Вшанування і підтримка захисників і захисниць України (російсько-українська війна)

З 23 до 28 жовтня представлено інформаційну викладку "20+ : вік ветеранів сучасної війни".

Раніше слово «ветеран» здебільшого асоціювалося з людиною похилого віку, яка воювала під час Другої світової війни. Однак після 2014 року воно набуло додаткових значень. Сьогодні це не лише наші (пра)дідусі та (пра)бабусі — це батьки, брати та сестри, сини та доньки, які захищають свободу і незалежність України у сучасній російсько-українській війні. Українське суспільство має навчитися з особливою увагою підтримувати своїх захисників і допомагати їм.

Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» каже, що ветерани війни — це особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, до яких належать учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни та учасники війни. На перший погляд, учасники бойових дій та учасники війни означають одне і те ж. Проте насправді між ними суттєва різниця. Учасники бойових дій виконували бойові завдання у складі ЗСУ, у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і в мирний час. А учасники війни проходили військову службу у збройних силах колишнього СРСР або були трудівниками тилу вже під час війни.

Станом на 1 серпня 2023 року до Єдиного державного реєстру ветеранів війни (ЄДРВВ) занесено інформацію про ветеранів війни у кількості 908832 осіб.

Що робиться для ветеранів

Загальна модель надання послуг з реабілітації та відновлення називається "Шлях реабілітації та відновлення Захисника/Захисниці". Вона включає не тільки психологічну допомогу та фізичну реабілітацію, а й охоплює ширші сфери.

"Шлях реабілітації" надасть змогу отримати: медичні послуги щодо лікування після поранення (у разі отримання), гострої/підгострої реабілітації і довгострокової реабілітації; довгострокову допомогу – психологічну, фізкультурно-спортивну реабілітацію, інформаційно-консультативну підтримку, юридичний супровід, професійну адаптацію, перекваліфікацію на цивільну спеціальність.

Гострий реабілітаційний період – це період реабілітації, який починається з моменту виникнення та/або виявлення обмеження повсякденного функціонування внаслідок розвитку гострого стану здоров'я.

Післягострий (підгострий) реабілітаційний період починається з моменту, коли відповідно до клінічного протоколу за медичними показаннями особа не потребує цілодобового догляду лікаря-спеціаліста чи коли в неї діагностують хронічний перебіг хвороби.

З 2015 року послуги з соціальної, професійної адаптації отримали понад 30 тисяч осіб із числа ветеранів війни та членів їхніх сімей.

На 16 серпня 2023 року за психологічною допомогою звернулися 6 348 військових. Вони звернулися у п'ять центрів соціально-психологічної реабілітації, які належать до сфери управління Мінветеранів: Бородянського центру соціально-психологічної реабілітації населення, Іванківського центру, Києво-Святошинського центру, Соціально-психологічного центру Славутича та Центру соціально-психологічної реабілітації населення у Коростені.

Безкоштовна психологічна допомога напевно, найважливіша складова. Як повернути до цивільного життя людей, над якими свистіли кулі? Війна травмує незалежно від того, скільки служила людина – чи місяць, чи роки.

Мінветеранів надає право на безоплатну психологічну допомогу. Порядок та умови її надання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1338.

Право на таку допомогу мають:особи, які звільняються або звільнені з військової служби, з числа ветеранів війни; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; члени сімей таких осіб та члени сімей загиблих (померлих) ветеранів війни і члени сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України.

Психологічну допомогу надають "суб'єкти надання послуг та фахівці з надання послуг, інформація про яких включена до Реєстру постачальників послуг із психологічної реабілітації для ветеранів і членів їх сімей".

Формує і веде цей реєстр Мінветеранів, воно ж відшкодовує вартість наданих послуг на підставі звітів.

Онлайн-діагностика психологічного стану

Одним з пріоритетних проєктів для Мінветеранів є також MARTA – це інформаційна система визначення та аналізу станів психічного здоров'я та надання інформаційних довідок користувачеві (Mental Adaptation and Rehabilitation Tools and Analysis).

На сайті можна швидко пройти опитування та отримати поради щодо психологічного стану. Діагностичні інструменти, представлені на сайті, використовуються на регулярній основі для тестування військових НАТО та Всесвітньою організацією охорони здоров'я.

Також там є практичні рекомендації. Це поради, як впоратися із безсонням, негативними думками, потягом до алкоголю, нав'язливими спогадами, втратою, самотністю, як керувати сильними емоціями, як подолати напруження в тілі, як ставити цілі на майбутнє, як створити антисуїцидальний план, а також вправи на покращення пам'яті та уваги.

