До Дня Державного Прапора, Дня Незалежності України

День Державного Прапора та День Незалежності України - це не просто дати. Це пам’ять про цілі покоління наших предків, що творили націю і боролися за державність. Це Дні, коли на карті світу з’явилася незалежна держава Україна із своїми державними символами. Зараз Україну, як незалежну державу, знає весь світ. Та доля склалася так, що на плечі нашого покоління впало тяжке випробування – відстояти власну, віками омріяну незалежність.

З 16 до 25 серпня розгорнуто книжкову виставку-символ "Синьо-жовтий Прапор України - честі нашої маяк" та книжкову виставку-привітання "Живе відвага в Україні й до незалежності любов!". також відбуваються патріотичні години "Державі УКРАЇНА слава! Героям слава на віки!"

Наш прапор – це символ Свободи і Незалежності, слави і відродження України. Під його знаменом багато поколінь українців йшло до проголошення самостійної України. Під ним український народ утвердив віковічну ідею про державність і самостійність. Це прапор миролюбства. Його барви – блакить неба й зерновий лан символізують велику працю наших людей від сходу до заходу України й з півночі до півдня.

Синьо-жовте поєднання утвердилося як українські національні кольори під час європейської «Весни народів» у 19 столітті. Але загалом ця символіка з нами зі значно давніших часів.

Поєднання блакитного тла та жовтого малюнку зустрічається в символіці українських населених пунктів, починаючи з часів Русі. Козаки використовували синє тло та малювали жовті хрести, небесні світила та зброю на полкових і сотенних знаменах.

Під час хвилі європейських революцій 1848 року, названої «Весна народів», синьо-жовтий стяг утвердився вже як прапор українського народу. Тоді, у червні 1848-го, таке знамено вперше підняли над ратушею у Львові.

На Наддніпрянщину, яка була в складі Російської імперії, синьо-жовтий прапор як символ української національної боротьби прийшов після подій революції 1905–1907 років. А вже за десятиріччя, у 1917-му, він став офіційним стягом української державності. Під синьо-жовтими прапорами відбувалися маніфестації українців. З ними українські воїни 100 років тому вирушали в бій. У квітні 1918-го синьо-жовті прапори підняли над кораблями Чорноморського флоту у Севастополі.

А після втрати незалежної української держави синьо-жовтий прапор залишався символом національної боротьби та спроб відновити державність у різних регіонах України.

4 вересня 1991 року національний синьо-жовтий прапор замайорів над Верховною Радою України. А за кілька місяців, 28 січня 1992-го, ВРУ офіційно затвердила його Державним Прапором України.

Незалежність – як повітря. Його не помічаєш, але без нього неможливо жити. Сповна глибину цінності нашої незалежності ми відчули, коли виникла загроза її втратити.

День Незалежності України – головне державне свято України, яке відзначається щороку 24 серпня на честь прийняття Верховною Радою УРСР Акту проголошення незалежності України, що прийнято вважати датою утворення держави Україна в її сучасному вигляді.

Одним із перших кроків до незалежності можна вважати прийняття Декларації про державний суверенітет України, яка була прийнята Верховною радою УРСР 16 липня 1990 року.

В Декларації про суверенітет України є такі рядки: «Зважаючи на волю українського народу та його одвічне прагнення до незалежності». Саме так, історично нам випала доля захищати і розвивати незалежність нашої країни, про яку мріяли і за яку боролися покоління предків. Незалежність досі доводиться виборювати.

24 серпня 1991 року Верховна Рада Української РСР ухвалила Акт проголошення незалежності України.

До Дня Державного Прапору України і до Дня Незалежності з міркувань безпеки у Києві не проводитимуть великих масових заходів.

Сьогодні ми схиляємо голови перед гарячими серцями кращих синів і дочок, котрі вірили у незгасну зорю України, наближали її незалежність, тими, хто сьогодні, не шкодуючи життя, захищає її від агресора.

 Нехай невичерпним буде джерело віри, надії й любові до України!