`яних літ", "Київський літопис", "Галицько-Волинський літопис").

Перлини духовності: Твори укр. світської літератури від часів Київ. Русі до ХVII ст.: Навч. посіб./Упоряд., пердм. і комент. Різуна В. В.-Київ: Грамота, 2003.- (Сер. "Шк. б-ка).

До хрестоматії увійшли літературні твори-провісники історичного становлення духовності українського народу від часів Київської Русі до ХVII ст.

Українські билини: Іст.-літ. вид. східнослов`ян. епосу/ Упоряд., передм., післяслово, прим. та оброб. укр. нар. казок та легенд на билинні теми Шевчука.-3-тє вид. Київ: Веселка, 2005.-247 с.: іл.

До книжки увійшли билини, які безпосередньо стосуються праукраїнських земель і, за всіма ознаками, виникли на терені Києва та Галицько-Волинського князівства.

Вітаємо з Днем слов`янської писемності і культури!

22 травня-День перепоховання Тараса Григоровича Шевченка

До 160-ї річниці від дня перепоховання Т. Г. Шевченка (1861) представлено книжкову виставку "Повернутися, щоб жити у віках".

22 травня 1861 року відбулось перепоховання Тараса Григоровича Шевченка на Чернечій горі поблизу Канева.

Помер 47-річний український поет у Санкт-Петербурзі, там його (на Смоленському кладовищі) спочатку і поховали. Але і друзі Тараса Григоровича, і численні шанувальники його творчості знали про палке бажання поета бути похованим згідно з його «Заповітом», написаним ще в 1845 році, на рідній землі – «Як умру, то поховайте мене на могилі серед степу широкого на Вкраїні милій...».

Після того, як п’ятдесят вісім днів прах Шевченка перебував у Петербурзі, його домовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, після отримання ним дозволу в квітні того ж року, було перевезено в Україну й перепоховано на Чернечій горі біля Канева. Труну спочатку привезли до Києва, де з небіжчиком могли попрощатися усі охочі (особливо багато було тоді молоді). З Києва 8 (20 травня) 1861 року останки Кобзаря на пароплаві «Кременчук» перевезли до Канева. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі, а 10 (22 травня), після відслуженої в церкві панахиди, прах віднесли на Чернечу гору.

Церемонія перепоховання великого Кобзаря перетворилася на справжнє, хоч і сумне, свято. Після церковної панахиди протоієрей виступив із прощальним словом, назвавши спочилого не тільки братом во Христі, але й справжнім і щирим батьком всього українського люду, а також першим, хто заступився за рідне слово українського народу. Потім труну винесли з церкви, поставили на козацький віз, накрили червоною китайкою, а замість волів впрягся люд. «І повезли, як слід, діти свого батька, що повернувся з далекого краю до свого дому», - згадує сучасник. Везли хлопці і чоловіки, а потім навіть і дівчата – декілька верст. Дорогу, якою рухалася траурна процесія, устелили зеленим віттям, і вона була схожа на зелений килим. Попереду несли Кобзарів портрет, аби весь стрічний люд бачив того, про кого лише чув.

Над домовиною Шевченка на місці поховання змурували цегляне склепіння, насипали два яруси землі й обклали камінням так, щоб надати могилі вигляду степової могили. Згодом на могилі встановили дубовий хрест. Такою могила була до 80-х років ХІХ століття. На народні пожертви 1884 року на могилі Шевченка встановлено чавунний хрест, впорядковано земляний насип, могилу обкладено дерном, недалеко збудовано хату для доглядача. У 1889 році влаштовано перший музей Шевченка. У 1925 році на місці поховання Тараса Григоровича було утворено Канівський державний музей-заповідник «Могила Т.Г. Шевченка», а величний бронзовий монумент поетові споруджено у 1939 році. Народ здавна називає Чернечу гору Тарасовою.

(За матеріалами https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2232417-22-travna-den-perepohovanna-tarasa-sevcenka-u-kanevi.html)

Тарас ШЕВЧЕНКО

Заповіт

Як умру, то поховайте

Мене на могилі,

Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,

Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручі

Було видно, було чути,

Як реве ревучий.

Як понесе з України

У синєє море

Кров ворожу... отойді я

І лани, і гори —

Все покину і полину

До самого бога

Молитися... а до того

Я не знаю бога.

