26 лютого - День спротиву окупації Автономної Республіки Крим та міста Севастополя

З 18 лютого до 1 березня представлено патріотичну книжкову виставку "Повернення Криму як національна ідея".

26 лютого, в Україні відзначають День опору Криму російській окупації, відзначення якого започатковано у 2016 році.

Таким чином Верховна Рада України вшанувала мужність і патріотизм кримських татар.

Саме у цей день, сім років тому, у Сімферополі біля будівлі кримського парламенту відбувся мітинг кримських татар і проукраїнських активістів на підтримку територіальної цілісності України. 15 тисяч людей вийшли, щоб сказати «ні» російській окупації Криму.

Тисячам кримських татар, які не визнають законності окупації Криму, довелось покинули рідну землю.

Володимир Зеленський, президент України, наголосив, що повернення Криму до України – це не лише його мета як голови держави та позиція громадянина. "Це запорука безпеки на планеті. Це відновлення віри. Віри у міжнародне право та справедливість", – прокоментував він.

Президент запевнив, що світова спільнота підтримує Україну в її боротьбі за повернення Криму. "І ми знаємо, що цей день обов’язково настане", – передбачає Зеленський.

Крим: енциклопедія, казка, гра/уклад. Ю. Бєсєдіна. - Київ.: Гамазин, 2016. - 64 с.: іл. - (Серія "Енциклопедія - Казка-Гра").

Що нам відомо про Крим? Сонце, море, гори.Маленькі містечка, пишні палаци, легенди і перекази... У цій книжці зібрано казки та легенди кримчаків, і водночас - основну інформацію про історію, культуру та життя в Криму в давні часи і сьогодні.

Гуркіна Г .О., Сердюк О. В. Традиції та звичаї українців. - Харків: "ТОРСІНГ ПЛЮС", 2008. - 95 с., іл.

Книжка розповідає про стародавні й сучасні звичаї і традиції українців, про їх вірування та світогляд, знання та народну мудрість. Ви дізнаєтесь про найважливіші свята українців, їх побут та життя, а також чим відрізнялося життя українців, які мешкали у різних регіонах.

Гук В. Гілочка кримського тиса: поезія/ В`ячеслав Гук. - Київ: Фенікс, 2018. - 224 с.

До поетичної збірки сучасного українського письменника ввійшли вірші, написані після 2014 року, а також ті, що були створені ще у Криму. Провідною в ній, як і в попередніх книжках поета, є тема часу.

Хайд Л. Омріяний край: Роман/ лілі Хайд; [пер. з англ. Лукії Зурнаджи]. - Київ.: Дуліби, 2014.- 240 с.

Роман британської письменниці Лілі Хайд - це щемлива і водночас світла оповідь, яка ведеться від імені кримськотатарської дівчини Сафі. Разом з батьками, дідусем та бабусею вона повертається на ту землю, яку вона з дитинства вимріяла, уявляючи її як рай, але замість нього, вона зіткнулася з жорсткою реальністю. Крізь отруйні тенета розчарувань проростають паростки безмежної любові до рідного Криму, який на очах у дівчинки стає реальним раєм.

Палій Олександр. КОРОТКИЙ КУРС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. - Київ.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. - 464 с., іл.

У книзі викладено історію України з давнини до наших днів. Вичерпно подано найважливіші події української історії.

Належність Криму Україні є аксіомою, яка не потребує доведення.

Для України дуже важливо робити все можливе для відновлення історичної справедливості й прав кримськотатарського народу як корінного народу України.

Повернення Криму – це безспірна частина нашої національної ідеї!

Крим – це Україна!

Святкуємо 150 років Лесі Українки

25 лютого 2021 р. виповнюється 150 років від дня народження Лесі Українки – видатної української письменниці та громадської діячки, однієї з центральних постатей національної культури. Відповідно до Указу Президента України від 29.01.2021 № 32/2021 та Постанови Верховної Ради України від 08.02.2018 № 2286-VIII «Про відзначення 150-річчя від дня народження Лесі Українки» у бібліотеці представлено з 15 до 27 лютого віртуальну книжкову виставку "Ясна провідна зоря".