Фізична реабілітація ветеранів і ветеранок

Мінветеранів прагне розбудувати мережу реабілітаційних центрів для військовослужбовців Сил оборони України, ветеранів війни та підтримки й супроводу ветеранів війни.

Наразі працюють над побудовою комплексної системи послуг з фізкультурно-спортивної реабілітації. Для цього треба створити правове підґрунтя та розбудувати відповідну спортивну інфраструктуру – вона має бути інклюзивною.

Тож маємо 1 мільйон учасників бойових дій від початку війни.

(за матеріалами https://24tv.ua/skilki-veteraniv-ukrayini-minveteraniv-nazvalo-tsifru_n2378026)

Кожен солдат на полі бою бачить свою особливу мету у війні: звільнити рідне місто, дійти до кордону, написати своє ім’я на кремлівській стіні. Та ніхто не збирається зупинятися на війні. Кожен прагне йти далі у мирному житті. У своїх мріях, планах, досягненнях. У професії, навчанні. У особистому. І важливо підтримати кожного з них у цьому. Дати їм впевненість, що вони не лишаться сам на сам зі своїми проблемами після війни. Що їм допоможуть дійти не лише до Перемоги, а й до своїх мрій та звершень!

 

Потрібно захищати майбутнє тих, хто захищає наше майбутнє!

27 жовтня - День української писемності та мови

З 23 до 28 жотня представлено книжкову виставку-подорож "Мова росте елементарно, разом з душею народу" (І. Франко).

Впродовж цього часу відбуваються години спілкування "Все просто - в нас багата мова, уважно прислухайсь до слова" (Н. Красоткіна).

Президент України Володимир Зеленський 28 липня 2023 року підписав Указ №455/2023, відповідно до якого дата святкування Дня української писемності та мови була перенесена з 9 листопада на 27 жовтня.

Традиційно до цього свята в Україні, та за її межами відбувається багато заходів з популяризації української мови, серед яких і Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Сподіваюсь, що до його написання долучиться рекордна кількість українців, а також представників інших націй, які, проявляючи солідарність з Україною, почали вивчати мову Героїв.

За час свого існування українська пережила не менше пів тисячі циркулярів та указів, постанов і ухвал, розпоряджень та наказів про заборону. Але вона вистояла! І сьогодні, маючи безпрецендентну підтримку за всі роки новітньої історії незалежності, пішла у свій вирішальний контрнаступ. Кожен, спілкуючись українською, наближає Перемогу!

У 2023 році дата свята змінилася через рішення Православної церкви України (ПЦУ) та Української греко-католицької церкви (УГКЦ) перейти на новий церковний календар, відповідно до якого на 13 днів пересуваються раніше нерухомі дати свят. Свято української писемності та мови традиційно відзначається в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця (письменника-агіографа, першого історика Київської Русі, мислителя, вченого, ченця Києво-Печерського монастиря), з чиїм ім’ям пов’язують започаткування писемної української мови.

27 жовтня у День української писемності та мови відбудеться Радіодиктант національної єдності. Щорічну акцію, присвячену популяризації української мови та грамотності, проведуть у 23-й раз.

27.10. 2023 року об 11:00 Радіодиктант транслюватиметься у прямому ефірі "Українського Радіо", "Радіо Культура", на телеканалі "Суспільне Культура" та YouTube-каналі "Українського Радіо".

Текст для Радіодиктанту у 2023 році написала поетеса, письменниця та перекладачка Катерина Калитко, а прочитає його актор Олексій Гнатковський, який зіграв Івана Довбуша у популярному фільмі "Довбуш". Мовознавиця і докторка філологічних наук Лариса Масенко займеться методичною роботою над диктантом.

(За матеріалами: https://znayshov.com/News/Details/tsoho_roku_vpershe_den_ukrainskoi_pysemnosti_ta_movy_vidznachatymetsia_27_zhovtnia)

НУ, ЯК ЦЕ ПРАВИЛЬНО СКАЗАТИ?

Які слова вживати нам?

Відкрити що? Що відчиняти?

Як дати лад усім словам?

Що треба просто розгортати?

Що відкупорить, відімкнуть?

Коли слова які вживати?

І як дитині це збагнуть?

Все просто, в нас багата мова,

Для всього є свої слова.

Уважно прислуха́йсь до слова

І зрозумієш ці дива.

Розплющуєш, прокинувшися, очі

І відкриваєш дивний світ.

