27 вересня відбулась краєзнавча година "Ми усі мандрівники!" (Туристичні маршрути країни).
27 вересня – Всесвітній день туризму (World Tourism Day)
Мета свята – пропаганда туризму, висвітлення його внеску в економіку світової спільноти, розвитку зв’язків між народами різних країн.
Це свято кожного, хто хоч раз відчув себе мандрівником, вибравшись зі щоденної буденної метушні на берег річки, в ліс, в поле або в інші місця, якими так багата наша земля. І, звичайно ж, це свято тих, хто безпосередньо працює у сфері туристичного бізнесу: співробітників туристичних компаній, музейних працівників, керівників і персоналу готельних комплексів – усіх, хто професійно забезпечує повноцінний відпочинок.
Свято відзначають в більшості країн світу вже понад З0 років. У цей день проходять зльоти туристів, святкові заходи і фестивалі, присвячені туризму і туристичному бізнесу.
(За матеріалами https://www.ecoleague.net/forumy-konferentsii-kruhli-stoly-seminary/ekolohichnyi-kalendar/veresen/item/469-vsesvitnii-den-turyzmu).
За допомогою цікавих видань ми поринули у віртуальну подорож головними туристичними принадами нашого краю. Моря й гори, замки та парки, славетні міста та величні храми постали в ореолі старовинних легенд і науково виважених фактів.
29 вересня виповнюється 95 років від відкриття Києво-Печерського історико-культурного заповідника, тому відбувся огляд інформаційної викладки "Цікаві факти про Києво-Печерську Лавру".
Києво-Печерська лавра – православний монастир, заснований у 1051 р. монахами Антонієм і Феодосієм поблизу Києва.
В одинадцятому столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У дванадцятому столітті монастир отримав статус «лаври» — головного великого монастиря.
Назва лаври «Печерська» походить від слова «печери», бо саме у печерах на її території оселялись перші монахи. Частими відвідувачами печерного монастиря були князь Ізяслав, син Київського князя Ярослава Мудрого та київська знать, яка жертвувала кошти на будівництво наземного храму та келій.
Монахи Києво-Печерської обителі і, насамперед, відлюдники, вирізнялися високою моральністю та подвижництвом.
Декотрі ченці що жили в печерах добровільно ставали затворниками. Вхід в їх келію закривався, а їжа і питво подавалися через невеликі віконця. Якщо подана їжа залишалася незайманою протягом декількох днів, то ченці розуміли, що до затворника прийшла смерть. У цьому випадку двері замуровували на три роки. Через три роки перевіряли мощі. Якщо вони залишалися недоторканими тлінням – затворника зараховували до лику святих.
Вимірювання показали, що довжина Ближніх – більше 350 м, Дальніх – близько 500. Катакомби вириті на глибині від 5 до 15 м від поверхні в шарі пористого пісковика. Яка загальна довжина печер Києво-Печерської лаври, не може сказати ніхто. Деякі відомі історики стверджували, що вони тягнуться від Києво-Печерської лаври до Чернігова, а інші вважали, що до Почаївської.
І Ближні та Дальні печери мають по три підземних церкви. До речі, вільний вхід відкритий не в усі з них. Всього в Лаврських печерах міститься 118 мощей і 32 «мироточиві глави», хоча це не всі поховання в печерах. При археологічних розкопках було знайдено декілька масових поховань. Написи на стіні повідомляють, що тут поховані жертви Батиєва погрому Києва в 1240 році.
У період німецької окупації Києва в Лаврі було організовано поліцейську дільницю, де окупаційною владою було вбито близько 500 мирних громадян.
У музеях і фондах, розташованих на території Києво-Печерської лаври, можна побачити рукописи стародрукованих книг, колекцію тканин і вишивок. Особливий інтерес викликає колекція з дорогоцінних металів, стародавні гравюри і твори сучасних художників.
На території Лаври поховано багато видатних осіб: монахи Антоній, Авраамій, Агапій, Еразм та Феодосій Печерські, князі Олелько Володимирович, Скиргайло Ольгердович, митрополит Петро Могила, друкар Беринда Памво, біля трапезної — генеральний суддя українського війська Кочубей Василь і полтавський полковник Іван Іскра. У церкві Спаса на Берестові — засновник Москви Юрій Долгорукий.
