Михайло Грушевський. До 100-річчя Української революції 1917-1921 рр.

З 1 до 30 вересня 2017  року розгорнуто книжкову виставку-портрет «Михайло Грушевський: історик і будівничий нації».

Користувачі бібліотеки знайомляться з матеріалами, що висвітлюють життєвий шлях великого українського історика і першого Президента України Михайла Сергійовича Грушевського (1866-1934) та його участь у національному відродженні України.

«… Він походив із бідної родини Грушів, що мешкала на Чигиринщині. Були це переважно дяки й паламарі. Батько Грушевського отримав вищу освіту й працював учителем. Дитинство майбутнього вченого пройшло на Кавказі, куди переїхали батьки. Навчався у Тифліській гімназії, і вже тоді виявив інтерес до історії, літератури й етнографії, читав твори П. Куліша, М. Костомарова, М. Максимовича, А. Скальковського. Надіслав кілька своїх перших оповідань І. Нечую-Левицькому, який підтримав автора-початківця. Бажання стати з часом українським літератором та істориком привело його в 1886 році до Київського університету св. Володимира. По закінченні в 1890 році університету М. Грушевський захистив магістерську працю. За рекомендацією професора В. Антоновича він переїздить до Львова, де очолює кафедру «всесвітньої історії зі спеціальним оглядом на історію Східної Європи». 

Відтоді й протягом 19 років діяльність М. Грушевського пов’язана з Львівським університетом, науковим і суспільно-політичним життям Галичини. Він підготував курси з історії України, які пізніше лягли в основу багатотомної фундаментальної праці «Історія України-Руси». Брав активну участь у Науковому товаристві імені Шевченка, яке очолив у 1897 році. Понад 100 томів «Записок наукового товариства» було видано під його редакцією.

У 1917-1918 роках М. Грушевський вів активну політичну діяльність, став головою Української Центральної Ради, був обраний Президентом України. Після гетьманського перевороту вчений відійшов від політичних справ, а в березні 1919 року емігрував за кордон, де займався переважно науковою діяльністю. В Україну М. Грушевський повернувся всесвітньо визнаним лідером в історичній науці. У 1924 році його обирають академіком Всеукраїнської академії наук(ВУАН), він очолює науково-дослідну кафедру історії України, низку комісій, секцій в Академії наук. Активно включається в її різнопланову діяльність, зокрема видання журналу «Україна», «Записок історико-філологічного відділу ВУАН», «Студій з історії України» тощо.

Атмосфера репресій 1930-х років не оминула й Михайла Грушевського, що змусило його переїхати до Москви. Тут його заарештували, але незабаром звільнили. Незважаючи на вік і стан здоров’я (він фактично втратив зір), М. Грушевський, сповнений наукових задумів, продовжує багато працювати.

25 листопада 1934 року під час відпочинку та лікування в Кисловодську М. Грушевський помер. За рішенням уряду похований у Києві. Його ім’я присвоєно Інституту української археографії та джерелознавства Національної академії наук України. У 1991 році заснована академічна премія ім. М. С. Грушевського.»

(Мельничук, Георгій. 1000 незабутніх імен України / Худ. Ю. А. Демидьонок. - К.: Школа, 2005. - 288 с.: іл. – (Сер. «1000»).

До Дня Хрещення Київської Русі-України, Дня пам’яті рівноапостольного князя Володимира Великого (960-1015 рр.).

З 20 до 29 липня 2017 року представлено книжкову виставку «Перша сходинка до духовності» .

28 липня 2017 року відбулась година духовності «Володимир Великий: символ Східнослов’янської цивілізації».

Користувачів бібліотеки ознайомлено з історією Хрещення Київської Русі (передумовами, християнством за перших руських князів, Хрещенням Русі Володимиром Великим).

Також читачів ознайомлено з Указом Президента України "Про вшанування пам’яті князя Київського Володимира Великого – творця середньовічної Європейської держави Руси-України", біографією князя Володимира, його діяльністю та історичним значенням православ’я, пам’ятниками Володимиру Великому, щорічним вшануванням цієї пам`ятної дати на Володимирській Гірці духовенством та віруючими.

"Читання для серця та розуму" (Що читати влітку маленьким українцям)

Протягом липня у бібліотеці відбуваються літні голосні "Читання для серця та розуму".

Бібліотекарі рекомендуть найкращу літературу для розвитку і самоосвіти дитини.

Не втрать своє змістовне літо!

"Україна - НАТО": особливе партнерство" (До 20 - ї річниці підписання Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північно - Атлантичного договору" )

Протягом липня представлено інформаційну викладку "Україна - НАТО": особливе партнерство".