І душу відкривай охоче

Ти для добра з маленьких літ.

Вікно до сонця відчиняєш,

Для друзів двері відчиняй.

Замок у дверях відмикаєш.

Ти добре це запам’ятай!

Що закупорене тісненько,

Відкупорити треба нам.

Запам’ятай і це гарненько

І раду всім даси словам.

А книжку треба розгортати

Й перегортати сторінки.

Щоб у житті все добре знати,

Бо ж світ цікавий і дзвінкий.

                                                Надія Красоткіна

28 жовтня - День вигнання з України нацистських загарбників

З 20 до 30 жовтня розгорнуто книжкову виставку-пам'ять "Стали прикладом для нового покоління українських захисників".

28 жовтня 1944 року територію України було остаточно визволено від нацистських загарбників. Пам’ятаємо всіх героїв, чия боротьба сприяла звільненню України від нацистів. Жива пам’ять про неоціненний внесок українців у спільну перемогу в тій жахливій війні.

Доземний уклін Вам, ветерани Другої світової війни! Ви є прикладом для тих, хто захищає рідну землю сьогодні! Здоров’я Вам і благополуччя! Мирного та світлого неба нашій рідній Україні!

Історична довідка

Друга Світова війна розпочалася для України 1 вересня 1939 року із бомбардувань Львова силами люфтваффе. 11 вересня частини вермахту увійшли до Галичини, але за таємними домовленостями між Гітлером і Сталіним німецькі війська за 2 тижні відступили на захід.

17 вересня 1939 року у війну на боці нацистського агресора вступив СРСР.

22 червня 1941 року розпочалася війна між вчорашніми союзниками – Третім Рейхом та СРСР, внаслідок чого до кінця року більшу частину України окупували німецькі війська. У грудні 1941–січні 1942-го радянські війська організували перший великий контрнаступ на території України, але зайняли лише незначні ділянки в Криму та під Барвінковим. Спроба навесні 1942 року розвинути попередній успіх призвела до двох катастрофічних поразок радянських сил у Криму і під Харковом та їхнього відступу аж до Волги. Всю нашу територію зайняли окупанти.

У лютому наступного року, розвиваючи наступ після перемоги під Сталінградом, Червона армія зайняла Харків і деякі інші українські міста, але вже в березні залишила їх через німецький контрнаступ. Лише восени розпочалось остаточне вигнання з України нацистських окупантів.

28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на околиці міста Чоп на Закарпатті. Однак боротьба на тій ділянці розтягнулася аж до 25 листопада.

У вигнанні окупантів брала участь вся Україна: регулярні радянські війська та червоні партизани (разом понад 3 мільйони солдат-українців), національне підпілля на чолі з Українською повстанською армією (близько 100 тисяч вояків) і бійці на усіх інших фронтах світу, що наближали спільну перемогу над Гітлером.

Але подіями жовтня–листопада 1944-го війна не скінчилася. Українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року та в Азії – до 2 вересня. На Батьківщині збройний спротив радянській владі тривав ще понад десятиліття.

Вигнання нацистських окупантів супроводжувалося вчиненням масових злочинів, які організував сталінський режим і радянські війська з вини його командування. На найнебезпечніших ділянках фронту масово використовувалися «чорносвитники» – поспіхом мобілізоване радянським командуванням (польовими військкоматами) місцеве населення, яке кидали у бій непідготовленим, необмундированим та неозброєним. Українські армійські частини Радянської армії у 1943–1944 роках використовувалися в боях проти національного підпілля, що означало братовбивчу війну між українцями, які служили у РСЧА та УПА.

В очищеному від німців Криму у 1944 році радянська влада здійснила низку депортацій, зокрема повністю виселила до Середньої Азії кримських татар (180 тисяч).

Українці продовжували зазнавати втрат і після закінчення війни – масові репресії продовжувалися аж до смерті Сталіна. На Західній Україні під час придушення національного руху, за різними даними, було вбито 150 тисяч осіб, заарештовано 130 тисяч і депортовано понад 200 тисяч.

Унаслідок організованого масового голоду 1946–1947 років в Україні загинуло до мільйона людей. Кількість військових і цивільних жертв війни історики оцінюють у 8–10 мільйонів українців. Пошкоджено або знищено внаслідок боїв і каральних дій окупантів 700 міст, 28 тисяч сіл, 16 тисяч підприємств.

1. Боротьба за свободу проти іноземного агресора є обов’язком кожного представника народу, над яким нависла загроза поневолення.

2. Акцент на вшанування не міфічного «радянського народу-переможця», а кожного, хто боровся проти поневолювачів.

