20 серпня 2014 року відбулися голосні читання «До вершин мудрості, на верхогір’я людського духу» - саме так охарактеризував творчість Шевченка Олесь Гончар.
Оцінюючи сьогодення, ми все частіше озираємось назад, не забуваючи дорогу страждань та кривавої боротьби, яку здолав наш народ, пам’ятаємо велич його лицарських перемог, «незлим тихим словом» згадуємо народного Пророка, титана духу, борця за щасливу долю рідної землі – Великого Кобзаря.
Шевченкова поезія – це не розважальне легке чтиво, а вистраждані серцем думи, тяжкі думи про долю народу.
Сокровенні рядки присвячує поет рідній Україні з її вишневими садками, розлогими степами, високими могилами й широким Дніпром.
Всі присутні згадували моменти біографії Шевченка, відомі пам’ятники Кобзареві, бібліотекарі знайомили дітей з історією Національної премії України ім. Тараса Шевченка.
Гуманізм Кобзаревої творчості найповніше виявився саме в ставленні до дітей – найласкавіші слова, найніжніші порухи серця поет адресував саме їм.
Лунали вірші і хвилювали дитячі серця поезії – «Зацвіла в долині червона калина», «Сон», «Ой діброво - !», «І золотої й дорогої», «За сонцем хмаронька пливе», «Мені тринадцятий минало», «Заповіт» та ін.
Припадаймо усі – і діти, і дорослі до мудрої Тарасової книги, вчитуймося у її молитви й думи, ставаймо мудрішими, добрішими й дружнішими!
Із Шевченковим словом український народ нездоланний:
Свою Україну любіть –
Любіть її …Во врем’я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть.
Т. Шевченко
Немає коментарів:
Дописати коментар