Відео Рівненської обласної бібліотеки для молоді

Костенко А. Леся Українка/Упоряд. В. П. Сичевський. - Київ: А. С. К, 2006. - 512 с. - (Життя видатних людей).

Книга розповідає про долю і звитягу Лесі Українки - людини надзвичайної навіть серед рівних їй за геніальністю.

Уявлення про багатогранність легендарної постаті дає вдале поєднання відомої повісті Анатоля Костенка з листами та іншими документальними матеріалами, пов`язаних із життям і творчістю великої поетеси.

Леся Українка. Горить моє серце/Передмова Т. Сергійчука. - Київ: ВАТ "Видавництво "Київська правда", 2006. - 464 с.

До запропонованої читачеві книжки ввійшли вірші та поеми Лесі Українки, великої української поетеси, чия літературна спадщина є невід`ємною, обсяговою і потужною частиною духовної скарбниці нашого народу, повноцінною складовою всього світового красного письменства.

Відео  Суспільне Поділля

Українка Леся. лісова пісня. Драма-феєрія в трьох діях. - Харків: "Фактор", 2004. - 128 с.:іл.

Драма-феєрія "Лісова пісня" видатної української письменниці Лесі Українки - це романтична розповідь про любов та відданість, страждання та зраду. Чудово ілюстроване видання цього шедевру української літератури є справжнім подарунком для поціновувачів хорошої книги.

Марина Горянич. Леся Українка і я: оповідання. - Київ: Гамазин, 2011. - 48 с., іл. - (Серія "12 балів").

Як отримати 12 балів з літератури? Де знайти додаткову інформацію про того чи іншого письменника? У цій книжці ти дізнаєшся про життя та творчість видатної поетеси Лесі Українки, її мужність перед обличчям долі. Ти зможеш сам розібратися, у чому життєвий та творчий подвиг цієї тендітної дівчини.

"Йти на зустріч бурям і зливам,

Буть одній - як велика рать.

Жить в нещасті життям щасливим,

Муку творчістю перемагать, -

Хвора дівчино, бідна Леся!

Де ще хворі такі були,

Щоб літали у піднебесся,

Що його не сягнуть і орли!

Вся ти - трепет, вогонь, ідея,

Вся ти - вірна, єдина, струнка,

І хто знає співця Антея

Той тебе у ньому пізна!

Ти себе Українкою звала,

І чи краще знайти ім`я

Тій, що радістю в муках сіяла,

Як вітчизна велика твоя!"

                                 Максим Рильський

21 лютого - Міжнародний день рідної мови

З 15 до 23 лютого представлено віртуальну виставку-шану "Шануй мову калинову!"

Міжнародний день рідної мови — день, який відзначають щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня — 17 листопада 1999 року в Парижі.

Оскільки з 6 000 розмовних мов світу близько половині загрожує зникнення, ЮНЕСКО прагне підтримувати мову, як ознаку культурної приналежності особи. Окрім того організація вважає що вивчення іноземних мов та багатомовність є ключами до взаєморозуміння та взаємоповаги.

Щорічне відзначення цього дня використовується для скерування уваги на меншини з менш аніж 10.000 особами, що активно розмовляють мовою. Часто ці мови не передаються наступному поколінню і потрапляють у забуття. Багато мов котрими розмовляють менше 100 осіб не задокументовані.

Міжнародний День рідної мови відносно молоде свято – до календарів усього світу воно ввійшло тільки у 1999 році. І в Україні воно також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.

Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.

Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні.

(За матеріалами https://don.kyivcity.gov.ua/content/mizhnarodnyy-dent-ridnoi-movy.html)

Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.

За лексичним запасом найбільш близькою до української мови є білоруська — 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно) і лише потім — російська (62%). До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11.

В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких — кличний.

Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про́ста, руська, русинська, козацька тощо.

В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».

Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».

В українській мові безліч синонімів. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.

Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.

Українська мова багата на зменшувальні форми. Зменшувальну форму має навіть слово «вороги» — «вороженьки».

