З 16 до 25 січня 2023 в бібліотеці представлено книжкову виставку-привітання «В єднанні – запорука перемог! На нашім боці – правда, віра, Бог!» (Т. Семенченко) (22.01 – День Соборності України)
Щороку 22 січня у день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Це свято встановлено Указом Президента України «Про День соборності України» від 21 січня 1999 року № 42. Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі. Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України щонайменше з середини XIX століття. Крім того, 105 років тому – 22 січня 1918 року – Українська Народна Республіка проголосила незалежність. Ці дати є основоположними для українського державотворення.
24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Втім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991-го насправді відбулося відновлення державної незалежності України. Вперше у XX столітті її проголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918 року IV Універсалом. А за рік (22 січня 1919 року) на Софійському майдані в Києві сталася не менш вагома подія – об’єднання в одну державу Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки. Через невдачу Української революції 1917–1921 років державність зберегти не вдалося. Як наслідок, у XX столітті українці змушені були кількаразово відновлювати її в боротьбі.
Термін “соборність” має кілька значень. Це і об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених певною нацією на суцільній території. А також і духовна консолідація всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Але соборність – це також і територіальна цілісність держави. Тому звільнення від російського окупанта всіх українських земель є нашою спільною метою.
Соборність невіддільна від державності, суверенітету й реальної незалежності народу, які є фундаментом для побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.
(За матеріалами Українського інституту національної пам'яті https://uinp.gov.ua/)
Пропонуємо ознайомитись з деякими матеріалами виставки:
Солдатенко В. Ф. Проект «Україна». 1917 – 1920 рр. Постаті / В. Ф. Солдатенко. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2013. – 511 с.
У цій книзі подані короткі матеріали про тих, хто стояв біля витоків відродження нації, розробляв платформу Української революції, керував її втіленням в життя, очолював політично-координаційний центр національної державності, – М. Грушевського, В. Винниченка, М. Міхновського, Д. Дорошенка, П. Христюка, С. Голубовича, М. Порша та багатьох інших. Всі вони залишили достатньо рельєфний слід у житті нації. Їх прізвища фігурували в сотнях і тисячах важливих, іноді – справді доленосних документів, а від позицій, вчинків і дій багато в чому залежав вектор розвитку великого європейського народу на одному з переламних рубежів вітчизняної історії.
Західноукраїнська Народна Республіка // Палій Олександр. КОРОТКИЙ КУРС ІСТОРІЇ УКРАЇНИ. – Київ: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2017. – 464 с., іл.
Після поразки у війні Австро-Угорщина розпалася на кілька незалежних держав.
19 жовтня 1918 р. Українська Національна Рада вирішила проголосити Українську Державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини й Закарпаття, виробити демократичну конституцію і обрати президента. Ним став Євген Петрушевич.
22 січня 1919 р. у Києві відбулось урочисте проголошення Акту Злуки ЗУНР і УНР в єдину соборну Українську Народну Республіку. ЗУНР отримала офіційну назву «Західна Область Української Народної Республіки» (ЗОУНР).
Ця книга є спробою об’єднати під однією обкладинкою найвагоміші моменти нашої історичної спадщини і продемонструвати, що, попри все, Україна пам’ятає своє минуле і має намір, враховуючи свій багатющий історичний досвід, будувати власне щасливе майбутнє.
Після закінчення Першої світової війни Австро-Угорська і Російська імперії перестали існувати. Завдяки цьому Україна отримала шанс на самостійність, спочатку у вигляді двох державних утворень: УНР та ЗУНР.
1 грудня 1918 року у Фастові було укладено договір між Радою ЗУНР та Директорією УНР про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». На зборах 3 січня 1919 року Національна Рада ЗУНР одноголосно ухвалила постанову про союз з УНР.
Невдовзі делегати від ЗУНР виїхали до Києва на урочистий Акт злуки, приурочений до першої річниці проголошення самостійності УНР. 22 січня 1919 року Київ заповнили десятки тисяч жителів столиці і гостей міста. Опівдні над Софійською площею пролунав державний гімн. Міністр закордонних справ ЗУНР Л. Цегельський зачитав ухвалу Національної Ради і передав її голові Директорії В. Винниченку. У відповідь член Директорії Ф. Швець зачитав Універсал уряду УНР.
Яким є витоки та життєвий шлях українства і української національної ідеї? Як ця ідея формувалася, хто її підтримував і захищав? Завдяки чому, попри жорстокі лиховії історії, наш народ вистояв і зберіг почуття гідності, життєву енергію та патріотизм? Саме спробі відповісти на ці запитання, не опускаючись до міфотворення, присвячена книжка відомого київського історика Кирила Галушка.
З п’яти «директорів» у нас на слуху два: Володимир Винниченко і Симон Петлюра. Перший, темпераментний автор Універсалів Центральної Ради, був занадто радикальний і починав схилятися до союзу з більшовиками, не розуміючи декларативної і брехливої суті їхньої національної політики. Петлюра з-поміж радівських діячів виявився найбільш принциповий у питанні стриманих відносин з Росією. У лютому Винниченко, політична лінія якого зазнала очевидної поразки, їде в еміграцію.
Прагнення возз’єднати Україну буде оформлено в січні 1919 року Актом Злуки.
Перша світова війна, що почалася 1914 р., зворушила всі українські землі. Коли у лютому 1917 р. у Росії вибухнула революція й цар Микола ІІ зрікся престолу, українці розпочали розбудову власної держави.
У Києві було утворено Українську Центральну Раду на чолі з професором Михайлом Грушевським. Урочисто проголосили про створення Української Народної Республіки (УНР).
У Львові після розпаду Австро-Угорської держави українці теж негайно зорганізували Національну Раду і проголосили незалежність Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).
22 січня 1919 р. обидва уряди проголосили злуку УНР і ЗУНР. Українську державу визнали західні країни, які направили до Києва свої посольства. Українська держава також вислала до столиць європейських та американських держав своїх послів.
Ідея соборності була і залишається базовою національною цінністю українців. А нині вона є ще обов’язковою передумовою успіху нашого спротиву зовнішній агресії. Сьогодні Соборність для України – деокупація всіх територій України, захоплених ворогом, відновлення єдності із Донеччиною, Луганщиною та Кримом.
Цьогоріч День Соборності України відзначається під гаслами:
“Вертаємо своє. Соборність – мета перемоги”
“Україна соборна. Разом до перемоги!”
Немає коментарів:
Дописати коментар