До Дня вишиванки

До Дня вишиванки - 2025 у бібліотеці представлено книжкову виставку-експозицію "Вишиванка рідна, ну хіба не диво?"

15 травня відбулась година спілкування "Іду по світу гордо в вишиванці".

 

Щорічно у травні українці відзначають яскраве та самобутнє свято День вишиванки, присвячене нашому національному одягу. Українська вишиванка з'явилася багато століть тому, а кількість різних візерунків та технік шиття порахувати неможливо. Це свято люблять і діти, і дорослі, із задоволенням вбираючись у яскраві сорочки.

Всесвітній день вишиванки відзначають щорічно в третій четвер травня. У 2025 році свято випадає на 15 травня.

  

День вишиванки з'явився з ініціативи студентки Чернівецького університету ім. Федьковича Лесі Воронюк у 2006 році. Вона запропонувала іншим учням прийти на заняття у вишиванках в один день. Спершу до акції приєдналося кілька десятків студентів. Потім у вишитому одязі почали приходити викладачі, а свято стало відомим у місті.

 

Поступово День вишиванки став поширюватися по всій Україні, але найпишніше відзначається у Чернівцях. Дата свята спеціально призначена на будній день, щоб наголосити, що вишиванка може бути звичайним повсякденним предметом, а не лише святковим одягом.

      

 Одягну я зранку білу вишиванку,

Заплету у косу я червоний мак,

Вмиюся росою з зілля на світанку

І піду між люди так.

Хай усі навколо день новий стрічають,

Хай співають гучно радісних пісень,

Бо сьогодні свято (українці знають!)

Й весело святкують вишиванки День!

До Міжнародного дня сім'ї

З 8 до 16 травня розгорнуто книжкову виставку-привітання "Добре в тій родині, де усі єдині!"

Щорічно, 15 травня, відзначається Міжнародний день сім’ї, встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1993 році, щоб привернути увагу громадськості різних країн на численні проблеми сім’ї як соціальної групи. На думку Генерального секретаря ООН Кофі Аннана, коли зневажаються основні права однієї сім’ї – єдність всієї людської сім’ї, членами якої вони є, перебуває під загрозою.

 

З сім’ї починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Вона – джерело любові, поваги, солідарності та прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя родини – ось мірило розвитку і прогресу країни.

14 травня-День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни

З 7 до 15 травня представлено книжкову виставку-шану "Ті, хто не зрадили ідеали милосердя і людяності"

14 травня Україна відзначає День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни. Пам'ятну дату було встановлено постановою Верховної Ради України від 02 лютого 2021 року на знак поваги до українських Праведників народів світу та інших рятівників євреїв, які з ризиком для свого життя та життя рідних допомагали євреям уникнути терору нацистів у роки Голокосту.

У 1939–1944 роках, під час нацистської окупації території України, відбулося масове знищення євреїв, що входить у трагедію Голокосту. Українські події окремі історики називають «Голокостом від куль». На окупованій території України допомога євреям була набагато небезпечнішою, аніж в країнах Західної Європи, окупованих нацистською Німеччиною. Гітлерівці карали не тільки ту людину, яка допомагала, але й усю її родину.

Попри всі можливі наслідки, в надзвичайно складних умовах тисячі українців рятували євреїв від знищення нацистами. Вони робили їх членами своїх родин, шукали нові документи, давали тимчасовий притулок, їжу, допомагали втекти від переслідування. Пізніше увесь світ дізнається про героїчні вчинки Праведників народів світу.

Ізраїльський Кнесет (парламент) у 1953 році ухвалив закон «Про увічнення пам’яті мучеників та героїв», наслідком якого був створений меморіал «Яд Вашем», а в 1963 році були визначені критерії надання звання Праведника народів світу. При «Яд Вашем» діє спеціальна комісія, яка на основі документів, свідчень вцілілих осіб та очевидців ретельно вивчає кожний випадок, відтак ухвалює рішення, чи відповідає він суворим критеріям. Комісія складається з істориків, юристів та уцілілих жертв Голокосту.

