28 жовтня - День вигнання нацистських окупантів із України

З 21 до 29 жовтня розгорнуто книжкову виставку-пам`ять "Героїчний подвиг і жертовність".

Історична довідка:

Друга Світова війна розпочалася для України 1 вересня 1939 року із бомбардувань Львова силами Люфтваффе. 11 вересня частини вермахту увійшли до Галичини, але за таємними домовленостями між Гітлером та Сталіним німецькі війська за 2 тижні відступили на захід.

17 вересня 1939 року у війну на боці нацистського агресора вступив СРСР.

22 червня 1941 р. розпочалася війна між вчорашніми союзниками – ІІІ Рейхом та СРСР, в результаті чого до кінця року більша частина України була окупована німецькими військами.

У грудні 1941 – січні 1942 рр. радянські війська організували перший великий контрнаступ на території України, але були зайняті лише незначні ділянки в Криму та під Барвінковим. Спроба в навесні 1942 року розвинути попередній успіх призвела в Криму та під Харковом до двох катастрофічних поразок радянських сил та їхнього відступу аж до Волги. У результаті вся українська територія була зайнята німецькими військами.

У лютому 1943 року, розвиваючи наступ після перемоги під Сталінградом, радянські війська зайняли Харків та деякі інші українські міста, але вже в березні 1943 року залишили їх внаслідок німецького контрнаступу.

Лише восени 1943 року розпочалося остаточне вигнання нацистських окупантів з України.

28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на околиці міста Чоп на Закарпатті, але боротьба на цій ділянці розтягнулася аж до 25 листопада – лише тоді нацистські окупанти були вигнані з України остаточно.

У вигнанні окупантів брала участь вся Україна: регулярні радянські війська та червоні партизани (разом понад 3 млн. солдат-українців), національне підпілля на чолі з Українською повстанською армією (близько 100 тис. вояків) та бійці на усіх інших фронтах світу, що наближали спільну перемогу над Гітлером.

Але подіями жовтня-листопада 1944 року війна не скінчилася – українці воювали в Європі до 8 травня 1945 року та в Азії – до 2 вересня. На Батьківщині збройний спротив радянській владі тривав ще понад десятиліття.

Вигнання нацистських окупантів супроводжувалося вчиненням масових злочинів, які організував сталінський режим і радянські війська з вини його командування:

1. На найнебезпечніших ділянках фронту масово використовувалися «чорносвитники» – поспіхом мобілізоване радянським командуванням (польовими військкоматами) місцеве населення – яке кидали у бій непідготовленим, необмундированим та неозброєним, що можна розглядати як свідому спробу знищення українського населення.

2. Українські армійські частини Радянської армії у 1943-44 рр. використовувалися в боях проти національного підпілля, що означало братовбивчу війну між українцями, які служили у РСЧА та УПА.

3. В очищеному від німців Криму у 1944 році радянською владою будо здійснено низку депортацій, зокрема повністю виселено до Середньої Азії кримських татар (180 тис.).

4. Українці продовжували зазнавати втрат і після закінчення війни, масові репресії продовжувалися до самої смерті Сталіна. На Західній Україні під час придушення національного руху за різними даними було вбито 150 тис., заарештовано 130 тис. та депортовано понад 200 тис. осіб.

Кількість військових і цивільних жертв війни оцінюється істориками у 8 – 10 млн. українців. 700 міст, 28 тис. сіл, 16 тис. підприємств були пошкоджені або знищені внаслідок боїв і каральних дій окупантів.

Пропонуємо віртуальний перегляд видань, що представлені на книжковій виставці:

Визволення Києва//Ілюстрована історія Києва.-Київ:Фенікс, 2012.-С.279-285.

Розділ поетапно описує ситуацію початку, розвитку та закінчення визволення Києва.

БоровикМ. Друга світова війна та нацистська окупація у спогадах киян/ Микола Боровик, Наталія Дробкова, Тетяна Пастушенко.-Київ: Саміт-книга, 2020.-352 с.