3. Вигнання нацистів з українських територій стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах як Червоної армії, так і в партизанських загонах і структурах українського визвольного руху (ОУН та УПА). Український вимір Другої світової війни – це боротьба на всіх фронтах і театрах воєнних дій: не тільки на Східному фронті, а й у лавах руху опору інших країн, арміях союзників, що воювали в Італії і Франції, на Далекому Сході та Тихоокеанському театрі воєнних дій. Маємо пам’ятати усіх.

4. Вигнання нацистів з України стало можливим завдяки об’єднанню зусиль всієї антигітлерівської коаліції та визвольних антинацистських рухів. Спільна перемога не була б можливою без поєднання зусиль.

5. Вигнання нацистських поневолювачів не принесло Україні спокою і свободи, а обернулося поверненням комуністичного терору, масовими депортаціями, переслідуванням інакодумців.

6. Досвід боротьби із нацизмом вчить, що війна у кінцевому підсумку закінчується у столиці агресора.

(за матеріалами https://uinp.gov.ua/informaciyni-materialy/viyskovym/informaciyni-materialy-do-richnyci-vygnannya-nacystskyh-okupantiv-z-ukrayiny1)

Міфи і спростування, пов’язані з вигнанням нацистських окупантів із України:

 

28 жовтня 1944 року було днем остаточного вигнання нацистських окупантів з України.

Німецькі війська остаточно залишили територію України наприкінці листопада 1944 року.

Для відзначення цього факту день 28 жовтня було обрано не зовсім коректно. В СРСР склалася традиція відзначати цю подію 8 жовтня, оскільки саме цього дня в 1944-му радянські війська вибили німців з території Радянської України в її тодішніх кордонах. Улітку 1945 року згідно з міждержавним договором Чехословаччина передала Радянському Союзу Закарпаття, яке увійшло до складу УРСР. Зважаючи на це, згодом вирішили перенести урочистості святкування на дату, коли ворог залишив останні населені пункти сучасної Закарпатської області. Але 28 жовтня 1944 року радянські війська лише розпочали бої за Чоп. Остаточно вибили противника із Закарпаття лише 25–26 листопада.

Вигнання німецьких окупантів було визволенням України.

Визволення означає здобуття волі, але в 1944 році цього не трапилося. Визволення України відбулося тільки 24 серпня 1991 року з розвалом Радянського Союзу.

Радянський Союз до 1941 року був тоталітарною державою, нею він залишився і після 1944-го. Партійна диктатура і політичні репресії не зникли.

Під час війни радянське керівництво намагалося заохотити народ України до боротьби, апелюючи до патріотичних почуттів та обіцянок послабити політичний режим після перемоги. Українській інтелігенції, митцям дозволили писати на теми, затавровані доти як «буржуазний націоналізм»; чотири армійські фронти назвали «українськими»; запровадили орден Богдана Хмельницького; заснували республіканські міністерства оборони та закордонних справ. Проте після війни обіцяне було згорнуто, засуджено або просто не реалізовано. Включення ж УРСР до ООН аж ніяк не свідчило суверенну позицію України на міжнародній арені, а слугувало політичним цілям СРСР.

Не вважаючи вигнання німецьких окупантів визволенням, українське націоналістичне підпілля продовжило боротьбу за незалежність України. З поверненням радянської влади на територію України сталінське керівництво суттєво збільшило масштаби депортацій до віддалених регіонів СРСР великих груп населення – поляки Західної України, а також підозрювані в допомозі українському підпіллю та УПА, кримськотатарський народ, греки, болгари, вірмени Криму. Різних правових обмежень і переслідувань зазнали ті, хто перебував на окупованій території, остарбайтери, полонені червоноармійці.

Росія могла перемогти німецьких окупантів і без України.

Внесок України у розгром гітлерівської Німеччини та її союзників важко переоцінити.

Мешканці УРСР взяли активну участь у протидії гітлерівській агресії. За весь час війни між СРСР та Третім Рейхом жителі УРСР складали приблизно 7 мільйонів (23%) особового складу Збройних сил СРСР, що більше війська Великої Британії, яка мобілізувала до 6 мільйонів громадян. Українці воювали у складі Червоної армії і партизанських загонів, були відзначені багатьма високими нагородами. Вихідці з України були і серед командного складу збройних сил СРСР.

За оцінками Інституту історії НАНУ, прямі людські втрати України становили 8–10 мільйонів осіб, що більше ніж сукупні втрати Великої Британії, Сполучених Штатів Америки, Франції, Польщі та Канади (близько 7,4 мільйона).