Увазі користувачів представлено інформацію, що висвітлює такі питання: що таке НАТО, у чому суть Північноатлантичного договору, які переваги отримає Україна після вступу до НАТО, етапи для країни - претендента для набуття повноправного членства НАТО та ін.

Основоположними документами, що продовжують визначати відносини між Україною та НОТО на сучасному етапі є Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (9.07.1997 р.) та Декларація про доповнення Хартії про особливе партнерство (21.08.2009 р.).

Користувачі знайомляться з основними положеннями Хартії про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору - принципами розвитку відносин між Україною та НАТО, сферами співробітництва.

НАТО є головним інструментом європейської безпеки та військовим гарантом у Євроатлантичному просторі.

Для України стратегічне партнерство з НАТО є невід`ємною складовою євроінтеграційного курсу.

Членство в організації є постійним процесом пошуку компромісу між партнерами по НАТО: власними громадянами, що сприяє демократизації суспільства - з одного боку, й розвитку Альянсу - з другого.

На вшанування Олени Теліги. З нагоди 111 - ї річниці від дня народження.

З 14.07.2017 до 28.07.2017 розгорнуто книжкову виставку - пам`ять "Олена Теліга: життя за Україну".

Талановита поетеса, жінка героїчної долі Олена Іванівна Теліга (1906 - 1942) прожила недовге життя, але залишила по собі пристрасні і глибокі твори, в яких зосередилися основні проблеми української тогочасності. Вона була організатором і головою Спілки українських письменників в окупованому німцями Києві.

Судилося народитись майбутній поетесі в Петербурзі в сім`ї професора Івана Шовгеніва, який у 1918 році переїхав до Києва й працював міністром в уряді Української Народної Республіки (УНР).

У Києві Олена формувалась як творча особистість. Вона навчалась в приватній гімназії, опановувала українську мову й робила перші поетичні спроби.

Події громадянської війни змусили її батька емігрувати до Чехії. Олена продовжила освіту на історико - філологічному факультеті Високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова у Празі. Її вчителями були визначні українські вчені С. Русова, Л. Білецький, Д. Дорошенко.

По закінченні навчання вийшла заміж за кубанського козака, старшину Армії Української Народної Республіки Михайла Телігу, і наступне десятиліття (1929 - 1939) працювала у Варшаві, беручи активну участь в українському громадському житті. Варшавський період творчості О. Теліги духовно дуже багатий - тут викристалізувався її світогляд, вона входить до групи українських поетів, плідно співпрацює з "Вісником" Д. Донцова.

У 1939 році Теліги оселилися у Кракові, де Олена очолила молодіжне літературне товариство "Зарево". Зустріч із відомим поетом Олегом Ольжичем, який був заступником голови Проводу Українських Націоналістів, визначила її подальшу долю. Вона вступила до Організації Українських Націоналістів (ОУН) і активно включилася в її роботу.

Як член ОУН у жовтні 1941 року Олена Теліга нелегально прибуває до Києва, окупованого фашистами, й одразу береться за організацію літературного гуртка, що сформувався у Спілку українських письменників. Олена стала на її чолі.

Вона друкує свої нариси й поезії в газеті "Українське слово", згодом редагує літературно - мистецький додаток до "Українського слова" - "Літаври", на сторінках якого друкувалися твори Є. Маланюка, Олександра Олеся, О. Ольжича.

Взимку 1941 року ці газети за антиукраїнські настрої було закрито, а їх працівників кинуто в гестапівські катівні.

Олену Телігу як керівника Організації українських письменників разом із чоловіком і ще близько 40 підпільниками заарештовано і розстріляно в Бабиному Яру.

Олена Теліга - видатна поетеса, громадська діячка, борець за волю України, життя і смерть якої є яскравим прикладом вірності своїм переконанням, нерозривності Слова та Вчинку.

Лише через півстоліття після її смерті ім`я поетеси виринуто із забуття, коли в лютому 1992 року на місці її загибелі в Бабиному Яру було встановлено пам`ятний хрест, а вулицю, що пролягає поруч, названо ім`ям Олени Теліги.

"Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,

Та там, де треба, я тверда й сувора.

О краю мій, моїх ясних привітів

Не діставав від мене жодний ворог"

Олена Теліга

"Історичний шлях до суверенітету України" (До 27 - ї річниці прийняття декларації про Державний суверенітет України)

З 10.07.2017 до 20.07.2017 розгорнуто інформаційну викладку "Історичний шлях до суверенітету України".

Матеріали викладки знайомлять користувачів бібліотеки з текстом та історичним контекстом Декларації про Державний суверенітет України - документом про проголошення державного суверенітету України (прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року).

Читачі мають змогу ознайомитись з історією української державності, неймовірними фактами про Україну, виданнями, що розкривають довгий шлях усвідомлення себе як народу і боротьби за власну незалежну державу.