За даними ЮНЕСКО, у світі існує близько 6000 мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. На думку фахівців, це трапляється в тому випадку, коли її перестають, з тої чи іншої причини, вживати та вивчати більше 30% носіїв мови. Лише в Європі небезпека загрожує 30 мовам, а 13 із них перебувають на межі зникнення.

Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кількатисячолітньої еволюції кожного етносу. Без своєї мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.

Варто нагадати, що згідно з Статтею 10 Конституції України «Державною мовою в Україні є українська мова». Але в Україні є також і мови, які знаходяться на межі зникнення: зокрема, два діалекти ромської мови, кримчацька, урумська мови, а також галицький діалект караїмської мови.

В Україні рідній мові присвячене свято – День української писемності та мови, яке щороку відзначається 9 листопада, в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця – послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія.

Авраменко О. 100 експрес-уроків української: посіб./ Олександр Авраменко. - Київ: КНИГОЛАВ, 2018. - 192 с.:іл.

Цей кишеньковий посібник містить 100 експрес-уроків, які в доступній формі навчають норм сучасної української мови.

Авраменко О. 100 експрес-уроків українсько. Частина 2: посіб./ Олександр Авраменко. - Київ: КНИГОЛАВ, 2018. - 192 с.:іл.

Ця кишенькова книжка, що є продовженням уже відомого посібника "100 експрес-уроків української", містить ще одну сотню мовних норм сучасної української мови.

Мова - це теж Батьківщина/ Упорядн. Н. Николин. - Львів: Свічадо, 2008. - 80 с.

Цей цитатник присвячений наболілій темі української мови в сучасний період нашого національного буття, але часом він сягає широшого історико - географічного контексту.

Книжка виразно стоїть на захисті права мови повноцінно жити на споконвічній території - в українській душі.

Україна в словах: Мовнокраїнознав. слов.-довід./ Упоряд. і кер. авт. кол. Н. Данилюк. - Київ: ВЦ "Просвіта", 2004. - 704с.

Навчальний посібник "Україна в словах" містить назви, пов`язані з традиційною матеріальною і духовною культурою українців. Вони дібрані з підручників, посібників, художньої літератури, усної народної творчості, публіцистики, науково-популярних праць. Матеріал розміщено за 12 тематичними групами. У словникових статтях подаються заголовні іменники, їх граматична характеристика, прямі та переносні, символічні значення, приклади використання в контекстах, українознавчі відомості, типові означення, порівняння, фразеологізми, загадки, прислів`я, приказки, народні прикмети.

Може бути корисним для тих, хто вивчає українську мову і прагне глибше пізнати культуру українського народу.

"Зазнати можна всяких неймовірних втрат.

Свободу втратити - здобудеш її знову,

І віру втратиш - то шаховий лиш пат..

А як же буть тоді, як втратиш рідну мову?

І втратити любов - то тимчасовий сум,

Добробут втратиш - і не так збитково,

Хоч кожна втрата варта сліз та дум;

Та як же буть тоді, як втратиш рідну мову?

Народ, що втратив мову - втратив і себе!

І пам`ятай цю істину не нову...

Байдужість наша в прірву нас веде...

Не приведи Господь нам втратить рідну мову!"

                                                     Віктор Рафальський, ХХ ст.

Вивчаймо нашу мову, пишаймося нею!

День Героїв Небесної Сотні

До Дня Героїв Небесної Сотні в бібліотеці розгорнуто книжкову виставку "Гарячі серця проти БТРів".

Щорічно 20 лютого згідно з Указом Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні» відзначаємо День пам’яті Героїв Небесної Сотні.

Революційні події зими 2013-2014 років забрали життя понад ста активістів Майдану.

В ці дні наприкінці лютого під час Революції Гідності протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого апогею.

20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Євромайдану. 

Першими з Небесної Сотні 22 січня 2014 року, від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 21 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 84 герої, після 21 лютого – ще 18.

