пʼятниця, 15 березня 2024 р.

Національний тиждень читання 2024


14 березня відбулась літературна бесіда 
"Простір української дитячої книги"
(В рамках Національного тижня читання поезії 2024).

До бібліотеки завітали вихованці початкових класів приватної школи сімейного типу Family & Friends.














Перший тиждень читання 2024 року буде присвячений поезії і відбудеться з 16 по 24 березня 2024 р. Тиждень поезії є гарною можливістю відзначити роль поетів і поетичного слова в культурі, особливо під час війни, адже поезія як форма літератури реагує на події найпершою. Одна з цілей Акції – консолідувати українське суспільство навколо читання як життєвої стратегії.

Тема тижня поезії 2024 – ДІМ. Гаслом став рядок із вірша сучасної української поетки Ірини Шувалової – “Ріки незмінно течуть додому”.
Поняття “дім” для кожного українця і українки набуло щемкого й навіть сакрального значення. Дім для нас тепер про повертання і чекання, про безумовну віру в тих, хто за цей дім бореться. Дім – це світло, котре гріє, навіть, коли вас розділяють тисячі кілометрів. Дім – це чуття себе частиною чогось більшого, частиною родини. Дім – це Україна.

Присутні з задоволенням долучилися до читання віршів для дітей Дмитра Павличка, Олександра Дерманського, Тараса Шевченка, Дмитра Білоуса, Наталки Поклад, Сергія Пантюка.



З захопленням знайомились з сучасними українськими книгами для дітей, книжковими виставками, виставкою творчих робіт учнів художньої школи №9 "Весна в обіймах мами".




Нашим дітям-найкращі книги!
"Ріки незмінно течуть додому!"

вівторок, 12 березня 2024 р.

14 березня-День українського добровольця



З 7 до 15 березня розгорнуто інформаційну викладку "Наша суперсила-добровольчий рух!"

14 березня в Україні відбувається вшанування добровольців – людей, які не були військовими за професією, але в критичний для держави момент без повісток чи примусу, добровільно «поставили на паузу» своє попереднє життя й узяли до рук зброю, щоб захистити країну.



Памʼятник воїну-добровольцю 
у Деснянському районі Києва, 
встановлений у 2016 році. 
Фото Данііла Шамкіна.
І 2014-й, і 2022-й рік показали, що воїни доброї волі в Україні – непоодинокі. Добровольчий рух – один з феноменів українського суспільства. Одна з наших суперсил.
У важкі моменти добровольці підтримали та посилили українську армію.

У військо масово йшли найкращі. Люди, які мали досягнення та перспективи у цивільному житті, залишали бізнес і родини, наукові досягнення, успішну карʼєру в різних сферах і навіть своє життя в інших країнах та добровільно йшли на поле бою, щоб захистити Україну. Вони ризикували та ризикують життям заради нас. Чимало з них уже віддали свої життя.
Шана і памʼять – це найменше, чим можемо їм віддячити!

Чому День українського добровольця відзначається 14 березня?
14 березня 2014-го на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили 500 бійців Самооборони Майдану. Вони сформували перший добровольчий батальйон для захисту України від російської гібридної агресії на Сході.
Навесні того ж року виникла низка добровольчих формувань – як поза державними структурами, так і при облдержадміністраціях, Нацгвардії, поліції.
У боях 2014–2015 років російсько-української війни брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Більшість із них згодом трансформувалися у військові частини силових структур.

    

Наступний сплеск масового добровольчого руху відбувся наприкінці 2021 – на початку 2022 років. На тлі загрози повномасштабної війни в країні формувалися підрозділи територіальної оборони. А після широкомасштабного вторгнення люди просто заполонили військкомати. Зараз Сили територіальної оборони є наймолодшим родом військ в українській армії.

    

День українського добровольця встановлено Постановою Верховної Ради України від 17 січня 2017 року № 1822-VII на вшанування мужності та героїзму захисників незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу в суспільстві, посиленню суспільної уваги та турботи до учасників добровольчих формувань та на підтримку ініціативи громадськості.

