До 120-ї річниці від дня народження Олени Теліги

З 13 до 23 липня розгорнуто книжкову виставку - шану "На сторожі українського національного світу".

20 липня відбулась патріотична година "І злитись знову зі своїм народом!".

21 липня 2026 року Україна відзначатиме 120 років від дня народження Олени Теліги – поетеси, публіцистки, членкині Організації українських націоналістів, героїні, яка залишила по собі не лише силу слова, а й приклад безкомпромісної любові до Батьківщини.

Олена Теліга була жінкою виняткової мужності, сили духу та глибокого патріотизму. Її поезія – це голос внутрішньої боротьби, жертовної любові до України та віри в національне відродження. Вона свідомо залишилася в Києві під час німецької окупації, знаючи про загрозу арешту, – і до останнього подиху залишалась вірною своїм ідеалам.

21 лютого 1942 р. в Бабиному Яру Олену Телігу разом з іншими діячами ОУН розстріляли фашисти. У гестапо О. Теліга перебувала в камері № 34, де пізніше знайшли напис, зроблений її рукою: «Тут сиділа і звідти йде на розстріл Олена Теліга». Зверху викарбовано націоналістичний стилізований під меч Тризуб. А один із німецьких офіцерів після смерті Олени зізнався: «Я ще не бачив чоловіка, щоб так героїчно вмирав, як ця гарна жінка».

На сьогодні нам відомий лише сорок один вірш з написаних поетесою та низка публіцистичних статей. Більша частина її творів, на жаль, загубилися. При житті вона не встигла видати жодної власної книжки. Перші видання поетичних творів Олени Теліги окремими збірками вийшли друком на еміграції: «Душа на сторожі» (1946), «Прапори духа» (1947), «О. Теліга. Збірник» (1977), «Полум’яні межі» (1977).

Головна тема поезії Олени Теліги – подружні взаємини, роль жінки в суспільстві, в житті нації, поетична форма – послання. У своїй ліриці вона поєднувала ніжність з безмежною любов’ю до життя, запереченням міщанського духу. Її заяви про становище жінки в суспільстві були дуже прогресивними та сміливими на той час. Вона протиставляла свої погляди поглядам західних феміністок, проголошуючи, що місія жінки – у «ніжності», у підтримці бойового духу чоловіків. Цю притаманну її творчості особливість літературознавці визначили як «пасіонарність любовної лірики».

Сьогодні Олена Теліга та її поезія знана не лише в Україні, а і за її межами. Твори поетеси перекладені англійською, французькою, польською, білоруською, грузинською та іншими мовами.

Її коротке життя стало прикладом справжнього героїзму: поетеса і борчиня, яка не зреклася себе навіть перед лицем смерті. 

Вона назавжди залишилася в історії як жінка-символ, жінка-легенда, незламна українка.

Сьогодні, в час боротьби за свободу й гідність нашої держави, постать Олени Теліги набуває особливого звучання – як джерело натхнення, сили та віри в перемогу.

З 21 по 25 липня у Києві пройде фестиваль «Теліга. Живий текст», присвячений 120-річчю від дня народження поетки.

У програмі – вуличка мистецька акція, фестиваль жіночої поезії, військові марші з оркестром та поезією Олени Теліги.

Ініціатор проєкту – Громадська спілка «Музичний Батальйон» у межах мистецького конкурсу державної установи «Український інститут книги».

                                                     «Поворот»:

Це буде так: в осінній день прозорий

Перейдемо ми на свої дороги.

Тяжке змагання наші душі зоре,

Щоб колосились зерна перемоги.

 

І те, що мрією було роками,

Все обернеться в дійсність і можливість, —

Нам буде сонцем кожний кущ і камінь

У ці хвилини — гострі і щасливі!

 

Подумать тільки: наші села й люди,

А завтра прийдемо — до свого міста!

Захоплять владно зголоднілі груди

Своє повітря — тепле та іскристе!

 

Та звідкись сум зловіщий вітер вишле,

Щоб кинуть серце у крижаний протяг:

Усе нове… І до старої вишні

Не вийде мати радісно напроти…

Душа з розбігу стане на сторожі,

Щоб обережно, але гостро стежить

Всі інші душі — зимні чи ворожі —

І всі глибокі поміж ними межі.

І часто серце запалає болем,

А щось гаряче аж за горло стисне,

Коли над рідним, тим же самим полем

Зависне інша, незнайома пісня.

Чекає все: і розпач, і образа,

А рідний край нам буде — чужиною.

Не треба смутку! Зберемось відразу,

Щоб далі йти — дорогою одною.

Заметемо вогнем любови межі,

Перейдемо убрід бурхливі води,

Щоб взяти повно все, що нам належить,

І злитись знову зі своїм народом.

ЗЛИТИСЯ З НАРОДОМ НАВІЧНО — ОБРАНИЙ ШЛЯХ ОЛЕНИ ТЕЛІГИ.