Національний тиждень безбар’єрності в Україні

 

Національний тиждень безбар’єрності в Україні, з 19 по 25 травня 2025 року. Під час бесіди з колективом і читачами використовували матеріал - Довідник безбар'єрності - https://bf.in.ua/

 

Безбар’єрність – це бачити людей серцем

Безбар’єрність – це низкі пороги та широкі двері

Безбар’єрність – це коли не байдужий до проблем інших

Безбар’єрність – це коли на кріслі колісному можна дістатися всюди

Безбар’єрність – це ходити на танці в будь-якому віці

Безбар’єрність – це коли сходинки не стають на заваді

Безбар’єрність – це гуляти містом усією родиною

Безбар’єрність – це велосипедні доріжки по всьому місту

Безбар’єрність – це коли чоловік у декреті, дружина на роботі – і навпаки

Безбар’єрність – це коли інтернет не тільки в райцентрі

Безбар’єрність – це зручно зайти в тролейбус з дитячим візком

Безбар’єрність – це поважати можливості іншої людини

Безбар’єрність – це розуміти інших без слів

Безбар’єрність – це коли на співбесіді про вік не питають

Безбар’єрність – це безпечні та зручні дитячі майданчики для кожної дитини

Безбар’єрність – це почувати себе захищено

Безбар’єрність – це жити повноцінним життям

Безбар’єрність – це дитяча кімната в офісі

Безбар’єрність – це приймати людей такими, які вони є

Безбар’єрність – це коли зручно всім без винятку

"У різні періоди життя кожен із нас може стикнутися з бар’єрами — фізичними (незручна інфраструктура), психологічними (упередження та стереотипи), економічними (несправедлива оплата чи відмова в роботі), інформаційними (незрозуміла відповідь на запит), цифровими (відсутність інтернету в сільській місцевості) тощо.

Повномасштабна війна загострила важливість доступності у всіх сферах суспільства й збільшила запит на безбар’єрні рішення. Це стосується зокрема умов евакуації, доступу до укриттів, економічної та соціальної підтримки, зручних і доступних послуг, адаптації ветеранів та ветеранок до цивільного життя.

Безбар’єрність — це концепція, що передбачає створення умов, у яких всі люди, незалежно від їхніх фізичних, сенсорних, інтелектуальних чи інших особливостей, мають рівний доступ до різних аспектів суспільного життя. Це шлях до створення комфортного середовища, де немає обмежень і кожна людина має можливість реалізувати свій потенціал." (https://uplan.org.ua/news/shcho-take-bezbar-iernist-ta-chomu-tse-stosuietsia-kozhnoho/)

"Чи задумувалися ви, з якими труднощами стикаються батьки маленьких дітей? Наскільки складно підтягнути дитячий візочок сходами одній людині без сторонньої допомоги, зайти з ним до магазину, де немає пологого входу чи пандуса, або у транспорт без спеціального пониження? Про цю проблему ми не замислюємось, поки самі не стаємо батьками чи поки в нашому близькому оточенні не з’являються діти. Усі ці сходинки, бордюри та високі пороги — це все бар’єри, які не дозволяють батькам чи опікунам вільно пересуватися з маленькими дітьми. Це також перепони, що ускладнюють пересування людям з інвалідністю, для яких більшість українських міст і сіл є архітектурно недоступними, а також людям старшого віку й іншим представникам маломобільних груп населення.

Є бар’єри ось такі — фізичні, просторові. Але є бар’єри економічні та освітні, коли у людини немає можливостей отримати гідну роботу чи доступ до якісної освіти через те, що вона якось відрізняється. Є бар’єри у ставленні до людини через певні ознаки (вік, стать, колір шкіри, мова), коли вона відчуває своє виключення із соціуму і не має можливості реалізувати свої амбіції та громадянські права.

Усі ці бар’єри шкодять не тільки певній групі людей, вони шкодять усьому суспільству. Адже ми втрачаємо величезний потенціал, відмовляючись взаємодіяти з різними людьми, у кожного з яких свій унікальний досвід. Втрачений потенціал — це втрачені можливості для всіх нас. Саме тому безбар’єрне та відкрите суспільство, де кожен відчуває, що до нього ставляться з повагою попри будь-які ознаки й статуси, і знає, що у нього є рівний доступ до можливостей, має перспективи для розвитку." (https://bf.in.ua/)