Звання Праведника народів світу надається за дотриманням певних умов: особу, яка може отримати почесну відзнаку, рекомендують лише єврейські організації; особа не має бути етнічним євреєм, яка сповідує християнство; допомога, яка надавалась євреям, мала бути безкорисною, тривалою та вагомою; особа, яка переховувала євреїв, піддавалась реальній небезпеці для свого життя або життя своєї родини; порятунок мав бути усвідомленою дією.

Люди, яких визнали Праведниками народів світу, отримують іменну медаль, почесний сертифікат і право вписати своє ім'я на Стіні Честі в Саду Праведників у Єрусалимі. Згідно із законом, Праведники народів світу отримують почесне громадянство Ізраїлю, а у випадку їхньої смерті – пам'ятне громадянство.

Україна займає четверте місце в світі (після Польщі, Нідерландів та Франції) за кількістю Праведників народів світу (понад 2,6 тисяч осіб).

31 січня 2022 року Посольство Держави Ізраїль в Україні разом із Національний музей історії України у Другій світовій війні провели церемонію вшанування п’ятьох родин з Києва, Тернополя, Тернопільської, Рівненської, Дніпропетровської та Вінницької областей, визнаних Праведниками народів світу за те, що вони хоробро рятували життя євреїв під час Голокосту.

На жаль, не всі врятовані провели своє життя у мирі та спокої.

Ванда Об’єдкова народилася в Маріуполі 8 грудня 1930 року. У жовтні 1941 року, коли війська гітлерівської Німеччини окупували Маріуполь, їй було 10 років. Коли нацисти почали збирати євреїв в місті, вони забрали матір Ванди, Марію (Міндель). Сама дівчинка уникнула арешту, сховавшись у підвалі. 20 жовтня 1941 року нацистські війська стратили від 9 до 16 тисяч євреїв у ровах на околицях Маріуполя, включно з матір’ю Ванди.

Друзі родини переконали нацистів, що вона гречанка, тим самим врятувавши її. Батько Ванди, який не був євреєм, зміг помістити її в госпіталь, де вона залишалася до звільнення Маріуполя в 1943 році. У 1954 році Ванда вийшла заміж. Все своє життя вона провела в місті, останні роки жила з донькою Ларисою. Ванда Об’єдкова дала повну розповідь про своє життя та досвід Голокосту в Фонді Шоа УСК у 1998 році.

Прихід російських окупантів в Маріуполь у 2022 році вона вже не змогла пережити. 4 квітня 2022 року 91-річна Ванда Об’єдкова померла в маріупольському підвалі, замерзаючи й благаючи води. Останні 2 тижні життя Ванда Семенівна не могла навіть встати. Донька Ванди та її чоловік, ризикуючи життям, під обстрілами поховали Об’єдкову у громадському парку менш ніж за кілометр від Азовського моря.

Вона пережила нацизм, але не змогла пережити рашизм.(За матеріалами https://dn.gov.ua/news/14-travnya-den-pamyati-ukrayinciv-yaki-ryatuvali-yevreyiv-pid-chas-drugoyi-svitovoyi-vijni)

Віктор Полянко "Слобожанська Атлантида". Презентація нової книги

9 травня 2025 року відбулася зустріч з письменником, другом бібліотеки Віктором Полянко. Пан Віктор за освітою програміст-математик, науковець, але його захоплення з дитинства це книги, читання, фотографія, подорожі. Зараз він з задоволенням розповідає читачам про чудові місця, про природу України, про подорожі, які дуже любить його родина.

Колектив бібліотеки, читачі вдячні письменнику, що в важкі часи для нашої країни він дарує дітям гарні емоції через героїв своїх книжок та в розповідях про красу та велич України.

  

Книга "Слобожанська Атлантида"- це друга частина циклу про пригоди Мирослава і його чудової родини. (Перша частина має назву "Приборкання Кичери", презентація книги "Приборкання Кичери" відбулась у бібліотеці у березні 2024 року.)

