четвер, 11 липня 2019 р.

«Ми будемо вірити, будемо жити, ми будемо слово і мову любити!» (Зміцнення державного статусу української мови).

10 липня 2019 року відбулась мовознавча вікторина «Ми будемо вірити, будемо жити, ми будемо слово і мову любити!» 

Захід складався з оглядів книжкової виставки «У мові – безсмертя нації!», бесід про значення мови в житті людини і країни та ознайомлення з законом «Про забезпечення функціонування української мови як державної». 

































25 квітня 2019 р. Верховна Рада України ухвалила закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Цей Закон зміцнює позиції державної мови в Україні, його називають «історичним рішенням» 

Державний статус української мову гарантує конституція. Але деталі використання мов у різних сферах життя має визначати закон. 

До 2012 р. цю функцію виконував ще радянський закон «Про мови УРСР». 

У 2012 р. Верховна Рада ухвалила так званий «мовний закон Ківалова – Колесниченка», який давав змогу використовувати замість державної мови регіональну – ту мову, якою володіє понад 10% населення регіону, цей закон сприяв подальшій русифікації. 

Після кількох спроб скасувати закон «Ківалова – Колесниченка» Конституційний суд в лютому 2018 р. зрештою визнав його неконституційним. 

Відтоді Україна не мала жодного закону про мовну політику держави. 

Ухвалений 25 квітня закон «Про забезпечення функціонування української мови як державної» зміцнив позиції державної мови, але при цьому не обмежив права національних меншин. 


























Наші діти – користувачі бібліотеки – патріоти своєї країни, знають, люблять і поважають рідну мову. 

З захопленням відповідали на запитання вікторини, щоб стати найкращими знавцями рідного слова: з історії української мови, художніх творів і письменників, прислів’їв і приказок, мовознавства – фонетики, лексики і граматики. 

Також діти читали вірші, говорили про лексичне багатство і мелодійність української мови, її чистоту та бережливе ставлення. 














































Моя мова 
Все в тобі з'єдналося, злилося — 
Як і поміститися в одній! — 
Шепіт зачарований колосся, 
Поклик із катами на двобій. 

Ти даєш поету дужі крила, 
Що підносять правду в вишину, 
Вченому ти лагідно відкрила 
Мудрості людської глибину. 

І тобі рости й не в'януть зроду, 
Квітувать в поемах і віршах, 
Бо в тобі — великого народу 
Ніжна і замріяна душа. 
Василь Симоненко 


Немає коментарів:

Дописати коментар