    

Україна нині переживає найбільше випробування у своїй новітній історії – збройну боротьбу з російським агресором за власну незалежність і територіальну цілісність.
Наші мужні оборонці, які сьогодні гідно дають відсіч ворогові, стоять в одному ряду з цілими поколіннями борців за волю і державну самостійність. Воїни Русі-України, лицарі Костянтина Острозького, козаки Петра Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Виговського та Івана Мазепи, воїни Армії Української Народної Республіки та Галицької армії Західно-Української Народної Республіки, Антигітлерівської коаліції часів Другої світової війни, Української Повстанської Армії мужньо здобували героїчні перемоги й віддавали свої життя за українську землю. Серед добровольчих формувань, котрі гідно долучалися до відсічі ворогу в XX столітті, слід згадати загони Вільного козацтва та Гайдамацький кіш Слобідської України в часи Української революції 1917–1921 років, січовиків Карпатської Січі в 1938–1939 роках, воїнів УПА та партизан у часи Другої світової війни.
Завжди, у найважчі часи нашої історії, знаходилися відважні, які добровільно брали зброю до рук і ставали на захист своєї Батьківщини.
Нині добровольцем став увесь Український народ: ті, хто прийшов до центрів комплектування та поповнив ряди Збройних Сил України; ті, хто став до лав територіальної оборони; ті, хто всіляко допомагає захисникам і готовий стати до їхніх лав завтра.

Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги.
Українські добровольці – це символ звитяги, самопожертви та героїзму.

З історії сучасного добровольчого руху
Дата на пошанування українських добровольців – 14 березня – обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році на тренувальну базу в Нових Петрівцях з Майдану Незалежності вирушили перші 500 бійців-добровольців Самооборони Майдану для формування першого добровольчого батальйону. Чоловіки й жінки самоорганізувалися та вирушили на схід України – на захист нашої держави та її суверенітету.
Одна з головних причин формування окремих незалежних батальйонів учасниками Майдану, котрі вирішили боронити державність на фронті, – бажання захищати Україну, залишаючись разом із побратимами, з людьми, що стояли пліч-о-пліч на барикадах або були товаришами з патріотичних рухів.

Навесні того ж року при облдержадміністраціях було розпочато набір до батальйонів територіальної оборони, що формувалися з мешканців-добровольців областей під керівництвом Міністерства оборони України. Одночасно створювалися добровольчі формування Національної гвардії України і патрульної служби поліції особливого призначення під керівництвом Міністерства внутрішніх справ. Окремо добровольці формували незалежні від державних силових структур добровольчі батальйони, які стали щитом на захисті України на початку російської збройної агресії.
Тоді, у 2014 році, добровольчі батальйони дали змогу провести мобілізацію, відтак по суті врятували Українську державність від загибелі.

Під час збройної агресії РФ на сході України добровольчі формування брали участь в оборонних і наступальних операціях. Так, в обороні Донецького аеропорту поряд із спецпризначенцями 3-го окремого полку, бійцями 79-ї, 80-ї, 81-ї, 95-ї окремих аеромобільних, 93-ї та 72-ї окремих механізованих бригад, 1-ї окремої танкової бригади, 57-ї окремої мотопіхотної бригади, 91-го окремого полку, 90-го окремого аеромобільного та 74-го окремого розвідувального батальйонів, бійцями полку “Дніпро-1”, брали участь і бійці Добровольчого українського корпусу (ДУК), батальйaону ОУН та інші.
Загалом у боях 2014–2015 років російсько-української війни на сході України брали участь майже 40 добровольчих батальйонів. Вони були першими, хто став на захист держави в умовах збройної агресії. Переважна більшість із них згодом перетворилася на військові частини силових структур.