Згідно з давньоруських билин, в печерах Лаври лежить і тіло воїна Іллі Муромця. Цей факт не згадується в “Києво-Печерському Патерику”, але відображений у ряді інших письмових джерел. Зріст подвижника становив 177 см. На його тілі виявлено бойові рани, одна з яких і стала, мабуть, смертельною.
Навпроти Святих воріт Лаври знаходився жіночий Вознесенський Києво-Печерський монастир. Деякий час його ігуменею була мати Мазепи. Монастир проіснував до 1711-1712 років. Після цього, його скасовують, чому є два можливих пояснення. За однією з них це була помста царя Петра I, за зраду Гетьмана Мазепи і його перехід на бік шведів. Друге пояснення таке: на території Лаври просто почалося будівництво фортеці, у зв’язку з цим, потрібно було перетворити околиці. На користь першої точки зору говорить те, що багато споруд Вознесенського монастиря після його скасування залишалися на місці.
У 1731-1744 роках була споруджена зведена Велика лаврська дзвіниця, її висота 96 метрів. У той час вона була грандіозною баштовою спорудою. Дзвіниця знаходиться під нахилом на 62 сантиметри в північно-східному напрямку. Пов’язано це може бути з її перебуванням поруч зі зсувними схилами високого правого берега Дніпра. На відміну Пізанської вежі, нахил Лаврської дзвіниці не збільшується.
Лаврським курантам вже 117 років. Вони були встановлені ще в 1903 році досі не потребують ремонту, хоча їх гарантійний термін становив всього 15 років.
Один з цікавих фактів пов’язаний з архітектором Ф. б. Растреллі. Зовсім недавно вважалося, що він бував у Києві неодноразово, доказом чому служили складені і підписані ним креслення лаврських підземель. Крім того, в 1749-1762 рр. він зводив там храм св. Апостола Андрія Первозванного. Останні дослідження показали, що архітектор ніколи не відвідував Київ. Його проект Свято-Андріївського храму довелося редагувати, оскільки архітектор не знав рельєфу.
Пережити радянську антирелігійну політику Лаврі допоміг статус музею.
29 вересня 1926 ВУЦВК і Рада Народних Комісарів УСРР ухвалили постанову «Про визнання колишньої Києво-Печерської лаври історико-культурним державним заповідником і перетворення її на Всеукраїнський музейний городок». Згідно з постановою, до складу заповідника увійшли: Музей культів і побуту, музеї нумізматики, староукраїнської будівельної техніки, українських старожитностей, І Всеукраїнська реставраційна майстерня, друкарня Всеукраїнської академії наук, храми, фортечні мури, Ближні та Дальні печери, дзвіниці, архівний фонд Києво-Печерської лаври, бібліотеки.
У роки Другої світової війни значну частину пам'яток було пошкоджено, комуністами підірвано головний храм монастиря — Успенський собор.
У листопаді 1943 заповідник відновив свою діяльність. Протягом 1950-1990-х провадив значні відновлювальні та ремонтно-реставраційні роботи.
14-та сесія Міжурядового комітету ЮНЕСКО у 1990 внесла Києво-Печерську лавру до Списку пам'яток всесвітньої культурної спадщини.
Указом Президента України від 13 березня 1996 заповідникові надано статус національного.
У серпні 2000 відбулося освячення відбудованого Успенського собору.
Заповідник видає книги, каталоги виставок, збірники наукових праць «Лаврський альманах», «Могилянські читання» тощо.
Сьогодні на території розташовано : Книги і друкарства України Музей, Історичних коштовностей України Музей; Українського народного декоративного мистецтва Національний музей; Театрального, музичного та кіномистецтва України Музей, Виставка мікромініатюр М. Сядристого, Всеукраїнський фонд відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини ім. О. Гончара, Українське товариство охорони пам’яток історії та культури, Пам’яткоохоронних досліджень Науково-дослідний інститут та ін. установи.
Від краси та величі рідного краю
просто перехоплює подих
і надихає на власну подорож!
Немає коментарів:
Дописати коментар