Ця книга про Київ і киян, в якій публікуються усні автобіографічні історії жителів міста, які були свідками Другої світової війни. Спогади записали студенти Київського національного університету імені Тараса Шевченка в рамках усноісторичного проєкту "Україна в роки Другої світової війни: повсякденний досвід виживання".

Кузнецов А. Бабин Яр/Анатолій Кузнецов.-Київ: "САМІТ-КНИГА", 2009.-352 с.

Автор книги народився та виріс у Києві, на Куренівці, неподалік від великого яру, назва якого свого часу була відома тільки місцевим мешканцям: Бабин Яр. Перед війною це було місце дитячих забав. більш як 2 роки воно було забороненою зоною, з дротом під високим струмом, з табором, на заслонах якого було написано, що по кожному, хто наблизиться, буде відкрито вогонь. Далі відразу, в один день, Бабин Яр став відомим усьому світу. Кожного дня тут розстрілювали євреїв, росіян, українців...

Про цю книгу краще за все сказати словами самого автора: "Я пишу так, начебто присягаюся за юридичне свідчення на найвищому чесному суді і відповідаю за кожне слово. У цій книзі оповіджено тільки правду - ТАК ЯК ЦЕ БУЛО".

Трубайчук А. Друга світова війна:Коротка історія/Анатолій Трубайчук.-Київ:Наукова Думка, 1995.-192 с.

Автор без ідеологічних зашорень попередніх років, спираючись на широке коло опублікованих джерел і матеріалів, подає правдивий перебіг воєнних дій, характеризує окупаційний режим, аналізує складові європейського руху Опору.

Пам’ятаймо, що агресора зупинили

 спільними зусиллями Об’єднані Нації! 

 Пам’ять робить нас сильнішими!

Трагедія не має повториться!

Соняшник - символ Іловайської трагедії. Співпраця з художньою школою № 9.

 Інформаційно-мистецька відеопрезентація 

"Соняшник - тепло і вдячність наших сердець"

Патріотичний вечір з нагоди Дня захисників і захисниць України

12 жовтня відбувся патріотичний вечір "Покликання-захищати Україну!" з нагоди свят Дня українського козацтва, Покрови Пресвятої Богородиці та Дня захисників та захисниць України.

На зустріч були запрошені користувачі бібліотеки та дуже бажаний гість, наш друг і читач, воїн-захисник, Патріот і просто чудова людина Коршак Ярослав.

Навіть не віриться, що знаємо один одного вже більше як 20 років. Пам`ятаємо його маленьким хлопчиком, який з другом майже кожного дня приходив до бібліотеки, дуже багато читав та любив спілкуватись з бібліотекарями.

Сьогодні - він мужній воїн, люблячий батько донечки Альбіни, дуже турботливий син, надійний друг, високодуховна людина з великим красивим серцем, де любові вистачає на всіх.

Ярослав був мобілізований у Другу хвилю в Збройні Сили України у 2014 році, пройшовши пекло російсько-української війни у Луганській області,у секторі "А", також воював у Донецьку, мав позивний "Кардан", мобілізувався у 2015 році.

І увесь цей час у Києві, на Теремках, у маленькій кімнаті гуртожитку біля ікон не переставали горіти свічки і постійно творилися молитви. Це Мама Ярослава вимолювала своїй дитині життя і здоров`я.

Наша зустріч розпочалася цікавим інформаційним матеріалом, який підготували працівники бібліотеки про нелегкий і трагічний шлях боротьби українського народу за свою свободу і незалежність, що триває і досі. Національна пам`ять українців зберігає спомин про подвиги та жертовність своїх Синів на цьому важкому, политому українською кров`ю, шляху.

Не секрет, що саме трагічні події надихають творити, і війна, що розгорнулась на Сході, сьогодні постає в картинах, книгах, поезії...

Було презентовано цікаві і актуальні матеріали з книжкової виставки "На варті Української держави - сміливі, сильні, славні!".

Кожного зачепила за живе поезія Людмили Васильєвої (Лєгостаєвої) "Писала калина листи з України" 

Не залишила байдужими присутніх виставки творчих робіт учнів художньої школи № 9.