Для потреб фронту працювала потужна промисловість УРСР, значну частину якої евакуювали в тил – до Росії та Середньої Азії. Україна була серед республік СРСР, які перші прийняли удар гітлерівських військ. Бої на території України тривали понад рік, розтягнулися на понад тисячу кілометрів із заходу на схід. Це дало змогу зосередити військові та промислові ресурси у внутрішніх регіонах СРСР, підготуватися до контрнаступу взимку 1942 року. В будь-якому разі спроби моделювання дій РСЧА без українських людських і промислових ресурсів радше ставлять під сумнів твердження В. Путіна про перемогу «і без України». Загалом до антигітлерівської коаліції входило 58 держав і суверенних територій. Внесок більшості з них був значно менш вагомим, ніж українського народу.

Всі заслуги у вигнанні німецьких окупантів належать радянським збройним силам і партизанам.

Перемога над нацистськими окупантами – спільне досягнення антигітлерівської коаліції та визвольних рухів.

Друга світова війна – глобальний конфлікт, і всі її учасники були тісно пов’язані між собою. Можна говорити про різний внесок держав у перемогу, однак неправильно приписувати усі заслуги одній країні. Радянський Союз користувався військово-технічною та іншою підтримкою союзників по антигітлерівській коаліції. За програмою ленд-лізу, СРСР отримав значні обсяги військової техніки, озброєння, продовольства та інших матеріалів, необхідних для підтримки економіки і ведення бойових дій. Німеччина не могла зосередити всі наявні сили проти радянських військ, оскільки була змушена одночасно воювати із союзниками на інших фронтах, у тилу, на морі та в повітрі.

Не варто забувати, що опір гітлерівцям чинили українці різних політичних спрямувань. Внесок у боротьбу з німецькими окупантами зробив також український національно-визвольний рух. Українські націоналісти, згуртовані в лавах підпілля, УПА та інших повстанських формувань, вступали у бої, протидіяли репресивній та грабіжницькій політиці окупаційної адміністрації, проводили антигітлерівську пропаганду.

"Читати, навчатись, творити - усе, щоб у вільній країні нам жити!"-патріотичний урок-екскурсія

Ми продовжуємо цикл заходів "Читай українською, думай українською, живи українською!"

18 жовтня до бібліотеки на патріотичний урок-екскурсію "Читати, навчатись, творити - усе, щоб у вільній країні нам жити!" завітали дітки-першачки (1-В, 1-Д школа №260).

Завдяки словам «Слава Україні!» увесь світ чує й знає, що тут, у Європі, на східному фланзі нашого континенту постав глобальний центр сміливості, який ніколи не дозволить зруйнувати нашу власну свободу.

І це честь – говорити ці слова: «Слава Україні!».

Ми спілкувались про високу моральність українського народу, прагнення до нового, прогресивного. Про перші бібліотеки України, оплот вільного духу - Запорізьке козацтво, читали і слухали твори українських дитячих письменників. А головне-розуміли, що для нашої перемоги діти мають гарно навчатись, багато читати, заради перемоги, заради України.

Це честь – бути українцями. Це честь – здобувати славу для України. І це все зараз у наших руках, Україна буде державою-переможницею!

"Свобода – це дитя небайдужості, а безпека – побратим сміливості. Україна перемоги буде країною, гідною своїх героїв!" 

(В. Зеленський)

Виховуймо активну громадянську позицію, самоповагу, почуття гідності й відповідальності за себе та за свої вчинки!

 Діти - наше майбутнє! 

 Їм творити нову і сильну Україну! 

Літературні читання "З Україною в серці" (З циклу "Читай українською, думай українською, живи українською!")

17 жовтня до бібліотеки на літературні читання завітали діти 4-А класу спеціалізованої школи № 220 з вчителем.

Україна - це наша рідна земля, тут ми народилися, тут вперше побачили сонце і вперше почули казку. Це місце, де писанкові гори та рушникові ріки навчають любові до Батьківщини.

Читаючи збірки українських поетів - Тараса Шевченка, Дмитра Павличка, Тетяни Майданович, Дмитра Білоуса, Сергія Пантюка - занурюємось в чудесні образи і милозвучність українського поетичного слова. Уявляємо "Країну Українію", до якої треба пройти крізь книжкові ворота: "Хто у них із радістю заходить - Ягідку калинову скуштує - й розуміє все, що тут почує... Треба тільки дуже забажати!..Слухати...Читати...Уявляти...