104-м Героя Небесної Сотні посмертно присвоєно звання Героїв України, а троє іноземців (громадянин Білорусі Михайло Жизневський, Грузії – Зураб Хурція і Давид Кіпіані) посмертно нагороджені орденами Героїв Небесної Сотні.

Цього дня ми вшановуємо пам’ять тих громадян, завдяки яким було змінено перебіг історії нашої держави під час подій Революції Гідності, тих, хто ціною власного життя захищав ідеали демократії, відстоював права та свободи людини, європейське майбутнє України.

Гідність, свобода, відвага, єдність, честь – стали одними з головних об'єднавчих цінностей Революції Гідності.

Майдан перестав бути назвою місцевості. Він став символом Свободи. Саме тому, Революцію Гідності, як і протестний рух 2004 року, і Революцію на граніті, можна вважати продовженням Української революції, визвольних змагань часів Другої світової війни.

Революція Гідності стала наймасштабнішим протестом у новітній історії України, боротьбою українських громадян за свої права і демократичний європейський вибір.

«Небесною Сотнею» називають загиблих учасників Революції Гідності.

Герої Небесної Сотні – уособлення людської, громадянської та національної відваги й самовідданості.

Героями Небесної Сотні стали люди, різні за віком, статтю, освітою, з різних куточків України та з-за кордону. Серед них були успішні підприємці й пенсіонери. Найстаршому – Іванові Наконечному – виповнилося 82 роки, а наймолодшому – Назарієві Войтовичу – лише 17.

Євромайдан увійшов в історію України як символ і взірець жертовності, патріотизму та героїзму. Він укотре підтвердив те, що у найкритичніші та найважливіші періоди нашої історії знайдуться герої, ладні пожертвувати власним життям заради майбутнього України як незалежної демократичної держави. Саме на 20 лютого припадає пік розстрілів Героїв Небесної Сотні у центрі Києва. Цього дня у середмісті столиці загинуло та отримало смертельні поранення близько 50 осіб.

Революція Гідності засвідчила: українці не просто обрали шлях до Європи, а й готові за нього боротися, відстоюючи власні права та свободи. У світі Україну почали сприймати як державу з власною самобутністю, історією та гідністю, і, головне, державу, яка здатна захистити суверенітет.

Відеоматеріали на тему Майдану та про діяльність Національного музею Революції Гідності можна знайти на музейному YouTube каналі: https://www.youtube.com/channel/UCtbhvvtL8TUazkrqvrs_eRw/featured

Більше інформації про видання, присвячені Революції Гідності та Героям Небесної Сотні, можна знайти на сайті Національного музею Революції Гідності у розділі «Бібліотека Музею Майдану» за посиланням: http://maidanmuseum.org/uk/node/459

Інтернет-посилання: Національний меморіальний комплекс Героїв Небесної Сотні – Музей Революції Гідності; Сайт «Небесна сотня»; Сайт «Герої України»; Сайт ГО “Небесна Сотня; Три дні перед весною. Матеріал http://texty.org.ua/.

(https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/20-lyutogo-den-geroyiv-nebesnoyi-sotni)

Небесна сотня / К. Богданович, Х. Бондарева, Ю. Бухтоярова та ін.: упоряд.: О. Трибушна, І. Соломко; передмови Патріарха Філарета, о. Г. Коваленка, о. Святослава; худож.-оформлювач Л. П. Вировець. - Харків: Фоліо, 2015. - 206 с.: іл. - Укр. та рос. мовами.

Це книга-реквієм. Книга-посвята тим учасникам Революції гідності, які віддали найцінніше - своє життя - заради того, аби Україна та всі ми встали з колін. Щоб почали змінювати свою державу, а наші діти та онуки дістали змогу жити в іншій країні.

Герої цієї книги - звичайні люди з різних куточків нашої держави. Вони дуже різні - заробітчани, науковці, підприємці. вчителі ... Якби не Майдан, вони б ніколи не зустрілися. Це він об'єднав їх, зробив побратимами та "воїнами світла".

Ця книга була написана заради того, аби пам'ять про величезну самопожертву героїв Небесної сотні назавжди залишилася в серцях українйів. Вона - німе нагадування всім нам про те, якою ціною ми здобули свободу та новий шанс для своєї країни стати справжньою європейською державою.