"Воїни Світла, Герої країни, родину захищають і рідну Україну!" висвітлює тему, що саме з української родини, з виховання у справжніх духовно-національних цінностях виростає справжній Захисник, і простежується доля і місія його найважливішої і найближчої людини - Матері.

"Соняшник-тепло і вдячність наших сердець" - назва творчих робіт, які об`єднує ще одна трагічна і героїчна дата - 29 серпня, коли ми вшановуємо пам`ять захисників, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і національну цілісність України.

Іловайський котел - страшна трагедія, яка знайшла відгук в серцях маленьких українців.

Юні художники створили неповторні квіти - соняшники як символ скорботи за загиблими Героями. Тоді саме цвіли соняхи, і коли розстрілювали наших воїнів, тіла загиблих були розкинуті по полях, де росли ці квіти. Загиблих було так багато, що неможливо було зібрати урожай

Соняхи Іловайська

 

Обвуглені, посічені уламками,

В шмаття роздерті, та незламні, хоч і зламані,

Обезголовлені, ущент розчавлені,

Зчорнілі, горем згорблені, оставлені…

 

Стоять, мов тіні, соняхи знівечені.

Літають поруч душі їх обпечені.

Вони вмирали разом із солдатами

І теж ставали душами крилатими.

 

А ті поодинокі, що вціліли,

Схилялися над мертвими й тужили.

І більше не дивились в бік світила,

Щоб мертвих їхня тінь від сонця вкрила.

 

Ось обстріли припинені нарешті…

Крізь куряву ясніють неба решти.

І прошивають тишу онімілу

Рінгтони про невмерлу Україну.

То тут, то там вмикають телефони

Дзвінками рідних ті гучні рінгтони.

Живі шукали вбитих і дзвонили,

І щохвилини соняхи тремтіли

Від тих дзвінків, що серпень розривали

І до мурах, до кісточок проймали.

 

Вивозили КАМАЗами убитих

Насінням сльози капали із квітів…

Давно вже телефони розрядились,

Але і досі у нічному полі

Вчувається, як піснею встелилась

Жага до перемоги і до волі.

 

Ірина Іваськів 30.08.2021

Соняшники повертаються головами до сонця, бо пам`ятають, що зло можна перемогти!

І от настала найжаданіша мить - живе спілкування з справжнім Героєм, Воїном, Захисником!

Скільки було захоплених поглядів, нетерплячих дитячих запитань - про бойові нагороди, бойових друзів, про зброю, захисні бронежилети, чи гарно годували, який момент був найстрашніший, про ставлення місцевих, чи були поранення (Ярослав мав контузію)...

Ми запалили свічку пам'яті біля стенду Героям-Голосіївцям. 

Наші серця стисло від гострого болю, бо серед загиблих є наш читач, наш хлопчик, як ми його називаємо, Дмитрів Святослав, бо пам'ятаємо маленьким, коли мама привела його записатись до бібліотеки.

Ярослав товаришував з ним, служили одночасно, і незадовго до трагедії бачились. Останніми словами Ярослава до Святика, як його називали, були - "Ти там бережи себе!..."

Святослав Дмитрів був єдиною дитиною у батьків, загинув, так і не створивши сім'ю.

Дмитрів Святослав Сергійович

 

Дата та місце народження: 10 грудня 1992 року, проживав у Голосіївському районі міста Києва.

Дата та місце загибелі: 31 січня 2015 року, селище Катер, Донецька область.

Підрозділ: старший солдат 3-го окремого танкового батальйону «Звіробій» 169-го навчального центру Сухопутних військ.

Обставини загибелі: загинув 31 січня 2015 року під час виконання бойового завдання в селищі Катер.

Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «Данила Галицького» (посмертно).

29 травня 2015 року в школі ІІ-ІІІ ступенів № 319 імені Валерія Лобановського міста Києва відкрито меморіальну дошку на честь загиблого в зоні АТО колишнього учня.

