22 червня-День Скорботи і вшанування пам'яті жертв Другої світової війни в Україні

З 16 до 23 червня представлено книжкову виставку "Пам'ять єднає покоління...."

Щороку 22 червня наш народ вшановує світлу пам’ять мільйонів українців, життя яких обірвала Друга світова війна. День пам’яті засновано указом президента України № 1245/2000 від 17 листопада 2000 року, також Верховна рада запровадила всеукраїнську хвилину мовчання у цей день.

Дата вибрана не просто так – 22 червня 1941 року, попри таємну угоду про ненапад (пакт Молотова – Ріббентропа 1939 року) та тісну військово-економічну співпрацю між Німеччиною і СРСР, нацистська Німеччина атакувала радянські частини по всій лінії кордону від Балтійського до Чорного моря.

Вранці 22 червня 1941 року відбулося бомбардування Києва.

Розпочалася німецько-радянська війна 1941-1945 років, як складова, але основна частина Другої світової війни. Війна тривала від 22 червня 1941 року до 8 травня 1945 року.

Залежність обох воюючих сторін від українського економічного, сировинного потенціалу, людських ресурсів зумовила вкрай безкомпромісний, гранично-кривавий характер бойових дій на нашій території. Через це Україна найбільше потерпіла як від нацистської агресії, так і від комуністичного режиму. 

Загалом протистояння між Німеччиною та СРСР на території України не припинялося впродовж 40 місяців, а на 35 з них припадають активні бойові дії. На українських землях було проведено 29 із 76 стратегічних наступальних операцій, у ході яких було знешкоджено понад 60% Вермахту.

На боці Німеччини виступили Італія, Угорщина, Румунія, Хорватія, Болгарія, Словаччина і Фінляндія. Радянський союз підтримували держави-союзники, насамперед США та Велика Британія.

Бої німецько-радянської війни є одними з наймасштабніших у воєнній історії ХХ століття.

Найкривавіша в історії світу війна горем і болем увірвалась в кожну українську домівку, зруйнувала людські долі, принесла українцям незліченні жертви і страждання, масовий терор, смерть та руйнування.

Війна з Німеччиною забрала десятки мільйонів людських життів. Жертвами німецьких загарбників ставали не тільки військові, але і ті, хто не ніс ніяких загроз: жінки, діти, хворі та люди похилого віку. У роки Другої світової війни карателі спалили дотла сотні українських сіл разом з їхніми жителями.

За підрахунками інституту історії України НАН України, в лавах Червоної армії загинуло 3,5–4 млн. українців, у партизанських формуваннях — від 40 до 60 тис., у загонах ОУН та УПА — понад 100 тис. Прямі людські втрати України, за оцінками цього інституту, становлять 8–10 млн., демографічні — 10–13 млн. осіб. Під час війни загинув кожен п’ятий українець.

Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам’ять про тих, хто відстояв перемогу в тій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Ми пам’ятаємо, ми сумуємо і водночас віддаємо шану всім українським борцям, які в час воєнного лихоліття визволяли рідну землю від фашистських загарбників.

Сьогодні Україна потерпає від підступної російської військової агресії на сході країни. І тому кожен із нас особливо гостро усвідомлює ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу зі зброєю в руках захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Вічна пам’ять загиблим. Честь і слава живим Героям!