22 листопада – вшанування пам’яті жертв Голодомору.

22 листопада – вшанування пам’яті жертв Голодомору.

З 14.11.2013 по 30.11.2013 у бібліотеці розгорнуто книжкову виставку – пам’ять «Свічка пам’яті не згасне», присвячену Дню пам’яті жертв Голодомору.

1932-1933 р. найчорніший час між чорними часами в історії україни. Геноцид, безкровна людоморська війна тоталітарної системи проти українського народу.

Голодомор українців 1932-1933 років є найбільшою трагедією і найбільшим злочином за всю історію людства.

Час повернути народу – історію, історії-правду.

Мученицькою смертю від голоду, заподіяною сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, загинуло близько 10 млн. українських людей, тисячі українських сіл та хуторів щезли з лику землі після найбільшої трагедії XX століття.

Користувачі бібліотеки знайомляться з розділами книжкової виставки: «Ціна йому – життя»(про хліб), «Чорна сповідь, чорний рік».

Особливо зачепила душі маленьких читачів книга Антоніни Листопад «Біла молитва братика», де звучить «біла молитва» до Бога померлого від голоду хлопчика із 33-го, «остання колискова» нещасної, доведеної до крайньої межі розпачу матері, скорботна жалоба малих колосочків «на великій Руїні життя» 33-го …

Кожен вірш – мов біла свічка української жалоби за мільйонами невинно убієнних, кожне слово – мов чистий голос з глибокої темені 33-го, сповнений смутку і любові.

Колосочки, малі колосочки...

 Із великої тої біди!

Долетіли до нас голосочки

 І зійшли стернявками сліди.

Що не голос, то Вічная Пам`ять.

Що не слід, то в німу борозну.

На коліна стаю перед Вами.

Сповідаю жалобу сумну.

Ой, жалобо, вкраїнська жалобо!

Та чому ж ти не маєш кінця?!

Перехрестимо жалібно лоба.

 І - до смертного знову вінця.

Скільки маємо тої спокути!

Не витримують навіть мости.

Чую, стогне луна біля Пруту.

Біля Прип`яті плачуть хрести.

Вишиваночко, Біла Сорочко!

Де нам чистої взяти води?

Бачу: діти малі на горбочку.

 Із великої тої біди - 

 І тоненьки такі голосочки.

Тільки камінь не зна співчуття.

Колосочки, малі колосочки

На великій Руїні життя.

                  Антоніна Листопад

Пам’ятаймо, бо забуття прирікає на очерствіння душі, на втрату історичної пам’яті предковічних заповітів.

У цій безкровній війні тоталітарної системи з українським народом знищувалася людина не лише фізично – руйнувалася народна душа.