Наталя Гук. Євромайдан. Звичайні герої.-Київ: Брайт Стар Паблішинг, 2015.-144 с.

Це збірка розповідей про звичайних і водночас неймовірних людей, які створили революцію 2013-2014 років. Тут усього потрошку: долання меж і страхів, шалена любов до Батьківщини, рішучість діяти, бажання залишити нащадкам єдину та квітучу Україну, переосмислення буття й відкриття нового себе, сміливість відстоювати свободу, перемога над байдужістю,буденні дива. Але основа всіх подій єдина - прагнення змінити світ на краще та віра, яка не знає слова "неможливо".

Галина Кирпа. Мій тато став зіркою.-Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.- 36 с., іл.

Це зворушлива оповідь маленької дівчинки, тато якої загинув на Майдані. Дівчинки, якій важко змиритися з тим, що тато вже не пригорне її міцно-міцно, не малюватиме з нею пастельками тополю аж до неба, не побачить її маленької сестрички. Героїня книжки роздумує про зовсім недитячі теми: смерть, барикади, гради та біженців.

А полеглий за правду тато світить їй з неба яскравою зіркою...

Щоденник Майдану. Майдан від першої особи. Мистецтво на барикадах / упоряд. : Тетяна Ковтунович, Тетяна Привалко; Укр. ін-т нац. пам'яті. - Київ : "Видавництво "Фенікс", 2016. - 304 с. : іл. 

У збірнику подані фрагменти спогадів очевидців протестних акцій, що відбувалися в Україні з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року і названі Революцією Гідності. Інтерв'ю зібрані Українським інститутом національної пам'яті у рамках проекту "Майдан: усна історія". До збірника увійшли спогади митців, що представляють різні жанри, види та напрями мистецтва. У спогадах творчих людей відображено їхній суб'єктивний досвід пережитого та узагальнені міркування про роль мистецтва у протестних акціях Революції Гідності. Видання покликане сприяти збереженню пам'яті про Майдан та його учасників.Для дослідників, учителів та всіх, хто цікавиться перебігом подій Революції Гідності.

ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ТА ШАНА ВСІМ ПОЛЕГЛИМ ГЕРОЯМ МАЙДАНУ!

МИ ПАМ'ЯТАЄМО!

Українська революція 1917-1921 років.

З 4 до 12 лютого 2021 року розгорнуто інформаційну викладку «Становлення національної незалежності» (Українська революція 1917-1921рр.)

"Українська революція 1917–1921 років розпочалася в умовах революційних потрясінь, які охопили Російську імперію у березні 1917-го. Ключовим її рушієм був український народ і його політична еліта, що еволюціонувала від ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення власної державної незалежності.

Революція була явищем загальноукраїнським. У всіх регіонах розвивався національний рух, створювалися та діяли українські органи влади, політичні партії та громадські інституції, відроджувалася культура.

Цікаво, що термін “Українська революція” був уведений в обіг самими учасниками подій. Це визначення є в працях Михайла Грушевського, Володимира Винниченка, Симона Петлюри, Дмитра Дорошенка та інших діячів доби. Радянська історіографія старанно викорінювала цю дефініцію та поширювала свої поняття – “Велика Жовтнева соціалістична революція” та “Громадянська війна”. Усе, що не вписувалося в рамки “генеральної лінії партії”, подавалося як “контрреволюційне” та “буржуазне”. Проте, тим часом українські історики в діаспорі досліджували Українську революцію 1917–1921 років. Їх роботу продовжили вітчизняні науковці в незалежній Україні.

Попри те, що до середини 1920-х років усі землі сучасної України опинилися під владою чотирьох держав, питання єдності української нації вже ніколи не ставилося під сумнів. Саме під час Української революції було проголошено незалежність України, продемонстровано можливість цивілізованого демократичного збирання територій в єдину суверенну державу. Це був вагомий і багато в чому трагічний досвід державницько-правової розбудови України.