 Вічна світла пам'ять загиблим! Душевних сил їх рідним!   Пам'ятаємо! Шануємо! Сумуємо! 

Дітлахи підготували подарунки Захиснику - патріотичний браслет та вірші-подяки, подякували і батькам Ярослава, які достойно виховали сина.

А наприкінці зустрічі кожен захотів сфотографуватись з нашим Захисником, нашим Героєм.

Віримо, що небо нашої України-Матері стане мирним, адже його оберігають славні воїни!

Ми розуміємо, як важко нашим воїнам знаходитися далеко від своїх родин і друзів, як важко кожного дня переживати смертельні ризики та втрати побратимів.

Нашим Захисникам - наша підтримка, повага, віра, пам'ять!

Вітаємо усіх зі святами!

Нехай Бог допомагає нашим Захисникам!

Слава Україні - Героям Слава!

14 жовтня-День українського козацтва, Покрова Пресвятої Богородиці, День захисників та захисниць України

З 4 до 15 жовтня представлено книжкову виставку-шану "На варті Української держави - сміливі, сильні, славні!"

Представлені інформаційні матеріали розкривають суть багатостолітньої боротьби українського народу за свободу і незалежність, яка тривала і триває досі.

Пропонуємо для віртуального перегляду такі видання з нашого фонду:

Лепко В. І. Українське козацтво.-Харків: "ТОРСІНГ ПЛЮС", 2008.-95 с. іл.

Книжка розповідає про визначне явище в українській явище в українській історії - козацтво. Гортаючи її сторінки, ви дізнаєтесь, як і коли воно виникло, як жили козаки, як боронили землі Батьківщини від ворогів і загарбників, як вони воювали і перемагали.

 

Небесна Сотня/К. Богданович, Х. Бондарева, Ю. Бухтоярова та ін.-Харків: Фоліо, 2015.-206 с.:іл..-Укр. та рос. мовами.

Це книга -реквієм. Книга-посвята тим учасникам Революції гідності, які віддали найцінніше - своє життя - заради того, аби Україна та всі ми встали з колін.

Герої цієї книги - звичайні люди з різних куточків нашої держави. Якби не Майдан, вони б ніколи нез устрілися. Це він їх об 'єднав, зробив побратимами та "воїнами світла".

 

Галина Кирпа. Мій тато став зіркою.- Львів: "Видавництво Старого Лева", 2015.- 36 с., іл.

Це зворушлива оповідь маленької дівчинки, тато якої загинув на Майдані. Дівчинки, якій важко змиритися з тим, що тато вже не пригорне її міцно-міцно, не малюватиме з нею пастельками тополю аж до неба, не побачить її маленької сестрички. Героїня книжки роздумує про зовсім недитячі теми: смерть, барикади, гради та біженців. А полеглий за правду тато світить їй із неба яскравою зіркою...

 

Пісні нескорених війною. Частина 1/Головний редактор, упорядник: Юрій Стеценко.-Тернопіль: ТОВ Видавництво "Крила", 2020.-208 с.

Славна пісенна традиція України, І серед багатого розмаїття родів та видів фольклору чи не чільне місце посідає наша народна лірика. Козацькі, солдатські, стрілецькі, повстанські, пісні новітніх Героїв за волю та славну Україну- усіх їх об`єднує одне - безмежна любов та відданність землі, за яку "душу й тіло", "за її волю, за честь, за славу, за народ!" мільйони українських чоловіків, мільйони гордих і незламних українських воїнів століття за століттям вперто, незламно, безстрашно віддають свої життя, здобуваючи перемогу.

 

Морозенко Марія. Доросла зима: повість/Марія Морозенко.- Київ: Саміт-книга, 2020.-176 с.

Коли в країні розпочинається революція та війна, і коли у твоєму рідному місті з`являються переселенці, а у класі - новенька з Криму, і коли життя щедро засипає тебе, ніби снігом, нескінченністю запитань і тривог - тоді неминуче приходить ДОРОСЛА ЗИМА. Твоя особлива пора, в якій ти перестаєш бути дитиною, проживаючи дорослі проблеми, дорослу відповідальність, і, звісно, дорослу закоханість. Без цього ж ніяк. А далі вже як складеться...