Полянко,В. Слобожанська Атлантида: повість.- Київ: Вид-во Ліра-К, 2024. - 196 с.

Пригоди героїв відбуваються в місті Суми, на Слобожанщині. Це чудова історія про те, як діти можуть відкривати разом з батьками дивовижні сторінки історія свого рідного міста. На читача чекають складні пошуки, карколомні ситуації, несподівані лабіринти та знахідки. Але, як зазначив автор, все закінчиться

П'ятикласник Мирослав дізнається, що легендарний символ рідного міста втрачений, і вирішує його відшукати. Спершу цю затію ніхто не сприймає всерйоз, навіть батьки. Але після кількох мандрівок містом та околицями шукачі розкривають велику таємницю, яку лиходії приховували від сторонніх очей не одне століття. "Як би погано, важко не було, потім все виходить на краще", - говорить письменник.

Відгук про книгу Ірини Пасько, к.ф.н. письменниця, літературна блогерка.

"Продовження пригод Мирослава і його активної родини нічим не поступається першій частині циклу, " Приборкання Кичери". Мирик продовжує бути найіронічнішим десятирічкою України, Яринка - найкориснішою малою катастрофою, а батьки цих двох і далі упевнено й завзято долають труднощі, які часто-густо самі-собі створили. Моя внутрішня дитина дуже тішиться, наскільки життєподібно й влучно відображено психологію, інтереси й бажання юних героїв, а ще - тому, що сюжет і на мить не завмирає. Читаєш буквально на одному диханні. А доросла-я тішиться наскільки книжка пізнавальна в історико-географічному сенсі.Та й дорослі, зокрема, батьки, зображені об'ємно, рельєфно й переконливо. І вони геть не нудні люди. Отже, книжку можна читати і великим, і малим - усі щось та знайдуть."

Ми вдячні учням, 220 школи 4 А клас, кл. керівник Попова Галина Костянтинівна, за зустріч, за інтерес до творчої діяльності письменника, за цікаві питання при обговоренні сюжету книги "Слобожанська Атлантида".

 

  

  

  

      

 

До Дня Матері

З 5 до 12 травня розгорнуто книжкову виставку-привітання "Мама! Мама!-гарне слово!". Також впродовж цього періоду відбуваються голосні читання "Матусям уклонімось знов і знов!"

Щороку навесні в Україні відзначають День матері. Це свято – гарний привід, щоб подякувати найріднішій людині за любов, турботу, виховання і за все-все-все!..

День матері щорічно відзначають у другу неділю травня – саме така дата закріплена в українському календарі вже понад два десятиліття. У 2025 році свято припадає на 11 травня.

Історія свята сягає корінням у давнину, але шанування матерів збереглося донині. У самій Україні святкувати офіційно День матері почали лише 1999 року. Однак, історія свідчить, що українці почали вітати своїх матерів на початку XX століття. Один із перших років початку свята, в українському корінні, вважається 1928 рік. Тоді українська діаспора, в Канаді, почала вітати своїх матерів. За рік цю хвилю підхопили західні землі України, і з тих часів, йде традиція до сьогодні.

З появою християнства, День матері не тільки державне свято, а й релігійне. У християнстві, Мати - Марія, яка народила Ісуса Христа - Спасителя людства. Їй молилися ще українські козаки, просячи про допомогу і заступництво.

Завдяки святу, з покоління в покоління передаються сімейні цінності, шанування жінок. До Дня матері багато дітей складають вірші, пісні, що в кінцевому підсумку розвиває українську культуру в цілому та зберігає традиції багатьох сімей.

 

Наші маленькі читачі влаштували поетичний калейдоскоп - читали вірші про маму - С. Олійник “ Наші мами”; О. Дерманський “Теплий віршик”; Г. Симчич “ Квіти для матусі”; М. Підгірянка “ Дуже люблю”, “ Мати, наша мати”; Л. Храплива “ Свято Матері” та ін.