"Україні - я - Україна і я! Рідна мова моя - Україна там, де я!" (Тетяна Майданович "Країна Українія").

З світлими почуттями і думками маленькі українці читають рідне слово.

Такі літературні голосні читання розкривають у кожній дитині здібності до образного мислення й поетичного сприйняття світу.

 Дякуємо нашим захисникам і захисницям 

 за можливість вільно жити на своїй землі, 

 навчатись, працювати, творити! 

24 жовтня - Міжнародний день ООН

З 17 до 25 жовтня представлено інформаційну викладку "ООН: покласти край насильству!"

24 жовтня відзначається Міжнародний день ООН. Саме 24 жовтня 1945 року набув чинності Статут ООН. Україна серед перших держав підписала цей документ і ввійшла до групи засновників організації.

Основним завданням ООН є забезпечення міжнародного миру та відвернення загрози світової війни. Головними робочими структурами ООН є Генеральна Асамблея, та Рада Безпеки (РБ)

«Ми не відступимо у прагненні миру в Україні — відповідно до міжнародного права та Статуту Організації Об’єднаних Націй», — наголосив голова ООН.

Після нападу Росії на Україну 24 лютого Організація Об’єднаних Націй розгорнула масштабну дільність з надання допомоги тим, хто був вимушено переміщений або постраждав від війни будь-яким іншим чином. Усього впродовж кількох тижнів мільйони людей втратили свої домівки та засоби існування у найшвидшій і найбільшій кризі переміщення населення за останній час. За відносно короткий час війна перетворила Україну, велику 44-мільйонну країну, у, за словами Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерреша під час його візиту до Києва, “епіцентр нестерпних страждань і болю”.

Однак, нещодавнє минуле показало, що ООН так само не готова реагувати на виклики сучасності, як і її попередниця Ліга Націй, бездіяльність і слабкість якої, зокрема, уможливили початок Другої світової війни.

Світ і Україна чекає рішучіших дій зі сторони цієї організації.

На думку багатьох політологів та фахівців із міжнародного права, система ООН, яка була сформована після Другої світової війни, буде якщо не демонтована повністю, то глибоко реформована після перемоги України у війні з Росією.

4 жовтня - Всесвітній день захисту тварин

З 2 до 9 жовтня представлено книжкову виставку "Любити! Знати! Захищати!" та фотостенд "Ті, хто навчають мене вірності і відданості" (фото домашніх улюбленців користувачів бібліотеки).

Всесвітній день тварин (World Animal Day) або Всесвітній день захисту тварин, що відзначається у всьому світі щорічно 4 жовтня, був заснований на Міжнародному конгресі прихильників руху на захист природи, що проходив в 1931 році у Флоренції (Італія), і покликаний звернути увагу людства на проблеми інших мешканців планети.

Генріх Ціммерманн
(Heinrich Zimmermann)

Запровадив день тварин в Берліні у 1925 році німецький письменник і зоозахисник Генріх Ціммерманн. Спочатку свято відзначалося 24 березня, але з 1929 року було перенесене на 4 жовтня. При цьому варто зауважити, що ідею Ціммерманна спершу підтримали лише у Німеччині, Австрії, Швейцарії та Чехословаччині. Проте у травні 1931 року міжнародний конгрес прихильників руху офіційно затвердив 4 жовтня Всесвітнім днем тварин. І відтоді щороку кількість країн, у яких його відзначають, зростає. Так, у 2008 році заходи до цього дня проводилися у 66 країнах.

Святий Франциск Асизький
(St. Francis of Assisi)

Ця дата була обрана з тієї причини, що цей день відомий як день пам'яті про католицького святого Франциска Ассизького (Feast Day of St Francis of Assisi, 1181/1182 - 1226), який вважається покровителем тварин. Церкви багатьох країн проводять служби, присвячені Всесвітньому дню тварин 4 жовтня або в день, близький до цієї дати.

Всесвітній день захисту тварин – це привід не тільки згадати про домашніх улюбленців та диких тварин, а й замислитися про екологічну ситуацію у всьому світі. Адже через зміни клімату, вирубку лісів не тільки гинуть представники фауни, а й зникають цілі види.

Мета свята:сприяння обізнаності людей про тварин, зокрема про загрози, з якими вони стикаються; визнання ролі представників фауни у житті людини; покращення зв’язку між людиною та дикою природою; просування програми дій задля добробуту видів.