 

Героям Слава!: Розповіді для дітей про героїв фронту і тилу.-Київ:"Мамине сонечко".-2016.-48 с., іл.

 

Наші воїни повертаються з війни. І розповідають, Або скупо кидають по слову. Або просто мовчать. Але ми хочемо почути їхні розповіді про бойових побратимів, про героїчні вчинки, які вони вважають простою роботою. У книжці - пряма мова воїнів, які боронять Україну! 

Віримо в вас! Цінуємо вас! Любимо вас!

 

Лукасевич А. І. Наш захисник. Ми хочемо жити в мирі.-Київ: ПП"Агентство по розповсюдженню друку", 2015.-128 с., іл.

Ілюстроване дитяче видання, присвячене захисникам української землі - активним учасникам АТО. Головні герої - славні сини своєї країни, міцні та незламні патріоти з жовто-блакитною бронею, які є своєрідним непереможним щитом українського народу.

 Вітаємо зі святом 

 захисників та захисниць 

 України! 

Голосіївському району - 100 років

З 1 до 15 жовтня розгорнуто книжкову виставку-привітання "Невгасна Голосіївська зоря!".

Також 6 жовтня було проведено краєзнавчу вікторину-бесіду "Голосіїв-справжнє диво! Хай живе район щасливо!".

Користувачі бібліотеки знають і цікавляться історичними місцевостями району, його вулицями, провулками, площами, парками, музеями, пам`ятками та пам`ятками.

Коротка історична довідка

У квітні 1921 р. постановою Київської міськради під час першого адміністративного поділу Києва було утворено 5 районів: Печерський, Солом’янський, Шулявський, Подільський і на базі однієї із робітничих околиць міста – Деміївський, нині Голосіївський район (до цього Московський).

Згодом, окрім Деміївки, до складу району увійшли селища Академічний, Багринова гора, Голосіїв, Жовтневий, Китаїв, Конча-Заспа, Корчувате, Мишоловка, Новосілки, Пирогів, Феофанія, Чапаївка, Хутір Вільний, Мрига, Руський, Совки, Теремки, острів Водників та ін.

У 1937 р., 1938 р., 1988 р. і в 2002 р. під час чергових поділів Києва частина територій Голосіївського району відійшла до Залізничного, Печерського, Харківського районів. А до району приєдналася територія від вул. Саксаганского до пл. Толстого.

У південній частині міста Києва розкинувся чарівний та квітучий Голосіїв. Ще у сиву давнину в Голосієві селилися люди. Свого часу ця місцевість належала Києво-Печерській Лаврі. У першій половині XVII ст. Київський митрополит Петро Могила заснував тут монастир, так званий скит, який став дачною резиденцією церковної знаті.

У XVIII ст. на території цього великого лаврського господарства заклали прекрасний сад. Дерева посадили так, що вони нагадували план великої лаврської церкви. Поблизу стародавньої монастирської оселі в лісі з’явилося двоє селищ із садками та пасіками – Велика й Мала Горіхуватка.

Існує декілька легенд виникнення назви місцевості Голосіїв. За однією із них – у лісових хащах під час татарської навали ховався київський люд, з болем спостерігаючи, як палають їхні оселі і в розпачі голосили та оплакували загибель близьких. Звідси й назва – Голосіїв. За іншою – ця назва походить від слів «голий» і «сіяти». Очевидно, йдеться про культурні насадження, які були «посіяні на голому місці» серед дикого лісу під час заснування тут літньої резиденції київських митрополитів.

Перша згадка про Голосіїв, як володіння Києво-Печерської лаври, датується 1541 р. У грамоті царя Петра Олексійовича за 1720-й рік значиться «Голосіїв ґрунт». В описі Київського намісництва 1770-1780 рр. зафіксована слобідка при Голосіївському монастирі. Вже у XVIII-XIX ст. вживаються в документах назви «хутір Яровці», він же називаємий Голосіївський і Палатницький.