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте

І вражою злою кров'ю

Волю окропіте.

І мене в сем'ї великій,

В сем'ї вольній, новій,

Не забудьте пом'янути

Незлим тихим словом.

25 декабря 1845,

Переяслав

До Дня пам`яті жертв геноциду кримськотатарського народу

З 11 до 19 травня розгорнуто віртуальну книжкову виставку-пам`ять "Історія болю та втрат".

18 травня 1944 року розпочалася операція з депортації кримських татар, в результаті якої було виселено 180 014 осіб. Депортація мала катастрофічні наслідки для кримських татар в місцях заслання. Протягом року до завершення війни від голоду, хвороб та виснаження загинуло понад 30 тис. кримських татар. У цей день - День боротьби за права кримськотатарського народу - вшановуємо пам'ять жертв цього злочину.

Депортація кримських татар, розпочата 18 травня 1944 року, – один із страшних прикладів злочинів радянського режиму, вчинених ним під час Другої світової війни. Понад 20 років радянська влада повністю заперечувала злочинний характер своїх дій. У 1967 році Верховна Рада СРСР визнала необґрунтованість тотального звинувачення кримських татар, але на відміну від інших «покараних народів», вони не отримали права повернутися до Криму. Лише 1989 року радянським парламентом депортація була визнана незаконною та злочинною.

Анексія Криму Російською Федерацією у лютому 2014 році актуалізувала проблему боротьби кримських татар за свої права. Вже 20 березня Верховна Рада України ухвалила Постанову № 1140-18 «Про Заяву Верховної Ради України щодо гарантії прав кримськотатарського народу у складі Української Держави», якою визнавала кримських татар корінним народом України та гарантувала їхнє право на самовизначення в складі України.

21 квітня того ж року був підписаний Указ Президента РФ № 268 «Про заходи щодо реабілітації вірменського, болгарського, грецького, кримськотатарського та німецького народів і державну підтримку їх відродження та розвитку», в якому фігурували «відновлення історичної справедливості», «національно-культурне і духовне відродження» та «забезпечення захисту прав і законних інтересів».

Доводиться констатувати, що на восьмому році анексії АР Крим переслідування кримськотатарського народу окупаційною адміністрацією лише посилилося.

В таких умовах, вшанування на загальнодержавному рівні пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу та демонстрація солідарності в боротьбі за відновлення їхніх прав набуває важливого українського та міжнародного значення.

Верховна Рада України Постановою від 12 листопада 2015 року № 792-VIII «Про визнання геноциду кримськотатарського народу» визнала депортацію з Криму кримських татар у 1944 році геноцидом кримськотатарського народу, 18 травня в Україні встановлено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. Українським парламентом заявлено, що системний тиск на кримськотатарський народ, репресії громадян України за національною ознакою, організація етнічно і політично вмотивованих переслідувань кримських татар, їхніх органів, таких як Меджліс кримськотатарського народу та Курултай кримськотатарського народу, на тимчасово окупованій території України з боку державних органів Російської Федерації, починаючи з дати початку тимчасової окупації, є свідомою політикою етноциду кримськотатарського народу.

Через 70 років, з початком тимчасової окупації Кримського півострова Російською Федерацією, історія повторилася знов. Тисячі наших співвітчизників – кримських татар і етнічних українців через безпосередню загрозу їхньому життю мусили покинути рідні домівки. Всі ці роки російська окупаційна влада проводить репресивну політику залякування, психологічного тиску, ув’язнення, безслідного зникнення кримських татар.

Хайд Л. Омріяний край: Роман/Лілі Хайд; пер. з англ. Лукії Зурнаджи.-Київ: Дуліби, 2014.-240 с.

Роман британської письменниці Лілі Хайд - це щемлива і водночас світла оповідь, яка ведеться від імені кримськотатарської дівчинки Сафі. Разом з батьками, дідусем та бабусею вона повертається на ту землю, яку з дитинства вимріяла, уявляючи її як рай, але замість нього вона зіткнулась з жорсткою реальністю. Крізь отруйні тенета розчарувань проростають паростки безмежної любові до рідного Криму, який на очах у дівчинки стає реальним раєм.

