понеділок, 18 листопада 2013 р.

22 листопада – вшанування пам’яті жертв Голодомору.

22 листопада – вшанування пам’яті жертв Голодомору.
З 14.11.2013 по 30.11.2013 у бібліотеці розгорнуто книжкову виставку – пам’ять «Свічка пам’яті не згасне», присвячену Дню пам’яті жертв Голодомору.




1932-1933 р. найчорніший час між чорними часами в історії україни. Геноцид, безкровна людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу.
Голодомор українців 1932-1933 років є найбільшою трагедією і найбільшим злочином за всю історію людства.
Час повернути народу – історію, історії-правду.
Мученицькою смертю від голоду, заподіяною сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, загинуло близько 10 млн. українських людей, тисячі українських сіл та хуторів щезли з лику землі після найбільшої трагедії XX століття.
Користувачі бібліотеки знайомляться з розділами книжкової виставки: «Ціна йому – життя»(про хліб), «Чорна сповідь, чорний рік».
Особливо зачепила душі маленьких читачів книга Антоніни Листопад «Біла молитва братика», де звучить «біла молитва» до Бога померлого від голоду хлопчика із 33-го, «остання колискова» нещасної, доведеної до крайньої межі розпачу матері, скорботна жалоба малих колосочків «на великій Руїні життя» 33-го …






Кожен вірш – мов біла свічка української жалоби за мільйонами невинно убієнних, кожне слово – мов чистий голос з глибокої темені 33-го, сповнений смутку і любові.




Колосочки, малі колосочки...
 Із великої тої біди!
Долетіли до нас голосочки
 І зійшли стернявками сліди.
Що не голос, то Вічная Пам`ять.
Що не слід, то в німу борозну.
На коліна стаю перед Вами.
Сповідаю жалобу сумну.

Ой, жалобо, вкраїнська жалобо!
Та чому ж ти не маєш кінця?!
Перехрестимо жалібно лоба.
 І - до смертного знову вінця.

Скільки маємо тої спокути!
Не витримують навіть мости.
Чую, стогне луна біля Пруту.
Біля Прип`яті плачуть хрести.

Вишиваночко, Біла Сорочко!
Де нам чистої взяти води?
Бачу: діти малі на горбочку.
 Із великої тої біди - 


 І тоненьки такі голосочки.
Тільки камінь не зна співчуття.
Колосочки, малі колосочки
На великій Руїні життя.
                  Антоніна Листопад















Пам’ятаймо, бо забуття прирікає на очерствіння душі, на втрату історичної пам’яті предковічних заповітів.
У цій безкровній війні тоталітарної системи з українським народом знищувалася людина не лише фізично – руйнувалася народна душа.














Немає коментарів:

Дописати коментар