Відзначення Всесвітнього дня тварин – це нагода вчергове нагадати про те, що люди – сусіди та друзі усіх живих істот. "Саме на плечі людей покладена відповідальність за захист та процвітання майбутніх поколінь представників фауни. Відомо, що для більшості людей масові заходи завжди були основним способом боротьби за соціальну справедливість та реформи. Завдяки підвищенню обізнаності люди стають гуманнішими, що в результаті може породити правові реформи та соціальний прогрес, які в свою чергу зроблять планету безпечним місцем для життя тварин", - йдеться у повідомленні Державної екологічної інспекції.

А захищати представників фауни дійсно необхідно, і, в першу чергу, захищати від діяльності людини. За даними дослідників Всесвітнього фонду дикої природи (WWF), за останні 50 років популяція тварин у лісах планети скоротилася більше ніж у двічі. Найбільш вразливими категоріями, за спостереженням науковців, є амфібії, наприклад, жаби, а також ссавці, зокрема, мавпи та лісові слони. Скорочення кількості диких видів відбувається через втрату середовища існування, зокрема внаслідок вирубування лісів.

Зміна фауни лісів буде небезпечною – може зникнути здатність лісів зберігати парникові гази, що призведе до жорсткішої кліматичної кризи.

Які тварини от-от можуть зникнути в Україні

В Україні види, що знаходяться під загрозою зникнення, заносять до Червоної книги. Вони підлягають особливій охороні на всій території країни. "Найпопулярнішими" тваринами Червоної книги є наступні:

ЗУБР. Має природоохоронний статус виду – зниклий у природі. В Україні нараховується менш як 200 зубрів. Причини зміни численності - браконьєрство і недбале ведення мисливського господарства.

РИСЬ. Визначається як рідкісний вид, в Україні налічується до 500 особин. Найбільше особин налічується в Карпатах. Численність рисі зменшується через деградацію місць існування, фрагментацію ареалу, збіднення кормової бази та браконьєрський відстріл.

ВЕДМІДЬ БУРИЙ. Ведмідь бурий наразі зустрічається в Україні тільки в районі Карпат і вважається зникаючим видом. Кількість ведмедів не перевищує 300 особин. Причини змiни чисельностi: фрагментація ареалу, інтенсивна експлуатація та омолодження лісів і велике рекреаційне навантаження на них; високий рівень чинника непокою, браконьєрський відстріл тварин.

ЇЖАК ВУХАТИЙ. Має статус зникаючого. Причина - деградація степових екосистем. На території України цих істот лишилося лише кілька десятків. Причини зменшення кількості тварин - деградація степових екосистем, засадження ділянок псамофітного степу монокультурами сосни, поширення їжака білочеревого, тиск хижаків (лисиці, бродячі пси).

ГОРНОСТАЙ. Ця тварина в Червоній книзі має статус неоціненої, а її чисельність в Україні невідома. У 1999 р. у Дунайському заповіднику було обліковано 330-470 особин. На островах Кременчуцького водосховища, у Чорноморському заповіднику, в дельті Дністра мешкає по 10–50 особин. У Донецькій та Луганській областей чисельність оцінюють у 500–600 особин. Причини змiни чисельностi: трансформація водно-болотних угідь. Суттєво погіршило ситуацію депресія популяцій водяної нориці — основної жертви хижака.

КІТ ЛІСОВИЙ. Через вирубування дібров щороку популяція скорочується популяція. В Україні налічують приблизно 50 особин.

ЗАЄЦЬ БІЛИЙ. До рідкісних видів потрапив і заєць-білий – чисельність тварин налічує кілька сотень особин. Найбільше їх спостерігається на Чернігівщині та Сумщині.

КОРСАК. Має статус рідкісного виду, в Україні зустрічається в Луганській області і не перевищує 20 особин.

ЛЕЛЕКА ЧОРНИЙ. Чорного лелеку непросто знайти у природі - він намагається уникати людей. Загалом в Україні цих птахів приблизно 400-450 пар. Гніздяться вони переважно на Поліссі та у Карпатському регіоні.

ЖУК-ОЛЕНЬ, РОГАЧ ЗВИЧАЙНИЙ. До рідкісного в Україні відносять і жука-оленя. Він зустрічається рідко, але локально у великій кількості. Зменшення кількості жука пов’язане з прийнятою методикою лісогосподарювання, за якою багато дерев не доживають свого природнього віку. Молоді посадки дерев не придатні для харчування та розмноження виду.

Зупинити весь цей процес здатна тільки людина. Звичайно, неможливо говорити про повну байдужість людини до проблем тваринного світу. Питання захисту, відродження, гуманного ставлення піднімаються в суспільстві досить гостро.