У жовтні 1918 р. 430 десятин у Голосіївській лісній дачі передали Українській науковій академії під парк і ботанічний сад. У 1923 р. Голосіївський хутір увійшов до складу Києва.

У 1925-1931 рр. на мальовничих пагорбах Голосієва збудували великий комплекс споруд сільськогосподарських інститутів (нині – Національний університет біоресурсів і природокористування України), загальною протяжністю майже на кілометр. Автор проекту, архітектор Д. Дяченко, відтворив у цих будівлях характерні форми українського бароко, надавши їм національного колориту.

У 1956-1958 рр. уздовж проспекту 40-річчя Жовтня на базі величезного лісового масиву в Голосієві був впорядкований парк культури і відпочинку, якому в 1964 р. присвоєно ім’я видатного українського письменника М.Т. Рильського. Сьогодні Голосіївський парк – це один із найбільших лісопарків культури і відпочинку із спортивним комплексом, зеленим театром, бібліотекою, атракціонами, дитячим майданчиком, турбазою, човновою станцією. Композиційну основу парку утворює мальовнича Голосіївська долина із каскадом чотирьох ставків.

На околиці Голосіївського району м. Києва розташована історична місцевість – Китаїв, назва якої ймовірно походить від тюркського слова «китай» (укріплення, фортеця). У Китаєві збереглись рештки городища ІХ-Х ст., укріплень та печерних келій часів Київської Русі. У XIV ст. на цій території існував печерний монастир, який з першої половини XVII ст. за наказом київського митрополита Петра Могили було підпорядковано Києво-Печерській лаврі («Китаївська пустинь»). У 1763-1768 рр. архітектор С.Д. Ковнір збудував тут Троїцьку церкву. Перші дослідження розташованих в урочищі Китаївських печер були проведені у 1857 р. Під керівництвом археолога А.Д. Ертеля у 1910-1912 рр. було знайдено декілька підземних галерей, за структурою схожих на печери Києво-Печерської лаври, залишки двох вогнищ, предмети побуту, стінові написи старослов’янськими літерами.

Зеленою скарбницею нашого міста є один із найдавніших і найбільших у Європі Голосіївський ліс, унікальний за флорою та фауною. Ця дивовижна пам’ятка природи об’єднує Феофанію, парк відпочинку ім. Рильського площею 140,9 га та власне ліс площею близько 780 га. Зелений профіль Голосіївського лісу визначається більш як 250 видами дерев і кущів. Насамперед його зелене вбрання урізноманітнюють горіхові породи, що мають цінні санітарно-гігієнічні властивості, а на дільниці між Голосієвим і Феофанією збереглося кілька унікальних багатовікових дубів.

На східній околиці лісу знаходиться літературно-меморіальний музей Максима Рильського. У 2007 р. тут було створено Національний природний парк «Голосіївський». У районі існують Голосіївські вулиця, площа, провулок і станція метрополітену.

Гімн Голосіївського району

(Володимир Домшинський, вірші Вадима Крищенка)

Це місце стріч для тебе і для мене,

На хліб і сіль запрошує всіх нас.

Район мій - ніби усмішка зелена

І голос гордих звершень водночас.

Пройти шляхом історії не близько

Поміж подій і постатей, і дат.

Стрічає в парку, посміхнувшись, Рильський,

Щоб для вітання руку нам подать.

Приспів:

Голосієво, Голосієво – вічна Києва краса.

Зорями моя земля засіяна

І найвищі небеса.

Голосієво, Голосієво – це натхнення Божа мить,

Наче пісня моя недоспівана,

Котру треба повторить.

Район – як вулик молодої зміни,

І ветеранів гвардія стара.

У синьо-жовту стрічку України

Вплітають нитку правди і добра.

Високе небо дивиться в обличчя,

Звук висі передавши дзвонарю,

Щоб в кожній долі запалить навічно

Невгасну Голосіївську зорю.

 

Приспів

 "Голосіїв - справжнє диво! 

 Хай живе район щасливо!"