Рідна колисанка: зб. народ. колискових пісень (з нотним додатком і картою України)/упоряд. І. Бойко, К. Айріян; вступ О. Змієвської; післямова М. Сніжної; пер. укр. О. Москальця та ін.; худож. О. Здор; нотаграфіка В. Пономаренко; упоряд. карти О. Бондаренка.-Київ: Веселка, 2019.-31 с.: іл.

Збірник "Рідна колисанка" - це частина однойменного інклюзивного проєкту, підтриманого Українським культурним фондом, що мав на меті ознайомити дітей, їхніх батьків і педагогів з колисковими піснями народів, що з давніх часів проживають в Україні.

Палій О. КОРОТКИЙ КУРС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ.- Київ:А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017.-464 с., іл.

У книзі викладено історію України з давнини до наших днів. Окремий розділ виствітлює окупацію Криму Росією.

Кандим Юнус. Жовта мить: Вірші/ Пер. з кримськотатар., передм. М. М. Мірошниченка.-Київ: Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України, 1997.-157 с.: портр.-Кримськотатар.,укр.

Книга віршів-болючих та бентежно хвилюючих - друга в доробку одного з найцікавіших кримськотатарських поетів, який у своїй поетиці торує стежку, так би мовити, на східний захід.

Україна пам`ятає і вшановує!

15 травня-День Європи

З 7 до 17 травня представлено віртуальну книжкову виставку "Європейська родина".

14 травня відбулась година спілкування "Вільний і усвідомлений вибір".

З 2003 року в третю суботу травня в Україні відзначається День Європи відповідно до Указу Президента № 339/2003 від 19 квітня 2003 року.

В 2021 році День Європи в Україні припадає на 15 травня.

Відправною точкою на шляху до встановлення Дня Європи вважається Декларація Шумана.

9 травня 1950 року в Парижі міністр закордонних справ Франції Робер Шуман закликав Францію, Німеччину та інші європейські країни об’єднати їхні вугільну та сталеливарну галузі промисловості (основи нарощування військової техніки) та віддати їх в управління нової наднаціональної структури. Це стало «наріжним каменем Європейської федерації». Завдяки об’єднанню економічних зусиль і розподілу досягнутих результатів європейські країни уникнули накопичення військової могутності одна проти одної, що і забезпечило мир в Європі.

Три з половиною десятиліття тому на Міланському саміті 1985 лідери ЄС вирішили увічнити день проголошення Декларації Шумана та постановили щорічно відзначати «День Європи».

У День Європи жителі України відзначають день спільних цінностей, спільної історії всіх націй континенту.

У 1887 році в Закарпатті (яке тоді перебувало у складі Австро-Угорщини) у Верхнетісянській улоговині на правому березі Тиси було встановлено двометровий геодезичний знак, що позначає географічний центр Європи.

Координати цього географічного центру Європи: 47 ° 563" північної широти і 24 ° 1130" східної довготи.

Антологія "Україна-Європа"/упорядкув. та вступ. ст. О. В. Красовицького; худож.-оформлювач Л. П. Вировець.-Харків: Бібколектор, 2015.-573 с.

Письменники, твори яких увійшли до антології, визначають обличчя нашої літератури. І це обличчя повернуто до Європи.

В оповіданнях та уривках - тема європейського минулого та майбутнього України.

Країни і народи: Європа: Я пізнаю світ: Дит. енцикл.-Київ: Школа, 2003.-443 с.: іл.

У книжці викладена різнобічна інформація - про столиці держав і видатних людей, визначні місця і національні особливості, народні традиції і звичаї.

Вояковський Д. Ментальні кордони в Європі без кордонів/ Даріуш Вояковський; пер. з польськ. В. Ф. Саган.-2-ге вид., доповн.- Київ, Ніка-Центр, 2015.-320 с.

Автор розкриває і поглиблює сучасні підходи до осмислення вузлових аспектів загального дискурсу європейської ідентичності у контексті геополітичних змін і трансформаційних зрушень останніх двох десятиліть.

У автора-соціологічно-антропологічний підхід-спроба поглянути на глобальні, континентальні та локальні зміниз перспективи суспільних груп і мікроструктур у кордонах європейських держав і насамперед Польщі і інших країн Центрально-Східної Європи.