Новий виток розвитку добровольчому руху надав Закон України “Про основи національного спротиву”, що був ухвалений 16 липня 2021 року. Відповідно до цього Закону добровольче формування територіальної громади – це воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.
Після того, як Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2021 року № 1449 затвердив Положення про добровольчі формування територіальних громад, в Україні почали створюватися перші добровольчі об’єднання для територіальної оборони. Розгорнулася ціла мережа таких формувань. Їхня діяльність здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.
24 лютого 2022 року Росія розпочала широкомасштабне військове вторгнення на територію України. Країна-агресор із перших днів завдає ударів по цивільному населенню та інфраструктурі.
Відповіддю на вторгнення став, зокрема, масштабний добровольчий рух. З перших годин вторгнення сотні тисяч українців добровільно стали на захист Батьківщини, вступаючи до лав Збройних Сил України та територіальної оборони. Десятки тисяч для цього повернулися з-за кордону. Серед тих, хто добровільно взяв у руки зброю, – відомі спортсмени, зірки, люди різних професій.
Указом Президента від 28 лютого 2022 року № 82 з 1 березня 2022 року запроваджено безвізовий режим в’їзду в Україну для громадян іноземних держав, які бажають вступити до Інтернаціонального легіону оборони України, крім громадян держави-агресора. В Україну продовжують прибувати добровольці з різних країн світу, щоб стати на захист територіальної цілісності нашої країни. Зголосилися допомогти колишні військовослужбовці з Польщі, Швеції, Данії, Німеччини, Фінляндії, Великої Британії, США, Латвії, Литви, Японії, Нідерландів, Сирії, Лаоса, Індонезії і багатьох інших країн.
(Заматеріалами https://uinp.gov.ua/istorychnyy-kalendar/berezen/14/den-ukrayinskogo-dobrovolcya)

Письменник Віктор Полянко дарує нам книгу!

11 березня письменник Віктор Полянко подарував користувачам бібліотеки книгу "Приборкання Кичери", пригодницьку повість для дітей молодшого шкільного віку.

Автор видання – уродженець Кропивниччини (місто Олександрія) – переможець Міжнародного літературного конкурсу “Дитяча Коронація Слова” (2021 р.). За жанром – це збірка гумористичної прози, яка складається з дев’яти oпoвідань.


Віктор Полянко – дебютант у літературі для дітей. Його повість «Приборкання Кичери» перемогла у конкурсі «Дитяча Коронація слова»-2021 у номінації «Повісті» та відразу сподобалася юним читачам справжнім драйвом, динамічним сюжетом, теплим гумором, родинною атмосферою та живими яскравими героями.
І це закономірно. Бо ж сам письменник – людина небуденна, динамічна та глибока. Пан Віктор – кандидат фізико-математичних наук, науковий співробітник Лабораторії методів та технологій штучного інтелекту Інституту кібернетики імені В. М. Глушкова, «шалений» татусь двох чудових читачиків і мандрівник, залюблений у історію та краєзнавство, шахи і настільні ігри, фотографію та велосипед!

«Я люблю читати дітям, особливо, коли це веселі пригоди, які цікаві як чадам, так і дорослим.
Із класиків нам найбільше подобається Астрід Лінґрен, особливо її книга «Пригоди Еміля з Льонеберґи» (з кількома продовженнями), яку ми з великим задоволенням перечитували кілька разів.
Із сучасних безперечним лідером нашого сімейного читацького гуртка є Джеремі Стронґ із серіями книжок про неймовірні пригоди вчительки Гармидер, песика Ракети, вікінга, фараона, але найбільше – про цілу сімейку бешкетників (починаючи з книги «Мій тато і зелений алігатор»).Обидва ці автори створили не просто вибухово смішні історії, але й майстерно змалювали характери усіх членів родини – і дітей, і дорослих, і їхніх сусідів. Тож, читаючи їхні книжки, ми не лише розважаємося, але й співпереживаємо героям, у яких бачимо власні відображення. І це особливо важливо у наш тривожний час. Бо спільне читання згуртовує і дарує сили вистояти за будь-яких обставин. А гумор в історіях – найкращі ліки від безнадії та зневіри». (https://chl.kiev.ua/KEY/Books/ShowBook/812)