(За матеріалами https://nubip.edu.ua/node/98565)

Пропонуємо ознайомитись з деякими матеріалами:

Сетон-Томпсон, Е. Оповідання про тварин: Снап. Лобо. Доміно. – Київ: Форс Україна, 2018. – 128 с., іл.

Ернест Сетон-Томпсон – канадський письменник шотландського походження, який долучився до створення скаутського руху. Піші прогулянки з дітлахами, заняття альпінізмом і спортом, дослідження лісової флори і фауни спонукало письменника до створення циклу оповідань про тварин. До книги увійшли історії з життя пса Снапа, вовка Лобо й чорно-бурого лиса Доміно. Кожне з оповідань розкриває особливості непростого існування братів наших менших як у природному для них середовищі, так і поряд із людьми. І щоразу ми не відаємо, хто переможе у протистоянні людини й природи. Кожна з історій западає в душу як дорослим, так і дітям, знайомлячи нас із особливостями тваринного світу й непростого виживання у ньому.

Морозенко, М. М. Найвірніші: Історії про собак. – Київ: Вид. група КМ-БУКС, 2016. – 288 с.: іл.

Собаки – справді неймовірні істоти. Кожна людина, котра колись мала собаку, скаже вам, що зв’язок між чотирилапим другом і хазяїном – особливий, ні з чим не зрівняний. Виділивши у своєму серці куточок для собаки, ми отримуємо вірного союзника і найщирішого друга. Існує безліч зворушливих історій про героїчну відданість собак, про їхні неймовірні саможертовні вчинки. У цій книжці розповідається про собак, які своїм життям довели вірність людям.

Ауер, М. Школа чарівних тварин. Повний відпад! – Харків: Видавництво «Ранок», 2017. – 224 с.: іл.

Конфлікт у класі чарівних тварин! Міс Корнфілд ловить Сіласа на досить гидкому вчинку. Хлопцеві загрожує виліт зі школи … Але замість цього він отримує чарівну тварину. Зухвалого крокодила Ріка з Флориди, у якого смердить із рота. Що це: нагорода чи покарання? І чи доброю ідеєю буде взяти крокодила в поїздку з класом? Уперед до пригод!

Тварини: Енциклопедія для дітей. – Київ: Махаон-Україна, 2007. – 64 с.: іл. – (Сер. «Знайомся, це...»)

Маленький читач дізнається про цікавих тварин Європи і Азії, Африки й Америки, Австралії і Антарктиди та їх спосіб життя і повадки. Яскраві ілюстрації та пізнавальні тексти сподобаються усім, а цікаві запитання можна використати у вікторині.

Друзі незрадливі: Збірка творів українських авторів. – Львів: Видавництво Старого Лева, 2014. – 128 с.

Під цією обкладинкою – оповідки-бувальщини від різних авторів, що не пошкодували часу і натхнення, аби розповісти про своїх друзів незрадливих. Коти і пси, їжаки і рибки, пташки і гризуни, і навіть рослина стали головними персонажами, заслуживши таку честь своєю любов’ю та вірністю.

Стрєлков, Д. Г., Цеханська, О. Ф. Енциклопедія тварин. – Харків: Пегас, 2005. – 64 с.: іл.

Ця книга – перша з тритомного видання, присвяченого прекрасному і незбагненному тваринному світу нашої планети. Допитливий читач познайомиться з комахами і рибами, плазунами і птахами, великими й маленькими звірами Євразії і Африки, Північної й Південної Америки, Австралії й Океанії, з мешканцями Арктики й Антарктики. Чимало нового дізнаєтесь ви і про тварин України, (!)зокрема нашої рідної Харківщини.

Генріх, К. Асканія-Нова. – Київ: Основи, 2019. – 28 с., іл.

Віммельбух «Асканія-Нова» - це проект Ради німців України, видавництва «Основи» та ілюстраторки Каті Генріх. У веселій та яскравій формі книга знайомить юних читачів із засновником заповідника Фрідріхом Фальц-Фейном, рідкісними тваринами та птахами, які мешкають у Асканії-Нова, захоплюючими історіями і легендами цього місця.

Авторка книги відкрила для себе Асканію-Нова лише у 23 роки. Під враженням від заповідника вона намалювала книгу-путівник для маленьких друзів тварин.

На жаль, сьогодні від війни та окупації страждають люди, тварини і вся жива природа. 

Але віримо в перемогу, встановлення миру і відновлення навколишнього світу у всіх його барвах!