Олександр ДЕРМАНСЬКИЙ

ТЕПЛИЙ ВІРШИК ДЛЯ МАМИ

Мамо, добре, що ти є, —

Ніжне сонечко моє!

Від твоєї теплоти

Так і хочеться рости…

Найгарнішу, найдобрішу, —

Я люблю тебе найбільше!

І коли дорослим стану,

Теж любить не перестану!

Бо ріднішої, ніж ти,

В цілім світі не знайти!

Добре, мамо, що ти є, —

Тепле сонечко моє!

До Дня Європи

З 1 до 10 травня представлено книжкову виставку "Що значить "бути європейцем?""

День Європи - це свято єдності та культурної різноманітності.
9 травня ми відзначаємо День Європи, свято, що символізує єдність, мир та стабільність на континенті. Цей день відзначає спільні цінності, культурну різноманітність та історичну спадщину країн-членів Європейського Союзу. Ідея цього свята – нагадати про значимість об’єднання, зростання та співпраці між європейськими державами.

 

Відзначення Дня Європи в Україні - це важливий крок у становленні України, як європейської держави, причетної до традицій і цінностей Європи.

                      Вітаємо з Днем Європи!

Нехай це свято нагадує про важливість єдності в різноманітті. Бажаємо вам відчувати себе частиною великої європейської спільноти та пишатися цим!

До Дня пам'яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні

 З 1 до 10 травня розгорнуто книжкову виставку "Пам'ятаємо! Переможемо!"

Також впродовж цього періоду відбуваються години спілкування "Єдиний шлях-перемогти!"

8 травня, в День пам’яті та перемоги, Україна вшановує кожного, хто боровся з нацизмом, а також пам’ять мирних цивільних людей, які загинули або постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл, дітей війни, примусових робітників.

Для Європи 8 травня – точка відліку закінчення війни, перемога над страшним злом нацизму, нагадування про катастрофу, а не про тріумф одних народів над іншими, переможців над переможеними. Пам’ять про війну має вести не до культу перемоги, а розвивати вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами, а також виховувати сміливість та принциповість у боротьбі з агресією й несправедливістю.

Друга світова охопила значну частину планети. Участь у ній взяла 61 держава. Воєнні дії велися на території близько 40 країн – у Європі, північній Африці, Азії, Тихоокеанському регіоні. За різними оцінками, в тій війні загинуло від 50 до 85 мільйонів людей.

Для України Друга світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року з нападу нацистської Німеччини на Польщу. Того дня німецька військова авіація бомбардувала Львів та інші міста. Від 17 вересня учасником Другої світової на боці Німеччини став радянський союз. Внаслідок переділу Центральної і Східної Європи між нацистами і комуністами до складу срср у 1939 році були включені території Західної України та Західної Білорусії, а в 1940-му – країни Балтії, Бессарабія та Північна Буковина.

Друга світова війна для України не обмежувалася бойовими діями та окупацією її сучасної території. Українці брали участь у бойових діях на всіх воєнних театрах. Для нашого народу ця війна не лише історія перемоги над нацизмом, але також – національна трагедія. Українці, позбавлені власної державності, у ній змушені були воювати за чужі імперські інтереси та, інколи, вбивати інших українців.

Прямі людські втрати України у Другій світовій становлять понад 8 мільйонів осіб (із них п’ять мільйонів – цивільних та три мільйони військових), економічні — 285 мільйонів тогочасних рублів. Війна розкрила для українців руйнівну «силу» обох тоталітарних режимів.

Сьогодні Українці зі зброєю в руках захищають Європу і дають шанс на побудову більш тривкого миру і створення нової, справедливішої, світової системи безпеки. Умовою для цього є перемога над росією, відновлення територіальної цілісності України та унеможливлення майбутньої агресії російського імперіалізму проти будь-кого на планеті. Сьогодні в умовах агресії, як і в часи Другої світової війни, єдиний шлях відновлення миру — перемогти загарбника.

Пам'ятаємо! Переможемо!