“Яскравою особливістю Віктора Полянка є не тільки написання чудових художніх творів, а й відданість просуванню читацької культури та підтримці локальних бібліoтек. Ця практика дозволяє розширити доступність його творів для українців, особливо для тих, хто не має змоги купити їх у книгарнях. Крім того, це стимулює читання та підтримує розвиток культури читання в спільноті.
Даруючи свої книги бібліотекам, Віктор Полянко змушує нас замислитися над питанням важливoсті доступу до культурних ресурсів та знань для широких верств населення. Його приклад надихає інших українських авторів та наших громадян долучитися до підтримки бібліотек і розвитку читацькoї культури”, – наголошує головний редактор та директор видавничої майстерні YAR Ярocлав Карпець.

Про книжку "Приборкання Кичери"
Мирославу виповнилося десять років – справжнісінький ювілей! Хлопчина й гадки не мав, що старші влаштують йому досить своєрідний подарунок: потягнуть до Карпатських гір та ще примусять видиратися на якусь здоровецьку гору, що ой як не просто! А що поробиш, як батьки твої – затяті туристи. Від цієї публіки й не на такі «сюрпризи» можна очікувати. А дертися на гору дуже непросто – і сонце пече, й каменюки під ногами, поки ти весь час догори видираєшся, та й сил бракує. Ні щоб чинно сидіти вдома, у повнім комфорті та грати на затишному комп’ютері в якусь новеньку гру! Ця мандрівка не сподобалася Мирославу з перших же хвилин. Батькам мало того, що хлопець був примушений терпіти вередливу сестричку Яринку, якій вони дозволяли значно більше. А тут – їм ще в гори лізь… Ну коли вже додому? Але сам Мирослав ще не знає, які події чекають на нього тут, серед карпатських гір, які несподіванки та які пригоди. Адже попереду – найдивовижніші пригоди з його дитячого життя, гадки про які не мають навіть його бувалі й захоплені туристичною романтикою батьки! І ці події змінять не лише Мирослава та його ближніх, але й увесь світ довкола них…

Які ж пригоди чекають на Мирослава? Що пересилить цей хлопець та як він змінюватиметься протягом несподіваних пригод та святкового альпіністського «відпочинку»? Про це – читайте в книзі «Приборкання Кичери», написаної Віктором Полянко. Чудовий підлітково-юнацький коктейль із захопливої гірської романтики, відчуття дитячої свободи, несподіваних пригод – ось те, що необхідно юним читачам. Ця книга стане в пригоді всякому, хто скучив за якісною дитячою літературою вітчизняного виробництва, хто любить Нестайка, Дімарова та Близнеця…
  
Щиро дякуємо за чудову книгу для дітей!
Пориньте у мандрівку разом 
із сучасною українською родиною! 
Читайте разом з дітьми!

понеділок, 11 березня 2024 р.

10 березня-День Державного Гімну України

З 4 до 13 березня представлено книжкову виставку-символ "Коли завмираєш з правицею на серці".

10 березня в наші країни відзначають День Державного Гімну України. Це доволі молоде свято, яке було затверджене 7 грудня 2021 року Кабінетом Міністрів України.


Перше публічне виконання пісні «Ще не вмерла України і слава, і воля» відбулось 10 березня 1865 року в Перемишлі як завершальний номер концерту, присвяченого Тарасові Шевченку. Саму тому ця дата вибрана як День Державного Гімну. На платівку гімн вперше був записаний у кельнському відділенні «Грамофону» в жовтні 1910 року у виконанні Модеста Менцинського.