Українській політичній еліті не вдалося повною мірою втілити в життя ідею відродження державності. Це обумовлено не лише зовнішніми геополітичними чинниками, небажанням держав – переможниць у Світовій війні бачити Україну самостійною, а й проблемами внутрішнього характеру. Йдеться про недостатню консолідацію суспільних верств, гострі ідейні протиріччя політичної еліти, недооцінку значення збройних сил у захисті державного суверенітету, кволість мобілізаційних зусиль урядів, прорахунки у виборі стратегічних союзників."

(За матеріалами: http://old.uinp.gov.ua/page/ukrainska-revolyutsiya-1917-21)

  

Права та обов’язки в нашому житті

З 1 до 10 лютого 2021 року розгорнуто тематичну викладку «Права та обов’язки в нашому житті».

"...Права людини подібно до часу, однаково ставляться до всіх нас: багатих і бідних, старих і молодих, білих і чорних, високих і низьких. Вони пропонують нам повагу, і вимагають від нас ставитися з повагою до інших. Вони подібні до доброти, правди і справедливості: ми можемо розходитися в думках стосовно їхнього визначення, але ми впізнаємо їх, коли бачимо, що їх порушують.

Право — це вимога, про яку ми справедливо заявляємо. Я маю право на товари в магазинному кошику, якщо я за них заплатив. Громадяни мають право обирати президента, якщо це гарантовано конституцією їхньої країни, а дитина має право відвідати зоопарк, якщо її батьки це їй пообіцяли. На все це люди вправі розраховувати при умові, що інша сторона дала відповідні обіцянки або гарантії.

Однак права людини — це вимоги вищого рівня, які мають одну відмінність. Вони не залежать від обіцянок або гарантій іншої сторони. Право людини на життя не залежить від обіцянки іншої людини не вбивати цю людину: життя його може від цього залежати, але не право на життя. Його право на життя залежить тільки від одного: а саме, від того, що він людина.

Визнання прав людини означає визнання права кожного заявити: я володію цими правами, що б ви не говорили і не робили, тому що я, точно так само як і ви, людина. Права людини притаманні всім людям за правом народження. Але чому це твердження не повинне вимагати певної поведінки для його підтвердження? Чому ми не повинні вимагати від людей того, щоб вони заслужили свої права?

Претензії щодо прав людини, в кінцевому рахунку є моральними претензіями, і спираються на моральні цінності. Моє право на життя насправді означає те, що нікому не дозволено позбавити мене мого життя, це просто неприпустимо. При такому формулюванні це твердження навряд чи потребує особливого обґрунтування. Напевно, немає читача, який би з цим не погодився, оскільки по відношенню до себе ми всі визнаємо, що в нашому житті, в нашому бутті є такі сторони, які мають бути непорушними і яких ніхто інший не повинен торкатися, оскільки вони життєво важливі для нашого буття, для усвідомлення того, хто ми такі і що ми таке; вони життєво важливі для нашої людської природи і нашої людської гідності. Без прав людини ми не можемо розкрити увесь свій потенціал. Права людини всього лише переносять це розуміння на індивідуальний рівень на всіх інших людей планети. Якщо я можу висувати подібні вимоги, тоді це може зробити і будь-хто інший.

Таким чином, в основі концепції прав людини лежать дві основні цінності. Перша — це людське достоїнство, а друга — рівність. Права людини можна розуміти як щось, що визначає базові норми, необхідні для того, щоб жити з почуттям гідності, і їх універсальність випливає з того, що, принаймні, в цьому всі люди рівні. Ми не повинні і не можемо тут когось виокремлювати.

По суті, щоб прийняти концепцію прав людини, достатньо лише визнання цих двох переконань або цінностей, і навряд чи хто-небудь стане з цим сперечатися. Ось чому ідея прав людини отримує підтримку з боку всіх світових культур, всіх цивілізованих урядів, всіх основних релігій. Майже повсюдно визнано, що влада держави не може бути безмежною або довільної, вона повинна бути обмежена необхідністю забезпечити хоча б мінімальні умови всім, хто перебуває під її юрисдикцією, щоб вони могли жити з почуттям людської гідності.