Для українців це особливий день. Ще з античних часів Україна є повноправною та невід’ємною частиною європейської спільноти – великої родини, сплоченої прогресивними демократичними поглядами. Цей день – чудовий привід вкотре засвідчити прагнення України жити в мирі та злагоді, будувати своє майбутнє в колі країн об’єднаної Європи.

Вітаємо з Днем Європи!

Пам’ятаймо, що Європа починається не за кордоном, 

а в серці кожного з нас!

15 травня-День науки

З 11 до 17 травня розгорнуто віртуальну книжкову виставку "Український прорив: наукові відкриття та винаходи".

У незалежній Україні «На підтрімку ініціатіві відоміх вчених, наукових установ, а кож професійніх спілок України» День науки був встановлений Указом № 145/97 від 14-го лютого 1997-го року діючого на той момент Президента України і відзначається у третю суботу травня.

В 2021 році День науки в Україні припадає на 15 травня.

Існує так само і загальний, міжнародний день науковців з альтруїстичним назвою - «Всесвітній день науки за мир і розвиток», який був заснований ЮНЕСКО і відзначається 10-го листопада.

Представлена книжкова виставка розповідає про непересічних людей-науковців, якими захоплюється весь світ.

Україна є державою з високим рівнем освіти і науки. НАН України - Національна Академія Наук України, була заснована 27-го листопада 1918-го року і зараз має 3 секції, близько 14-ти відділень і 170 інститутів та інших наукових установ, а також 1400 науково-дослідних інститутів і 330 вищих навчальних закладів, в котрих процюють більш ніж 7000 докторів і 78000 кандидатів наук.

З друкованих джерел можна дізнатись про першодрукаря Івана Федорова, фундатора математичної школи Михайла Остроградського, природознавця і неореволюціонера Володимира Вернадського, батька вітчизняного електрозварювання й мостобудування Євгена Патона, генерала вітчизняної хірургії Миколу Пирогова, фундатора епідеміології Данилу Заболотного, кардіохірурга Миколу Амосова та багатьох інших.

Мельничук Григорій. 1000 незабутніх імен України.-Київ: Школа, 2005.-288 с.: іл.- (Сер. "1000").

Історію, як відомо, творять люди. В історії України є чимало знакових постатей в науковій галузі, які зробили багатющий внесок у світову скарбницю наукових знань.

Промахов Олег. Ігор Сікорський.-Київ: "Агенція "ІРІО", 2018.-128 с., іл.- (Видатні українці).

Книжка розповість дивовижну історію про видатного авіаконструктора Ігоря Сікорського.

Його справедливо називають батьком виробництва гелікоптерів.Особисто ним і під його керівництвом було розроблено 78 видів літальних апаратів. ІгоряСікорського нагороджено 80 нагородами в галузі авіабудівництва.

Українці, що удосконалили світ.-Харків: Промінь, 2006.-80 с.: іл.

Книга присвячена тим, хто своєю відданою працею звеличували Україну, завдяки яким світове суспільство зробило крок уперед.. Читач пройде разом з українськими геніями їхніми шляхами, дізнається про те, що визначного для світової науки вони зробили.

Це зробила вона.-Київ: Видавництво, 2018.-104с.

Настав час уповні відкрити й гідно оцінити внесок видатних українок в історію, зокрема, в науку. Вони творили і творять нову Україну.

Це лікарка Євпраксія Мстиславівна, етнографиня Пелагея Литвинова-Бартош, історикиня Наталія Полонська-Василенко, біологиня Елен Спарроу, фізик Антоніна Прихотько, авіаконструкторка Єлизавета Шахатуні, археологиня Лариса Крушельницька, біологиня Ганна Єльська, літературознавиця Соломія Павличко, математик Марина В`язовська.

Владислав Таранюк про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна , Агатангела Кримського, Лазаря Заменгофа.-Київ: Грані-Т, 2009.-88 с., іл. (Серія "Життя видатних дітей").

Іноді час стирає з пам`яті людської імена тих, хто своєю працею, талантом, геніальністю заслуговує на те, щоб його ім`я пам`ятали... Завдяки Владиславу Таранюкові ми зможем пригадати Івана Пулюя-винахідника; Василя Єрошенка-письменника, науковця; Василя Каразіна-культурного і наукового діяча; Агатангела Кримського-поліглота; Лазара Заменгофа-"батька" Есперанто.