У 1917—1920 роках «Ще не вмерла Україна» став одним із державних гімнів УНР та ЗУНР. Зокрема, 17 червня 1917 року американське видання «Нью-Йорк таймс» опублікувало замітку про затвердження офіційного перекладу гімну України.
15 січня 1992 року музичну редакцію М. Скорика та Є. Станковича (для хору та фортепіано) державного гімну затвердила Верховна Рада України, що знайшло своє відображення у Конституції України.
А лише 6 березня 2003 року Верховна Рада України ухвалила Закон «Про Державний гімн України». Законопроєктом пропонувалося затвердити як державний гімн національний гімн на музику Михайла Вербицького зі словами першого куплета і приспівом пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна». Президент запропонував змінити звучання першої строфи гімну на «Ще не вмерла України і слава, і воля».

Гімн – символ українською незалежності, свободи, волелюбності, незламності, віри та надії. Сьогодні він, як Прапор і Герб, об’єднує українців у боротьбі з російським агресором і його впізнають і шанують в усьому світі.

пʼятниця, 8 березня 2024 р.

"Поет живе в серцях свого народу"- на вшанування пам'яті Т. Г. Шевченка

9 березня відбулись поетичні читання "Поет живе в серцях свого народу" 
(М. Рильський)

Щороку навесні Великий Кобзар приходить до нас і щороку новим, неповторним. Тарас Григорович Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. У його постаті українська нація ніби об'єднала найкращі сили й обрала співцем своєї історичної слави та гіркої долі, виразником власних сподівань і прагнень. Під думи народні налаштовував свою ліру Кобзар, тому й оживало в його полум'яному слові все те, що таїлося в глибині душі народу. Як весна оновлює природу, так само поезія Великого Тараса оновлює наші душі, закликає бути чесними і милосердними, щиро любити свій народ, рідну Україну.











Користувачі бібліотеки-сестрички Кочури Аліна та Аміна. Музичний етюд на честь Поета.











Сьогодні нелегкий для нашої держави час, і поезія Шевченка – це не лише те, що читають, а й те, де черпають сили, віру і надію.











«Народ Шевченка не забуває і ніколи не забуде. 
Поет живе в серцях свого народу» 
                                                             Максим Рильський

четвер, 7 березня 2024 р.

"Шевченко-завжди сучасний!"- з нагоди 210-ї річниці від дня народження

Могутнє, пророче Шевченкове слово продовжує об'єднувати українців у нашій бібліотечній світлиці!

7 березня відбувся літературно-мистецький лекторій "Шевченко-завжди сучасний!" спільно з спеціалізованою школою №220, 4-В клас та користувачами бібліотеки.

Мабуть, мало знайдеться в Україні історичних осіб, окрім Тараса Григоровича Шевченка, чиє життя і діяльність так би ретельно вивчалися, а день його народження за значимістю наближався до національного свята. І це цілком зрозуміло, бо він, його життя і творчість стали символом української ідентичності.

Поет, художник, громадський діяч - ми знайомимось з Шевченком знову і знову.
«Шевченко – це той, хто живе в кожному з нас. Він – як сама душа нашого народу, правдива і щира…». Саме так сказав про Шевченка Олесь Гончар, саме так відчуваємо і ми.
9 березня виповнюється 210 років від дня народження Тараса Григоровича Шевченка.


























Третій рік поспіль ми відзначатимемо народження Великого Кобзаря в умовах повномасштабної війни.
Тарас Шевченко – національний символ українського народу, який пробудив українську душу та утвердив духовну основу народу для боротьби проти поневолення російською імперією.
Його життя – це одвічна боротьба за волю українців, а його творчість – невичерпна скарбниця мудрості, правдивої совісті української нації, патріотизму та волелюбності.








































Ми мандрували лабіринтами пророчих поезій класика, знайомились з живописом і офортами художника, дивилися на Кобзаря очима сучасних художників. А головне-декламували і читали Кобзаря!








































Наші діти-справжні патріоти!


Минає 210 років від народження Великого Кобзаря, проте кожне слово, написане поетом, і досі актуальне… Шануймо та вшановуймо!


 Шевченко закликав: «Борітеся- поборете!». 
 І ми неодмінно переможемо! 
 Слава Україні!