З цих двох основних цінностей можна вивести багато інших, і з їх допомогою точніше визначити, як на практиці повинні співіснувати люди і суспільства. Наприклад:

Свобода: оскільки людська воля становить важливу частину людської гідності; примушування робити щось всупереч нашому бажанню принижує людську особистість.

Повага до інших: оскільки відсутність поваги до інших не дозволяє оцінити їх індивідуальність і їх людську гідність.

Недискримінація: оскільки рівність людей з точки зору людської гідності означає, що ми не можемо судити про людей на підставі фізичних (або інших) ознак, що не мають відношення до людської гідності.

Толерантність: оскільки нетерпимість вказує на відсутність поваги до відмінностей, а рівність не означає тотожності або однаковості. Справедливість: оскільки люди, рівні у своїй приналежності до людського роду, заслуговують справедливого ставлення.

Відповідальність: оскільки повага прав інших осіб тягне за собою відповідаль- ність за свої дії і надає зусилля для реалізації прав всіх і кожного.

Філософи можуть продовжувати сперечатись щодо характеру прав людини, але міжнародна громада почала здійснювати свої вражаючі зобов’язання стосовно прав людини шляхом впровадження Всесвітньої Декларації прав людини в 1948. З того часу міжнародна громада запровадила вагомі концепції Всесвітньої Декларації прав людини в багатьох міжнародних, регіональних і внутрішніх правових інструментах. Декларація не мала на меті бути юридично обмежуючою, але встановлення цих норм в безлічі наступних обмежуючих угодах (інакше відомих як «договір» або «домовленість») робить правовий статус цих норм незаперечним сьогодні. Згідно цих принципів:

Права людини невід’ємні. Це означає, що ви не можете їх втратити, оскільки вони мають відношення до самого факту людського існування. За певних обставин дію деяких з них, хоча і не всіх, може бути призупинено або обмежено. Наприклад, якщо хтось визнаний винним у скоєнні злочину, його або її можуть позбавити волі; або під час громадянських заворушень уряд може ввести комендантську годину, що обмежує свободу пересування.

Права людини неподільні, взаємозалежні і взаємопов’язані. Це означає, що різні права людини по суті пов’язані між собою і не можуть розглядатися окремо. Здійснення одного права залежить від здійснення багатьох інших прав, і немає жодного права, яке було б важливіше за інші.

Права людини універсальні. Означає, що вони так само стосуються всіх людей в усьому світі, причому без обмежень за часом. Кожен має право користуватися правами людини без якої б то не було різниці, як-то щодо раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного чи соціального походження, майнового, станового або іншого становища.

Слід зазначити, що універсальність прав людини жодним чином не загрожує багатому різноманіттю індивідуальностей чи культурних відмінностей. Різноманіття може існувати і в суспільстві, де всі рівні і в рівній мірі заслуговують поваги. Права людини служать мінімальним стандартом, який стосується всіх людей; кожна держава і суспільство може визначати і застосовувати вищі або конкретніші стандарти. Наприклад, у сфері економічних, соціальних і культурних прав ми зобов’язані відважитися на кроки для досягнення прогресу у повної реалізації цих прав, але не існує закріпленого стандарту щодо підняття податків задля сприяння цьому. Кожна країна або суспільство самостійно визначає таку політику, враховуючи власні обставини. ..."

(За матеріалами: https://www.coe.int/uk/web/compass/what-are-human-rights-)

Україна – Європа!

З 1 до 10 лютого 2021 року в бібліотеці розгорнуто інформаційну викладку «Що означає «бути частиною Європи»?»

Географічний центр Європи знаходиться на території нашої держави і приналежність України до Європи є беззаперечною. Сьогодні говорячи про Європу кожен українець має на увазі передусім Європейські цінності: демократичний підхід до розбудови держави, економічні реформи, що направлені на підвищенні рівня життя населення, рівність прав і обов’язків для всіх.

    

Ми повинні прагнути того, щоб кожен українець відчував себе повноцінним громадянином європейського співтовариства.