Уляна Скицька. # НАШІ на карті світу. Історії людей, якими захоплюється світ.-Львів: Видавництво Старого Лева, 2019.-320 с.

Це 80 історій про непересічних людей, українців за походженням чи місцем народження. Їх визнава увесь світ, їх досягнення дивують і вражають. Серед них є ті, хто стане справжнім відкриттям: оскароносний мультиплікатор студії "Дісней" Володимир Титла; талановитий генетик Теодозій Добжанський; вчений-математик Михайло Кравчук; харків`янин, який розшифрував писемність майя Юрій Кнорозов.

Мета цього свята – вшанування наукових традицій, досягнень учених, якими ми цілком справедливо пишаємося, і на яких покладаємо великі сподівання!

Щиро вітаємо українців з Днем науки!

До Дня вишиванки

З 14 до 24 травня розгорнуто книжкову виставку-експозицію "Вишиті візерунки долі".

У культурі кожного народу є речі, які яскраво відображають його особливу національну традицію. В Україні таким символом є вишиванка – своєрідний унікальний код українського етносу з зашифрованими оберегами та знаками.

День вишиванки – поки ще не офіційне і відносно молоде, але таке улюблене народне свято, покликане сприяти єдності й культурному відродженню всього багатонаціонального українського народу.

Традиційно в Україні цей день відзначається в третій четвер травня. Цьогоріч – День вишиванки припадає на 20 травня і відбуватиметься у форматі Дня вуличної етномузики.

Святу виповнюється 15 років. У зв’язку з обмежувальними заходами на період пандемії, цього року масових заходів знову проводитися не буде. Проте свято матиме певне тематичне спрямування і обіцяє бути насиченим низкою невеликих акцій у різних містах України.

Як оголосили організатори свята, ювілейний рік Всесвітнього дня вишиванки буде присвячено українській традиційній музиці та проблемам вирубки лісів, висихання річок і забруднення довкілля пластиком.

«Як пов’язані культурна спадщина та екологія? Насправді взаємопроникливо. Коли певна територія стає непридатною для життя, з часом зникає і вся місцева культура, яка століттями створювалася предками. Протягом останніх десятиліть в Україні висохло близько 10 тисяч річок. Це означає, що більше не використовуються їхні старовинні назви, зникають з ужитку пісні, казки, легенди, повязані з цими річками», – розповіла засновниця та ініціатор Дня вишиванки Леся Воронюк.

Вона наголосила, що вирубування лісів загрожує не лише затопленням цілих регіонів, а й, змушуючи жителів постійно відновлювати втрачене, «вимиває» багатство місцевих традицій та звичаїв.

Надмірне використання пластику нав’язує прості швидкі побутові рішення, створюючи споживацьке суспільство, яке все менше схильне заглиблюватися в культуру та історію, а також бути відповідальним за майбутнє.

На величезній кількості локацій (площі, парки, пішохідні вулиці) гратимуть традиційні музики (кобзарі, лірники, сопілкарі, трембітарі, дримбарі, цимбалісти тощо).

(За матеріалами https://glavcom.ua/news/den-vishivanki2021-prisvyachujetsya-muzici-i-dovkillyu-yak-svyatkujemo-cogo-roku-751133.html)

Поетичне привітання з нагоди свята Дня вишиванки 2021

Фото з архіву бібліотеки до свята Дня вишиванки 2016 р. (Ювілейний 10-й рік) 

Літературно-музичне свято

"Вдягни, дитино, рідну вишиванку" спільно з депутатом Київської міської ради Галайчуком Ігорем Васильовичем

 

 

Дитино

Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І українцем йди у білий світ.

Дивуйся світу в росянім серпанку

Й люби цю землю вже з дитячих літ

А щире й рідне українське слово

Ти гордо через все життя неси.

Живи активно, гідно, веселково

І милостиню в ката не проси.

Вдягни, дитино, рідну вишиванку

І з чистим серцем в білий світ іди.

Вона зігріє сонцем на світанку

І оберегом стане від біди.

                               Надія Красоткіна

Щиро вітаємо з Днем вишиванки!